Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №719/79/26 — Чернівецький апеляційний суд

Суд: Чернівецький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 серпня 2026 р.

Справа: №719/79/26

Суддя: Литвинюк І. М.

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Чернівці

Справа № 719/79/26

Провадження №22-ц/822/1375/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06 травня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Вербіцька М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії у травні 2025 року звернулось до Новодністровського міського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка була задоволена. Ухвалою Новодністровського міського суду від 30.05.2025 по справі № 719/341/25 було скасовано судовий наказ.

Згідно з частиною 2 статті 160 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Враховуючи, що після відмови судом у видачі судового наказу, заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу відповідачем у повному обсязі не сплачена, позивач вимушений звернутись до суду з цією заявою в порядку спрощеного позовного провадження.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494. Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІIІ Кодексу ГРМ експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ. Отже, відповідач не має права проводити експлуатацію газорозподільних систем.

Постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 371 до додатка постанови № 1839 внесено зміни, викладено його в новій редакції та розширено територію провадження ліцензованої діяльності товариства на Чернівецьку область. Отже, Чернівецька філія товариства є Оператором газорозподільних систем та з 01.03.2024 надає ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу в період виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, у порядку, визначеному цим розділом.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ Типовий договір укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання газу.

Так, відповідач є власником житлового будинку та постійно в ньому проживає, про що свідчить копія витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідач споживає природний газ на об`єкті (житловий будинок), який приєднаний до газорозподільної системи, відповідачу присвоєний особовий рахунок № НОМЕР_1 , а об`єкту відповідача присвоєний ЕІС-код S6XM40147831758U.

На об`єкті відповідача встановлено лічильник газу Самгаз G4 заводський № 6913471, а також відповідні газові прилади: опалювальний котел «Ariston-24» та плита газова (ПГ-4), про шо свідчить, зокрема, акт інвентаризації контрольного огляду від 23.12.2025.

До вказаного житлового будинку відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії надається послуга з розподілу (доставки) природного газу, про що свідчить, зокрема, збільшення показників лічильника газу на об`єкті відповідача з початку ліцензованої діяльності позивача (01.03.2024). що підтверджується фотографіями лічильника газу від 14.07.2024 та 21.02.2025, а також ОСОБА_1 самостійно передає показники лічильника газу, про що додатково зазначено в розрахунку суми заборгованості.

Тобто відповідач фактично користується наданими позивачем послугами з розподілу природного газу, не звертався до позивача із заявами про припинення розподілу природного газу, визнаючи таким чином наявність правовідносин та взаємних прав та обов`язків, що з них випливають.

Згідно з пунктом 6.6. розділу VI Типового договору оплата вартості послуги з розподілу газу здійснюється побутовим споживачем до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу.

У цей же час, відповідачем не проведено повних розрахунків з позивачем за надані послуги з розподілу природного газу, в зв`язку з чим станом на 31.12.2025 у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем за послуги з розподілу природного газу в загальній сумі 10 080,08 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, наданого позивачем, загальна сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за період 01.03.2024 по 31.01.2026 складає 10 080,08 грн.

Просило стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 10 080,08 грн, а також судові витрати.

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у період з 01.03.2024 по 31.01.2026 у розмірі 10 080,08 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт приєднання побутового споживача відповідача до умов зазначеного договору відбулося шляхом вчинення ним дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об`ємів природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу. Крім того, Баланюку В. Д. присвоєно ЕІС-код S6XM40147831758U, як вимагається нормами Кодексу ГРМ.

Відповідач отримував послуги з постачання природного газу, та відповідно отримував і послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії, яке 10 080,08 грн, яка не погашена станом на момент подання цього позову.

Відсутні докази, які б підтверджували те, що відповідач не є споживачем природного газу, що у спірний період природний газ не постачався до будинку відповідача або постачався іншим постачальником, з яким відповідач уклав відповідний договір і послуги якого сплачував, також відсутні відомості про звернення відповідача до позивача з заявами про відключення від споживання природного газу або щодо неналежної роботи газорозподільної системи чи з інших питань щодо розподілу природного газу.

Відповідачем не було виконано належним чином зобов`язання перед позивачем зі сплати послуг за розподіл природного газу, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а отже, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.03.2024 по 31.01.2026 в розмірі 10 083, грн.

На зазначене рішення суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, не перевірив належність позивача, не дослідив питання правонаступництва та повноважень філії.

Вказує на те, що між сторонами жодних договорів про розподіл (транспортування) природного газу не укладалося. Позивачем в позовній заяві вказано код 19641113376 (ІПН), який не є достовірним і йому не належить, що ставить під сумнів наявність зазначеного боргу та позовної заяві в цілому.

Відповідно до ліцензії, наданої позивачем, ТОВ «ГРМУ» створено у 2024 році. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правонаступництва від попередніх суб`єктів господарювання АТ «Чернівцігаз», а також передачі саме його зобов`язання новоствореній юридичній особі ТОВ «ГРМУ».

Надані розрахунки не містять належного обґрунтування формування тарифу, періоду нарахувань та механізму визначення суми боргу.

У відзиві ТОВ «Газорозподільчі мережі України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вказує на те, що фактом приєднання відповідача до умов Типового договору розподілу природного газу є фактичне споживання природного газу ОСОБА_1 цієї обставини і не заперечив.

Чернівецька філія є відокремленим підрозділом ТОВ «Газорозподільні мережі України», розпочала свою ліцензовану діяльність з розподілу природного газу на території Чернівецької області з 01.03.2024 та є оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу для всіх категорій споживачів на вказаній території.

Чернівецька філія товариства є Оператором газорозподільних систем та з 01.03.2024 надає ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу в період виникнення спірних правовідносин.

Відповідач отримував послуги з постачання природного газу (від постачальника – ТОВ «ГК «Нафтогаз України») та відповідно отримував і послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії 10 080,08 грн, яка Відповідачем не погашена станом на момент подання позову до суду, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (довідку з Опендатабот від 13.11.2025 про актуальну інформацію про нерухомість з Реєстру речових прав нп нерухоме майно). У довідці зазначено, що право власності на будинок у відповідача виникло 22.03.2005.

Відповідно до копії договору про заміну сторони у зобов`язанні за договором на користування складовими газорозподільної системи № 05/309 від 16.05.2014, акту передачі з балансу Новодністровської міської ради в оперативне управління Сокирянської філії ВАТ «Чернівцігаз» підвідного газопроводу високого тиску, ГРП, розподільчих газопроводів, у т. ч. по вулиці Зелена від 09.07.2008, а також акту приймання-передачі майна до договору від 25.01.2024 3 05/309, складеного між АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» та ТОВ «Газорозподільні мережі України», передане майно – розподільчі газопроводи м. Новодністровська.

Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2498, визначено, що він є публічним договором та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п. 3 Договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунку Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відтак, за фактом споживання ним природного газу ОСОБА_1 є споживачем послуг із газопостачання на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 , а об`єкту відповідача присвоєний ЕІС-код S6XM40147831758U.

Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу, об`ємів споживання відповідачем природного газу та звернуто до суду про стягнення заборгованості з відповідача в заявленій сумі.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі – Кодекс ГРМ), постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно зі статтею 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно з нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі Типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу – це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи – це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи – суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа – підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема, в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ, оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається регулятором.

Згідно з постановою від 26.12.2022 № 1839 (набрала чинності з 01.01.2023) НКРЕКП видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 № 371 внесено зміни до додатка до вказаної вище постанови НКРЕКП та викладено його в новій редакції, відповідно до якої з 01.03.2024 розширено територію, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України», на Чернівецьку область.

Отже, з 01.03.202 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» має право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу та території Чернівецької області.

Згідно з пунктом 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до Типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до Типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема, мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21) та від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21 (провадження № 61-20726св21).

Отже, встановивши, що оператором газорозподільної системи на території Чернівецької області на підставі відповідної ліцензії є ТОВ «Газорозподільні мережі України», Чернівецька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснює діяльність з розподілу природного газу на території Чернівецької області, а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно номер особового рахунку НОМЕР_1 , колегія суддів доходить висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини, оформлені шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за вказаний період отримував послуги з постачання природного газу, і відповідно послуги з розподілу природного газу до об`єкта газопостачання, однак такі послуги не сплачував, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТОВ «Газорозподільні мережі України», Чернівецької філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке є оператором газорозподільної системи на території Чернівецької області, у сумі 10 080,08 грн.

Обсяг спожитого природного газу за газовий рік з 01.10.2023 по 30.09.2024 – 2 646,33 куб. м, величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2025 рік – 220,53 куб. м., величина місячного обсягу річної замовленої потужності на 2026 рік – 160,92 куб. м. загальна сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за період 01.03.2024 по 31.01.2026 становить 10 080,08 грн. Тариф: з 01.03.2024 на послуги розподілу природного газу затверджено на рівні 2,388 грн за 1 куб. м (з ПДВ) відповідно до Постанови НКРЕКП від 22.02.2024 № 376 Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944.

Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача відповідачем не спростовано, контррозрахунку не навів, що є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до наданих розрахунків саме відповідач надавав показники лічильника газу, і величина річної замовленої потужності по об`єкту газопостачання побутового споживача з 2024 по 2025 роки визначалася, виходячи із фактичного обсягу споживання, вказаного ним.

Відповідно до частини 1 статті 901, частини 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлено договором.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Стаття 525 цього Кодексу забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору перед позивачем за послуги розподілу природного газу за період 01.03.2024 по 31.01.2026 в розмірі 10 080,08 грн, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не перевірив належності позивача, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).

В цій справі встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявна інформація про те, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) зареєстрований як юридична особа. У відомостях про відокремлені підрозділи юридичної особи вказано, зокрема, Чернівецьку філію ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Частиною сьомою статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною 3 статті 244 ЦК України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Відповідно до ч. 2. ст. 245 ЦК України довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 1 статті 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Вимоги до змісту довіреності також регламентовано Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина четверта статті 95 ЦК України).

У ЦК України не встановлено спеціальних вимог щодо довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до змісту довіреності від 20.12.2025 ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі т.в.о. голови правління Скиби С. А. цією довіреністю уповноважив в.о. директора Чернівецької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Савіка Е. А. представляти інтереси довірителя в межах діяльності філії в місцевих загальних судах, місцевих адміністративних судах, місцевих господарських судах, апеляційних судах, апеляційних адміністративних, апеляційних господарських судах, Верховному Суді і т.д.; підписувати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, інші процесуальні документи і т.д. Довіреність видана з правом передоручення наданих довіреністю повноважень іншим працівникам Чернівецької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відповідно до їх посадових обов`язків.

Отже, на підставі належним чином оцінених доказів суд першої інстанції, враховуючи вищевказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 28 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

І. Б. Перепелюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua