Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №643/6131/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6131/26

Провадження № 2/643/5211/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026

31 серпня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника – Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» в особі представника – Романенка М.Е. звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012 у розмірі 91 607,96 грн, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 25.10.2012 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1001043360. Відповідно до вказаного Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у Кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Відповідач ОСОБА_1 уклав Кредитний договір № 1001043360 від 25.10.2012 із АТ «ОТП Банк» та йому надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному Кредитним договором. Відповідачем ОСОБА_1 не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012 на суму 91 607,96 грн. Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 91 607,96 грн, яка складається із: 65 478,40 грн – заборгованість за тілом кредиту; 26 129,56 грн – заборгованість за відсотками.Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї, ухвалу про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, не надіслано, зустрічну позовну заяву не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов до такого.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, звертаючись до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 представник позивача просить суд стягнути з нього на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012 у розмірі 91 607,96 грн.

В обґрунтування своїх доводів, окрім іншого, зазначає, що позивач АТ «ОТП Банк» на підставі Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 саме за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що дійсно, 15.03.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» відбулося відступлення права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012 на суму 91 607,96 грн, яка складається із: 65 478,40 грн – заборгованість за тілом кредиту; 26 129,56 грн – заборгованість за відсотками.

Копія Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/03/24 від 15.03.2024 також містить інформацію про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012 на загальну суму 91 607,96 грн.

Разом із цим, на підтвердження доводів позовної заяви стороною позивача взагалі не надано суду копії Кредитного договору № 1001043360 від 25.10.2012, який нібито укладено між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

До позовної заяви представником позивача додано: копію Договору про надання споживчого кредиту № 1001043360 від 28.01.2012, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 на цільове використання кредиту, а саме придбання товару у продавця 1 та продавця 2, загальний розмір якого склав 3 208,00 грн; копію опитувального листа фізичної особи від 28.01.2012; копію Додатку № 1 до Кредитного договору про надання фінансових послуг № 1001043360 від 28.01.2012; копію Згоди на обробку персональних даних від 28.01.2012; копію рахунку № 177 від 28.01.2012; копію накладної № 84 від 28.01.2012; копію специфікації до Кредитного договору № 1001043360 від 28.01.2012; копію опису документів кредитного файлу до Договору про надання споживчого кредиту № 1001043360 від 28.01.2012.

Всі зазначені вище документи датовані саме 28.01.2012, а не 25.10.2012.

При цьому, Виписка з рахунка приватного клієнта № 1001043360, сформована за період з 25.10.2012 по 15.03.2024, за номером основного рахунку НОМЕР_1 , а розрахунок заборгованості надано позивачем за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012.

Окрім ненадання з боку позивача копії Кредитного договору № 1001043360 від 25.10.2012, заборгованість за яким представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , до позовної заяви не додано також і жодних доказів на підтвердження отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 саме за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012 та/або встановлення кредитного ліміту відповідачу, не надано доказів на підтвердження відкриття Банком рахунку відповідачу ОСОБА_1 саме за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012, не надано доказів на підтвердження видачі відповідачу ОСОБА_1 кредитної картки з відповідним номером та встановлення на неї кредитного ліміту в тій чи іншій сумі.

Більше того, матеріали позовної заяви взагалі не містять інформації про суми отриманих кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 від первісного кредитора АТ «ОТП Банк» та спосіб їх отримання за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012.

Жодних інших доказів на підтвердження обставин, якими представник позивача обґрунтовує позовні вимоги, окрім тих, які зазначені вище, з боку останнього суду не надано.

Відтак, стороною позивача не доведено та суду не надано доказів укладення між АТ «ОТП Банк» (Первісним кредитором) та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 1001043360 від 25.10.2012, надання Банком відповідачу кредитних коштів за вказаним Кредитним договором, підтверджень наявності невиконання з боку ОСОБА_1 умов зазначеного Кредитного договору і, як наслідок, наявності заборгованості за вказаним Кредитним договором.

Надана з боку представника позивача Виписка з рахунка приватного клієнта № 1001043360, сформована за період з 25.10.2012 по 15.03.2024, за номером основного рахунку НОМЕР_1 та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 1001043360 від 25.10.2012, не є доказом укладення саме Кредитного договору № 1001043360 від 25.10.2012, а тому не підтверджує обставини, якими представник позивача обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що всупереч вказаним вимогам закону, з боку позивача не доведено укладення між сторонами та, відповідно, наявність Кредитного договору № 1001043360 від 25.10.2012, за яким представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 91 607,96 грн.

Надані стороною позивача докази є недостатніми, а тому суд позбавлений можливості дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, з урахуванням викладеного вище, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та не доведені.

Далі, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу включено до складу судових витрат.

Відповідно до платіжної інструкції № 2746023851 від 11.03.2026 при пред`явленні позовної заяви до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Також, відповідно до Акту надання послуг № 1001043360 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.11.2025, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення спору та відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати пов`язані з розглядом справи слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника – Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова