Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №727/10107/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10107/26

Провадження № 3/727/1491/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Літвінова О.Г., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №716201 від 10.07.2026 року, складений інспектором 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенантом поліції Моторним Олександром Миколайовичем, вбачається, що 10.07.2026 року о 23 год. 17 хв. ОСОБА_1 в м. Чернівці, вул. Сергія Скальда, 30Б, керував транспортним засобом марки «Хюндай Гетц» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, підтримав подане ним клопотання в якому пояснив 10.07.2026 року о 23.17 год. керував транспортним засобом марки «Хюндай Гетц» д.н.з. НОМЕР_1 не порушував правил дорожнього руху при цьому був зупинений працівниками патрульної поліції. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що фактичною причиною, озвученою йому поліцейськими було невиконання вимог п. 31.4.3 ПДР України, а саме відсутність освітлення заднього номерного знака транспортного засобу, однак ця підстава не підтверджується жодним доказом у справі, що ліхтар освітлення номерного знака транспортного засобу не працював, і з підстав того, що поліцейськими не складено жодного процесуального документа, щодо виявлення технічної несправності транспортного засобу. Також зазначив, що поліцейські у власним документах не зафіксували жодного порушення ПДР , за яке його було зупинено. Вказував, що згідно відеозапису не вбачається в нього ознак алкольного сп`яніння, оскільки зазначає, що орієнтувався у ситуації. Просив суд закрити провадження про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши письмові та відеоматеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КпАП України, при зазначених в протоколі обставинах, а тому справу щодо останнього необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та іншими процесуальними документами і зокрема висновком експерта.

За змістом ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог п. 2.5, пп. «а» п. 2.9 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до приписів ст.266 КУпАП, огляд водія на стан, зокрема алкогольного сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан, зокрема алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно ч.2 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Частиною 1 розділу 2 Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було встановлено наступні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук.

Разом з цим, згідно переглянутого відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Крім цього, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Так, під час ознайомлення з відеоматеріалами, судом встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Хюндай Гетц» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 – у зв`язку з відсутністю освітлення заднього номерного знаку, однак в матеріалах справи не міститься жодного складеного процесуального документа, щодо виявлення технічної несправності транспортного засобу.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Такі висновки суду, повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.

Також, аналіз положень ст. 266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 року № 1103, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року та диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП дає підстави стверджувати про те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння виникають після встановлення поліцейським факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції/вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку та способами, що передбачені зазначеними вище нормативними документами, та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови, за доведеності інших обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

При цьому, на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, не зафіксована чітка відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

У зв`язку з вищевикладеним, судом під час розгляду справи не встановлено належних та допустимих доказів, якими підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

ЄСПЛ зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз`яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, що сприяє дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154).

Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89).

Доктрина «плодів отруйногодерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).

Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк. Крім того, аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Статтею 62 Конституції України також передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно до ст.255 КУпАП на складання протоколу про адміністративне правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на наведене вище.

Приймаючи рішення про закриття провадження по справі, суд також виходить з вимог ст. 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

На підставі викладеного та дослідивши наявні докази по даній адміністративній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Чернівці, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: О.Г.Літвінова