Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №643/3168/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/3168/26

Провадження № 2/643/4231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026

31 серпня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» в особі представника - Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» в особі представника - Пархомчука С.В. звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021 у розмірі 32 810,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.05.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 669566 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи Договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, ст. 644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Згідно умов Кредитного договору Товариство надає відповідачу фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит на сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на таких умовах: сума кредиту – 10 000,00 грн; дата надання кредиту – 05.05.2021; строк кредиту – 29 днів; валюта кредиту – UAN; відсоткова ставка 1,9% на добу. Сума кредиту перерахована Товариством на рахунок відповідача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу кредитні кошти, у порядку, передбаченому умовами Договору. У свою чергу відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені Договором, проценти за користування коштами не сплачує. 30.11.2023 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено Договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 30.11.2023 до Договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021. Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021 щодо сплати заборгованості не виконує, у зв`язку із чим загальний розмір заборгованості становить 32 810,00 грн, яка складається із: 10 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22 810,00 грн – прострочена заборгованість за відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Судом визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження по справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, не надіслано, зустрічну позовну заяву не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 в Банку було емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). 05.05.2021 на зазначену карту було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов такого висновку.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 05.05.2021 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 669566 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно умов Кредитного договору, Товариство надає відповідачу фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит на сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на таких умовах: сума кредиту – 10 000,00 грн; дата надання кредиту – 05.05.2021; дата повернення кредиту – 01.06.2021; строк кредиту – 29 днів; валюта кредиту – UAN; відсоткова ставка 1,9% на добу. Сума кредиту перерахована Товариством на рахунок відповідача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Підписуючи Договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, ст. 644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» (Первісний кредитор) свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі відповідно до умов Договору, а саме в сумі 10 000,00 грн.

Зарахування кредитних коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», надану на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 в Банку було емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). 05.05.2021 на зазначену карту було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 не надавав своєчасно ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» кредитні кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

30.11.2023 між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено Договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» відступило на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 30.11.2023 до Договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_1 .

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що всупереч умовам Кредитного договору № 669566 від 05.05.2021, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання перед позивачем, а тому заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 32810,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, з боку позивача суду надано: копію Кредитного договору № 669566 від 05.05.2021; копію Паспорта споживчого кредиту від 05.05.2021; копію Довідки про ідентифікацію; копію листа від 11.02.2026; копію виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021, сформовану ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН»; копію Вимоги від 26.12.2025 про виконання зобов`язання за Кредитним договором; копію Договору № 1-30/11/2023 відступлення права вимоги від 30.11.2023; копію Витягу з Реєстру боржників до Договору № 1-30/11/2023 відступлення права вимоги від 30.11.2023; копію квитанції про виконання платіжної інструкції від 27.11.2025; а також докази на підтвердження повноважень представника позивача та на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Так, із наданих позивачем документів вбачається, що Кредитний договір № 669566 від 05.05.2021 сторонами укладено в електронній формі.

Представник позивача зазначає у позовній заяві про те, що отримавши кредитні кошти, відповідач ОСОБА_1 не виконував свого зобов`язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим виникла заборгованість станом на 26.12.2025 (за період з 05.05.2021 по 26.12.2025) у розмірі 32810,00 грн, яка складається із: 10 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22 810,00 грн – прострочена заборгованість за відсотками.

При цьому, на підтвердження своїх доводів, стороною позивача суду не надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021 та належних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами той чи інший період часу, не виконав своїх зобов`язань за Договором та не повернув кредитні кошти, що позбавляє суд можливості перевірити факт користування кредитними коштами, з якого періоду нарахована та яка саме існує заборгованість, розмір відсотків та період їх нарахування, а також розмір щомісячних платежів, а, отже, і правильність нарахування вказаної суми заборгованості.

Матеріали справи не містять також і виписки по рахунку відповідача за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021. Суду така банківська виписка з рахунку відповідача ОСОБА_1 не надана.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 Цивільного кодексу України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1ст. 642 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 161/16891/15-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Представник позивача посилається у якості доказів наявності у відповідача заборгованості на Витяг з Реєстру боржників, отриманий під час відступлення права вимоги. Однак такий Реєстр сам собою не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не містить даних про видачу та отримання кредитних коштів, або за яким банківським рахунком зроблено той чи інший витяг.

Згідно із Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12.04.2012 № 578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Отже, наданий позивачем Витяг з Реєстру боржників не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено факт користування кредитними коштами, неповернення з боку відповідача кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаним вище Договором.

Водночас, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 669566 від 05.05.2021, що позбавляє суд можливості перевірити, з якого періоду нарахована та яка саме існує заборгованість (якщо існує взагалі), а також розмір щомісячних платежів, розмір відсотків, а, отже, і правильність нарахування вказаної суми тощо.

Банківська виписка з рахунку відповідача ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутня.

Надана стороною позивача Виписка з особового рахунку, яка сформована директором ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», не є належним доказом наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості в сумі 32 810,00 грн.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів щодо дійсного розміру заборгованості та періоду, за який така заборгованість утворилася.

Суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного Договору.

Будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, ніж зазначені вище копії документів, з боку позивача суду не надано.

Відповідно до вимог ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані з боку позивача докази є недостатніми, з яких судом не встановлено розмір заборгованості, та власне, її існування, а тому суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, з урахуванням викладеного вище, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Далі, згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу включено до складу судових витрат.

Відповідно до платіжної інструкції № 655 від 05.02.2026 при пред`явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Також, відповідно до Акту про отримання правової допомоги від 09.03.2026, позивачем понесені витрати на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення спору та відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати пов`язані з розглядом справи слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» в особі представника - Пархомчука Сергія Валерійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова