Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №127/27539/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/27539/26

Провадження № 2-а/127/282/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Гриневича В.С.

секретар судового засідання: Руда І.В.,

за участю:

представника позивача: адвоката Ковальова ВО.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №127/27539/26 за позовом ОСОБА_1 , поданим його представником – адвокатом Ковальовим Вадимом Олеговичем, до поліцейського 1-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Фірсова Михайла Дмитровича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через захисника, звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який мотивовано тим, що 28.07.2026, приблизно о 13 год. 13 хв., на автомобільний дорозві М-30, 347 км (у районі Літинського поста, Вінницький район Вінницької області) поліцейський взводу №1 роти №4 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрал поліції Фірсов М.Д. здійснив зупинку транспортного засобу MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача.

Підставою зупинки поліцейський назвав відсутність цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу поліцейського позивач негайно пред`явив чинний страховий поліс.

Після пред`явлення поліса страхування поліцейський додатково вимагав пред`явлення посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб. Жодної нової підстави для такої додаткової вимоги поліцейський позивачу не повідомив. Позивач вважав подальшу перевірку документів безпідставною, оскільки первісно названа підстава зупинки (відсутність поліса) була спростована пред`явленим полісом, а іншої підстави поліцейський не називав, у зв`язку з чим відмовився від пред`явлення додаткових документів.

За результатами події, інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Фірсовим Михайлом Дмитровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7627406, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 28.07.2026 о 13 год. 13 хв. на дорозі АДМ-30 347км, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Atego, д.н.з. НОМЕР_1 не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, на неодноразову законну вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.4.а ПДР.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.

На думку позивача, у відповідача не було правових підстав вимагати у позивача посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, а у позивача не було обов`язку їх надавати, а тому постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.08.2025 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим його представником – адвокатом Ковальовим Вадимом Олеговичем до поліцейського 1-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Фірсова Михайла Дмитровича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив. Зі змісту даного відзиву вбачається, що, на думку відповідача, вимоги позивача є безпідставними. Так, 28.07.2026 нарядом управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції під час несення служби на ДСПП «Літин», що розташований на 347 км АД/М-30 виявлено транспортний засіб – Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 щодо якого ймовірно був відсутній чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі вище наведеного, поліцейський подав водію сигнал про зупинку ТЗ.

Після зупинки ТЗ, поліцейський відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився водію та на виконання частини третьої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» повідомив причину зупинки.

Після виконання вимог частини третьої статті 18 та частини третьої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР пред`явив водію законну вимогу про надання для перевірки документів передбачених підпунктами «а», «б», «г» пункту 2.1 ПДР, а саме посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Проте, водій відмовився виконувати законну вимогу поліцейського та не пред`явив для перевірки зазначені вище документи.

Поліцейський попередив водія що за такі діяння передбачена адміністративна відповідальність, однак водій все ж відмовився пред`явити поліцейському запитувані документи, опираючись на власну думку, що пред`явлення документів повинно передувати роз`яснення поліцейським обгрунтованості та законності причини зупинки.

Працівник поліції вкотре пояснив водієві, що пред`явлення документів на право керування та користування ТЗ, в силу вимог підпункту «а» пункту 2.4 ПДР є обов`язком водія, не виконання якого тягне за собою адміністративну відповідальність.

Встановивши всі обставини правопорушення та факт вчинення адміністративного правопорушення поліцейським після розгляду справи було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

На думку представника відповідача оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обґрунтованою та законною.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Ковальов В.О. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити

Представник відповідача, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак заявою від 19.08.2026 представник відповідача Грінченко Д.М. просив справу розглядати без його участі та відмовити у задоволенні позову.

Згідно частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 28.07.2026 інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Фірсовим Михайлом Дмитровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7627406, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 28.07.2026 о 13 год. 13 хв. на дорозі АДМ-30 347км, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Atego, д.н.з. НОМЕР_1 не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, на неодноразову законну вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.4.а ПДР.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. 126 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Фірсовим Михайлом Дмитровичем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені статтею 126 КУпАП.

За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Оцінюючи доводи позивача стосовно неправомірності, на його думку, оскаржуваної постанови, судом враховується наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з пунктом 2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на відсутність підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, а відтак і про відсутність підстав для пред`явлення ним документів. При цьому, сам позивач не заперечував того, що на вимогу поліцейського він не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Однак, посилання позивача є помилковими та до уваги судом не приймаються, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Згідно із пунктом третім частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

В свою чергу, суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», якою передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» серед правових заходів воєнного стану передбачено (пункти 6-7): встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі Порядок перевірки документів).

Цей Порядок визначає механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, крім обмежень, визначених Конституцією України (п. 1 Порядку перевірки документів).

Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема: порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану.

Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов`язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

При цьому, вказаним Порядком №1456 не визначено підстав, за наявності яких уповноважена особа має право прийняти рішення про необхідність зупинити транспортний засіб, який проїжджає через блокпост.

Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (Порядок № 1455) заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Як встановлено з матеріалів справи, зупинка транспортного засобу Mercedes-Benz Atego, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача мала місце на мобільному блокпості.

Відтак, суд доходить до переконання, що зупинка позивача за наведених вище обставин була правомірною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі №686/29098/24.

Посилання позивача з приводу того, що першочергово працівником поліції повідомлено, що причинною зупинки слугувало відсутність поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак позивачем після зазначеної причини було пред`явлено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак зупинка була незаконною, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Даючи оцінку посиланням позивача в частині відсутності в його діях ознак адміністративного правопорушення, судом враховується наступне.

Статтею 32 Закону України "Про Національну поліцію" визначено повноваження працівника поліції щодо перевірки документів.

Так, згідно з частиною другою статті 32 названого Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Положеннями п. 2.1. «а» ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Положеннями частини першої статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем до відзиву на позовну заяву додано DVD диск із записом вчинення позивачем правопорушення.

Під час дослідження судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що на останньому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, наявний відеозапис фіксує відмову позивача пред`явити посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційни документ на транспортний засіб.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, всупереч вимогам даної статті позивачем не доведено належними засобами доказування того, що адміністративне правопорушення ним не вчинялося.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України, які зафіксовані на відеозаписі. Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП України. При цьому, поліцейський з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, винесена постанова серії ЕНА №7627406 від 28 липня 2026 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 126, 222, 251, 258, 276, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постанову серії ЕНА №7627406 від 28.07.2026, винесену поліцейським 1-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капралом поліції Фірсовим Михайлом Дмитровичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Ковальовим Вадимом Олеговичем, до поліцейського 1-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Фірсова Михайла Дмитровича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Поліцейський 1-го взводу 4-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрал поліції Фірсов Михайло Дмитрович, адреса місця роботи: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24

Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, адреса: 21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24

Суддя: