Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №141/453/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 141/453/26

Провадження № 22-ц/801/1972/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокуСправа № 141/453/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Діденко Наталії Петрівни на ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2026 року про відмову у видачі судового наказу, за заявою ОСОБА_1 від 04.06.2026 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи із дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2026 року відмовлено в видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Діденко Наталія Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на безпідставність такої відмови.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 160 ЦПК України наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Стаття 161 ЦПК України визначає вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, а саме: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відмовляючи в задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд виходив з того, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України, зокрема, заявником заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , при цьому заявник просить стягувати аліменти не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення заяви та до досягнення дітьми повноліття, а тому суд дійшов висновку що такі вимоги не відповідають вимогам ст. 161 ЦПК України та не можуть бути розглянуті судом в рамках наказного провадження.

Проте такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки суд не звернув увагу на те, що відповідно до ст. 165 ч. 3 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Згідно матеріалів справи вбачається, що заявником відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України заявлено вимоги про стягнення аліментів у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на трьох дітей, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в України визнається і діє принцип верховенства права, а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, заяву в порядку окремого провадження, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.

При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 165 ЦПК України визначено перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.

Отже в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, які підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права та постановлення помилкового судового рішення.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,379,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Діденко Наталії Петрівни задовольнити.

Ухвалу Оратівського районного суду Вінницької області від 12 червня 2026 року скасувати.

Справу повернути до Оратівського районного суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник