Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №192/1366/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2201/26 Справа № 192/1366/26 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро за участю:

особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Булкіної О.І.

прокурора Карпенка Р.І.

апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Василівка Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

За обставин встановлених судом, ОСОБА_1 , звільнившись 22 вересня 2025 року з посади офіцера відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог абз.1 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період з 01.01.2025 по 22.09.2025, а саме – 27.02.2026 о 15 год. 02 хв., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати, закрити провадження у справ у зв`язку із недоведеністю вини та істотним порушенням встановленого законом порядку притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції:

- не було встановлено моменту виявлення особи, яка нібито вчинила адміністративне правопорушення;

- не надано оцінки порушенню строку складання протоколу про адміністративне правопорушення;

- не перевірено дотримання строку направлення матеріалів до суду;

- не дослідив чи вплинули вказані допущені порушення на право на захист;

- не надав належної оцінки доводам захисту щодо неналежності процедури отримання та оформлення доказів;

- не виконав обов`язку щодо повного та мотивованого розгляду істотних доводів сторони захисту.

Вказує, що суд першої інстанції обмежився загальним висновком про те, що протокол є джерелом доказів, однак сам факт існування протоколу не звільняє суд від обов`язку перевірки його законності складання.

Зазначає, що його особу за фактом несвоєчасного подання декларації було встановлено 31 січня 2026 року, а 14 квітня 2026 року ним було надано письмові пояснення, а протокол було складено лише 27 квітня 2026 року, тобто через 13 днів, що вважає порушенням. Крім того вказує, що матеріали справи було направлено до суду лише 15 травня 2026 рок, тобто з порушенням триденного строку після складання протоколу.

Вказує, що висновок про його винуватість не може вважатись таким, що грунтується на достатніх та належних доказах, та судом першої інстанції не було оцінено вказані порушення у їх сукупності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Булкіна О.І. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, з викладених у ній підстав.

Прокурор Карпенко Р.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.

Так, згідно із ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисним, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що інкримінована ОСОБА_1 , передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З суб`єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оспорюється в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №356 від 20.11.2024 зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже, відповідно до п.п. «Ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII є суб?єктом, на якого поширюється дія вказаного закону.

Крім того, ОСОБА_1 згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №155 від 22.09.2025 виключений із списків особового складу, а саме з посади офіцера відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому зобов`язаний був подати декларацію при звільненні за 2025 рік (01.01.2025-22.09.2025), відповідно до витягу з реєстру декларацій НАЗК щодо подачі декларації за період, не охоплений раніше поданими деклараціями ОСОБА_1 подав декларацію (01.01.2025 – 22.09.2025) – 27.02.2026 о 15 год. 02 хв., що також не оспорюються в апеляційній скарзі.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ'" пункту 2 частини першої статті 3 цього закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 12 Закону передбачено, що Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов?язкові для виконання нормативно-правові акти.

Нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 1 Закону № 1700-VII суб?єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ'" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов?язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Наказом Національного агентства «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 23.07.2021 № 449/21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2021 року за № 987/36609) затверджено форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Цей Порядок визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Суб?єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог, зокрема, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, Законом України «Про захист інтересів суб?єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 3 березня 2022 року № 2115-1X було призупинено компанію декларування в Україні.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-1X, яким відновлено декларування та функції НАЗК.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебував на посаді офіцера відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 та 22.09.2025 року був звільнений із займаної посади, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» за період з 01.01.2025 по 22.09.2025 – 27.02.2026 о 15 год. 02 хв., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Аналізуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у виді несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (при звільненні), та критично оцінює доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

З об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави.

Поряд із цим, матеріалами адміністративної справи не підтверджено, що причини несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації за типом «декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом «при звільненні» були поважними, об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи, та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 було складено з порушеннями строків, не спростовують висновки суду щодо доведеності його вини, а тому апеляційним судом оцінюються критично.

Твердження сторони захисту про те, що висновок про винуватість ОСОБА_1 не може вважатись таким, що грунтується на достатніх та належних доказах, є необґрунтованим, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені судом першої інстанції, а також під час апеляційного перегляду та визнані достатніми, належними та допустимими, а саме: витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №356 від 20.11.2024 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.04.2026 №4277 щодо проведення нарад, інструктажів з приводу подачі декларацій та дотримання строків їх подання, ознайомлення з вимогами антикорупційного законодавства серед особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №155 від 22.09.2025 щодо виключення із списків особового складу, повідомленням до НАЗК №1048 від 31.01.2026 щодо неподання ОСОБА_1 декларації при звільненні за 2025 рік (01.01.2025-22.09.2025), витягом декларацій з реєстру НАЗК щодо подачі декларації за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (01.01.2025 – 22.09.2025) – 27.02.2026 о 15 год. 02 хв., а також протоколом про адміністративне правопорушення № 441 від 27.04.2026 року, які у своїй сукупності підтверджують наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Долучені у суді апеляційної інстанції стороною захисту документи на підтвердження лікування ОСОБА_1 , а також те, що ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності, - не спростовують висновки суду щодо доведеності його вини, оскільки матеріали справи не містять відомостей на підтвердження поважних причин, що унеможливлювали своєчасне подання декларації.

Інші апеляційні доводи не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Таким чином, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відповідність судового рішення вимогам закону та відсутність підстав для його скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим постанову залишає без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 — залишити без задоволення.

Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Пістун