Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №635/3294/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3294/26

Провадження № 1-кп/635/973/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020021267 від 15 грудня 2025 року,

за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинаУкраїни, уродженеця с. Гнилиця Великобурлуцького району Харківської області, з середньою - спеціальною освітою, який проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оброни важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_2 НГУ у званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 26 серпня 2020 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 263 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. Вироком Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2026 року вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 26 серпня 2020 року скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, відповідно до якого призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на 4 роки.

у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_7 , вчинив самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ №91 від 08.04.2025 призначено на посаду стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оброни важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_2 НГУ.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

ОСОБА_5 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оброни важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_2 НГУ вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 20.08.2025 (точний час під час досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 12:00) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 НГУ, яка на той момент знаходилась біля АДРЕСА_2 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 , в період з 20.08.2025 по 28.08.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_2 НГУ та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин, поки 28.08.2025 об 18:30 не був доставлений працівниками правоохоронних органів до розташування військової частини НОМЕР_2 НГУ (КСП «НЕАПОЛЬ» у АДРЕСА_3 ).

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд з 20.08.2025 по 28.08.2025.

Крім того, ОСОБА_5 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони та оброни важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_2 НГУ вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 09.09.2025 (точний час під час досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 09:00) самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 НГУ, яка на той момент знаходилась біля АДРЕСА_2 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 09.09.2025 по 03.03.2026, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_2 НГУ та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд з 09.09.2025 по 03.03.2026, коли був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_5 , передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція сторін кримінального провадження

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , повністю згоден з пред`явленим обвинуваченням, беззаперечно визнає його, а наведені в обвинуваченні час, місце, спосіб та всі обставини вчинення злочину встановлено та наведено у обвинувальному акті вірно. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного. Просив допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому цілком зрозуміло детально роз`яснене висунуте обвинувачення, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх немає ніякої необхідності.

Прокурор, підтримуючи обвинувачення, заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та про дослідження окремих матеріалів кримінального провадження.

Позиція захисника повністю узгоджується з позицією обвинуваченого ОСОБА_5 .

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, наслідки застосування частини третьої статті 349 КПК України, обвинуваченому та учасникам судового провадження роз`яснені, та вони вважають недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, при цьому у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, суд доходить висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважав за можливе з урахуванням положень частини 3 статті 349 КПК України, допитати обвинуваченого та дослідити матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, письмові докази щодо розміру судових витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого

Аналізуючи показання обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи ці показання з обвинуваченням ОСОБА_5 , суд робить обґрунтований висновок про те, що показання обвинуваченого мають характер логічних, послідовних та об`єктивних, а відтак, з урахуванням застосування при розгляді справи положень ч. 3 ст. 349 КПК України, доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 , «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту» та кваліфікує його дії:

за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України, відсутні.

Мотиви призначення покарання

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець за мобілізацією на посаді стрільця 3 відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з охорони важливих державних об`єктів) військової частини НОМЕР_2 НГУ у званні «солдат», обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію прокурора щодо виду та міри покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого, суд приходить до переконання що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України та відсутність підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Матеріалами справи підтверджено, що вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 26 серпня 2020 року ОСОБА_5 визнано винним за ч. 1 ст. 263 КК України та засуджено до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки. Вироком Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2026 року вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 26 серпня 2020 року скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, відповідно до якого ОСОБА_5 призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на 4 роки.

Тому суд остаточно призначає обвинуваченому покарання відповідно до ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Саме таке покарання, на думку суду є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_5 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та відповідає таким принципам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимність мети та невідворотність покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень

При вирішення питання про дію запобіжного заходу судом оцінюються в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 3) відсутність міцних соціальних зав`язків.

З інформації, що міститься в матеріалах справи вбачається, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 04 березня 2026 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 16 години 10 хвилин, 03 березня 2026 року.

До набрання вироком законної сили існує обґрунтована ймовірність переховування обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання, пов`язаного з позбавленням волі. Такий ризик відповідно до п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, є реальним та доволі високим з огляду на ухвалення судом обвинувального вироку відносно обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даний час не зможе запобігти ризику, передбаченого п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п. п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява № 5425/11, статус остаточного - 04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з дня набрання цим вироком законної сили. Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 , строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню з 03 березня 2026 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Судові витрати, речові докази відсутні, цивільний позов відсутній.

Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 369-371, 373-376 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до покарання, призначеного цим вироком суду, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2026 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі, визначивши ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з дати його фактичного затримання 03 березня 2026 року по день набрання цим вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (частина 7 статті 376 КПК України).

Суддя – ОСОБА_1