Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №643/6094/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6094/26

Провадження № 2/643/5194/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026

31 серпня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника – Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» в особі представника – Романенка М.Е. звернулося до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останньої на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 у розмірі 74 744,93 грн, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 22.06.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2024453891_CARD. За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Відповідачка ОСОБА_1 уклала Кредитний договір № 2024453891_CARD від 22.06.2019 із АТ «ОТП Банк» та їй надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором. Відповідачкою ОСОБА_1 не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 на суму 74 744,93 грн. Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 74 744,93 грн, яка складається із: 42 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 32 744,93 грн – заборгованість за відсотками.Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачці направлено копію позовної заяви з додатками до неї, ухвалу про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідачки до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, не надіслано, зустрічну позовну заяву не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов до такого.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 22.06.2019 ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву на отримання кредиту/опитувальний лист.

22.06.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2024453891 на цільове використання кредиту, а саме придбання товару у продавця, загальний розмір якого склав 10 827,00 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 0,01% річних, дата остаточного повернення кредиту 22.06.2021.

Розділом 2 Кредитного договору № 2024453891 від 22.06.2019 (Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2024453891_CARD від 22.06.2019) між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 погоджено кредитну лінію із встановленим розміром кредитного ліміту та отримання електронного платіжного засобу картки MC GOLD, валюта рахунку – гривня, номер карткового рахунку НОМЕР_1 .

Відповідно до розписки, яка підписана власноручним підписом відповідачки ОСОБА_1 , 22.06.2019 вона отримала від АТ «ОТП Банк» картку з № НОМЕР_2 . Картка імітована на її ім`я. Із правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП Банк» ознайомлена.

Також, 22.06.2019 АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 підписали Паспорт споживчого кредиту, з якого вбачаються аналогічні умови кредитування, які погоджені сторонами в Кредитному договорі № 2024453891 від 22.06.2019, а саме: сума кредиту за Кредитним договором № 2024453891 від 22.06.2019 складає 10 827,00 грн, строк кредитування 24 місяці, відсоткова ставка 0,01% річних, дата остаточного повернення кредиту 22.06.2021. Водночас сума встановленого кредитного ліміту за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 (Кредитна лінія MC GOLD) складає 2 500,00 грн, з можливістю його збільшення відповідно до Кредитного договору, строк кредитування - 36 місяців (з правом пролонгації), спосіб та строк надання кредиту – безготівково, у порядку та у строк, визначений Кредитним договором, мета кредиту - споживчі цілі, відсоткова ставка 0,01% річних.

З умовами кредитування відповідачка ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджується її власноручним підписом.

Відповідно до видаткової накладної № ЧКНЕ1-0040 від 22.06.2019, рахунку-фактури № СФКНЕ-0000004887 від 22.06.2019, службового чеку від 22.06.2019, Специфікації до Кредитного договору, відповідачкою ОСОБА_1 здійснено придбання товару за кошти Банку, з чітким переліком товарів, отриманих у кредит та суми розрахунку за товар із вказівкою на реквізити сторін та підписом відповідачки.

Відповідно до наданої суду Виписки про рух коштів по рахунку відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 (період з 22.06.2019 по 15.03.2024), остання користувалася кредитним лімітом, періодично вносила грошові суми на погашення кредиту тощо.

Отже, Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі надавши кредитні кошти, а відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконала.

Заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 (Кредитна лінія MC GOLD) складає 74 744,93 грн, з яких: 42 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 32 744,93 грн – заборгованість за відсотками.

15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» (Первісним кредитором) та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 на загальну суму 74 744,93 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання.

Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2019 № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абза. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України, договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч. 1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідачка ОСОБА_1 .

У позовній заяві представник позивача зазначає, що всупереч умовам Кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання та не повернула кредитні кошти у строки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 складає 74 744,93 грн.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені Договором строки погашення заборгованості не здійснювала, внаслідок чого у неї перед позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» виникла заборгованість за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019.

Подані стороною позивача документи підтверджують укладення відповідачкою Кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Виписка по рахунку відповідачки підтверджує факт користування кредитними коштами. Наданий Договір факторингу та додатки до нього підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги, які належали АТ «ОТП Банк» до ТОВ «Діджи Фінанс» за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На час розгляду справи в суді відповідачкою не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Також відповідачка не надала заперечень проти наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Отже, з урахуванням того, що у відповідачки перед позивачем існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 в сумі 74 744,93 грн.

Далі, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судовий збір включено до складу судових витрат.

Представником позивача у прохальній частині позовної заяви викладено вимогу про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 суми судового збору в розмірі 2 662,40 грн, сплаченого позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою.

Згідно із платіжною інструкцією № 2241420405 від 11.03.2026 при пред`явленні позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025, копію Додаткової угоди № 2024453891_CARD від 28.11.2025 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025, копію Детального опису робіт (наданих послуг) від 27.11.2025, копію Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.11.2025, копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Із наданих стороною позивача документів вбачається, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу на суму 7 000,00 грн.

З боку відповідачки ОСОБА_1 клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Між тим, як встановлено судом, у п. 4 Детального опису робіт (наданих послуг) від 27.11.2025 та у п. 4 Акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.11.2025, зазначено, що позивач прийняв правову допомогу у виді «Подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням», витрачений час 0,5 години, вартість наданої та виконаної послуги складає 500,00 грн.

Водночас суд зауважує, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в електронному вигляді через систему «Електронний суд», а не надіслав позовну заяву до суду за допомогою поштового зв`язку (відправлення).

Отже, сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн за послугу «Подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 6 500,00 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника – Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, заборгованість за Кредитним договором № 2024453891_CARD від 22.06.2019 у розмірі 74 744 (сімдесят чотири тисячі сімсот сорок чотири) гривні 93 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, суму судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, IBAN НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО 334851, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Відмовити в іншій частині позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова