Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №642/4525/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

26.08.2026

Справа № 642/4525/26

Номер провадження №3/642/977/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2026 року, о 14:09 годині, в м. Харків, вул. Беркоса, 8, водій ОСОБА_1 , керував т/з ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродня блідість обличчя. Від проходження огляду в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А, у лікаря-нарколога відмовився, в установленому законом порядку, під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 02 червня 2026 року о 14:56 годині, в м. Харків, вул. Беркоса, 28А, водій ОСОБА_1 , керував т/з ВАЗ 21154, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження огляду в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А, у лікаря-нарколога відмовився, в установленому законом порядку, під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судові засідання особа, стосовно якої складено протокол не з`явився, про місце, дату та час повідомлявся належним чином, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та подав письмові заперечення, у яких свою винуватість не визнав посилаючись на відсутність у його діях складу адміністративних правопорушень та на порушення працівниками патрульної поліції при складанні протоколів відносно нього. Так, ОСОБА_1 вказує, що він перебуває на військовій службі у збройних силах України за призовом під час мобілізації на особливий період та з 17 грудня 2024 року зарахован до рядового складу військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України, звання солдат, та є ветераном війни. На його переконання, 02 червня 2026 року під час здійснення перевірок патрульними поліцейськими, зупинка була незаконна, мала місце упередженість та штучне створення підстав для притягнення до відповідальності. Вказує, що старший лейтенант поліції Євгеній Переродов після зупинки його транспортного засобу, запропонував надати на перевірку посвідчення водія та документи, що підтверджують реєстрацію автомобіля. При цьому, патрульний поліцейський не проінформував його про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. Він відразу проінформував працівника патрульної поліції, що він військовий та знаходиться на завданні. Після того, як він вийшов з авто, менш ніж через хвилину спілкування, патрульний поліцейський запросив його на огляд до лікаря бо бачить у нього ознаки наркотичного сп`яніння. На питання - які ознаки? Він відповів що у нього зіниці очей звужені та не реагують на світло та тремтіння рук. При цьому будь-якого огляду (з технічними засобами або без них) патрульний поліцейський не проводив. ОСОБА_1 вказав, що йому треба поспілкуватися із командиром та спросити дозвіл. Проте, працівник патрульної поліції вказав, що командир тут ні до чого. Після того, як ОСОБА_2 зателефонував командиру, командир пояснював патрульним поліцейським, що ОСОБА_1 зараз у складі взводу матеріально-технічного забезпечення і що вони кожного дня розвантажують важкі снаряди і що ОСОБА_1 50 років і його руки від щоденних військових завдань (робота з гранатометом, розвантаження снарядів тощо) можуть бути з ознаками тремтіння через великі напруження та навантаження. Також ОСОБА_1 вказує, що командир говорив патрульним поліцейським що він зараз знаходиться на армійському завданні і повинен виконувати наказ. Також ОСОБА_1 вказував, що він не відмовлявся від огляду і готов пройти на місці будь-який огляд. Але патрульні поліцейські наполягали на необхідності їхати з ними до медичного закладу. Він неодноразово телефонував командиру та питав, що йому робити, та хвилювався залишати авто, оскільки в ньому знаходились документи. Вказує, що він не відмовлявся від проходження огляду, але просив дочекатися командира. Проте, відносно нього було складено протокол.

Що стосуються другого протоколу, то ОСОБА_3 також заперечував свою винуватість посилаючись на те, що працівники патрульної поліції діяли упереджено, та безпідставно посилались на ознаки наркотичного сп`яніння, які він заперечував. Коли на місце прибув його командир, він повідомляв працівникам патрульної поліції, що готовий пройти огляд, проте, його повідомили, що протокол вже складено.

В подальшому, в той же день, після отримання направлення з військової частини № НОМЕР_2 на медичний огляд , він пройшов огляд у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна психологічна лікарня №3», та за результатами медичного огляду було надано Виписку №575 про проведене обстеження Згідно висновку викладеного у п.6 - «Ознак наркотичного сп`яніння не виявлено. Тверезий». Також, у п.7 доктор зазначив, що «за результатами токсілогічного дослідження №1114 (02.06.2026 року) не виявлено наркотичні, психотропні та інші речовини».

Також, ОСОБА_1 просив врахувати, що військові під час виконання військових завдань за наказом командира діють в умовах крайньої необхідності, спрямованої на відведення небезпеки для життя і здоров`я громадян та не мають можливості вільно обирати спосіб виконання поставлених завдань.

Від захисника ОСОБА_1 – адвоката Когуа О.В. також були подані письмові заперечення, у яких захисник просила закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП на підставі пунктів 1,4 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та враховуючи що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.

При цьому вказувала наступне.

Вказує, що при складанні протоколів, працівниками патрульної поліції не було проінформовано ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу, тому без обґрунтованої причини зупинки всі подальші дії, включаючи пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння, є неправомірними.

Крім того, вказує, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повідомив останніх про свій статус військового, що на момент зупинки він перебуває у стані виконання завдання за наказом командира, і про той факт що він не може без наказу командира змінювати маршрут або залишати транспортний засіб (оскільки в транспортному засобі знаходились військові документи) і що він повинен дочекатись свого командира.

Відповідно до положень Статуту внутрішньої служби ЗСУ, він несе повну персональну відповідальність за збереження довірених документів. Залишення автомобіля без нагляду (у разі поїздки до медичного закладу з екіпажем поліції до приїзду командира) це призвело б до втрати контролю над військовою документацією.

Наголосив, що у даній ситуації він діяв у стані крайньої необхідності (ст.ст. 17,18, КУпАП), оскільки загроза втрати документів в умовах воєнного стану була реальною та значно переважала шкоду від тимчасової затримки процесуальних дій поліції.

Саме тому він вимагав дочекатися свого командира. Така пропозиція була продиктована не бажанням уникнути огляду, а необхідністю виконувати накази командира, що є обов`язком військовослужбовця в умовах воєнного стану. В його діях був відсутній умисел на ухилення від контролю, натомість було прагнення пройти огляд і водночас не порушувати накази командування.

Просила врахувати службову характеристику ОСОБА_1 , а також Довідку надану 05 червня 2026 року командиром взводу матеріально-технічного забезпечення 2-го батальйону оперативного призначення військової частини № НОМЕР_2 ОСОБА_4 , якою засвідчено, що 02 червня 2026 року військовий ОСОБА_1 знаходився на військовому завданні за його наказом та без його наказу не міг змінювати маршрут. Про перевірку солдата ОСОБА_1 дізнався з його телефонних дзвінків та невідкладно поїхав на місце перевірки і потім сам відвіз солдата на проходження медичного огляду до закладу охорони здоров`я (Додаток №11 до Пояснень-Заперечень ОСОБА_1 наданих до суду 18.06.2026 року).

На переконання сторони захисту, вказане свідчать про те, що 02 червня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом номерний знак НОМЕР_1 як військовослужбовець, який з 17 грудня 2024 року знаходиться на постійній військовій службі у військовій частині Національної гвардії України № НОМЕР_2 та безпосередньо в час перевірки знаходився на військовому завданні за наказом безпосереднього командира та без його наказу не міг змінювати маршрут, тобто перебував в стані крайньої необхідності.

Захисник вказує, що фактичні обставини справи, а також те, що військовослужбовець ОСОБА_1 під час вчинення адміністративного правопорушення знаходився в стані крайньої необхідності, тому на підставі ст. 17 КУпАП виключається його адміністративна відповідальність, та провадження по справі про адміністративне правопорушення, підлягає закриттю відповідно до п.4 ст. 247 КУпАП.

Крім того, посилається на те, що з аналізу відеозапису перевірок також вбачається, що після зупинки поліцейськими не було проведено будь якого огляду водія. Висновки патрульних поліцейських щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння було зроблено упереджено, у вкрай обмежений проміжок часу та без попереднього огляду водія. Висунення патрульними поліцейськими заяв щодо наявності ознак наркотичного сп`яніння без попередньо проведеного будь-якого огляду (з технічним обладнанням або без нього) викликає розумний сумнів. Тим паче що ці заяви лунають відразу на початку перевірок і в дуже короткий проміжок часу. Звертає увагу, що при дослідженні відеозаписів обох перевірок проведених 02.06.2026 року під час спілкування з поліцейським, водій поводив себе ввічливо, поважно, чітко відповідав на їх запитання, сприяв проведенню перевірки, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Крім того, захисник зазначає, що зібрані документальні докази та докази відеозапису у сукупності доводять, що при складанні адміністративних матеріалів працівниками поліції було допущено неповноту та необ`єктивність в оцінюванні дій правопорушника, а зібрані матеріали справи не містять жодного безспірного доказу вини ОСОБА_1 , а отже, провадження має бути закрите на підставі презумпції невинуватості.

Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння,згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №682011 від 02.06.2026 зазначено про наявність у поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції Панченко О.М. підстав вважати, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп`яніння та вказані такі ознаки: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення координації рухів.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №681968 від 02.06.2026 зазначено про наявність у поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Переродова Є.А. підстав вважати, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп`яніння та вказані такі ознаки: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідність обличчя.

Такі ознаки давали поліцейським підстави згідно п.2 розділу 1 цієї ж Інструкції вимагати від водія пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки огляд водія на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки не проводиться(п.12 розд.2 Інструкції).

Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що він готовий був пройти огляд на місці зупинки- суперечать закону.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В матеріалах справи наявні направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, які не проведено у зв`язку із відмовою водія.

Крім того, судом переглянуто відеозаписи зі службових відеокамер, які долучено до адміністративного матеріалу.

Протоколи серії ЕПР1 №681968 від 02.06.2026 та №682011 від 02.06.2026 про адміністративне правопорушення складено поліцейськими за відмову ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку (порушення водієм вимог п.2.5 ПДР України).

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №521419 від 23.11.2025, №682011 від 02.06.2026, у яких зафіксовані, в тому числі і виявлені, ознаки наркотичного сп`яніння, переглянутими судом відеозаписами зі службової бодікамери, відеореєстраторів, які долучені до матеріалів адміністративної справи, на яких зафіксовані обставини вчинених адміністративних правопорушень, а саме відмова ОСОБА_1 від проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння, запропонованого працівниками поліції, відмовився під відеофіксацію.

З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, тобто йому було відомо про поставлене у провину правопорушення.

Суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, судом не приймаються, адже на відеозаписах зафіксовано його категоричну відмову від проходження огляду, як при складанні першого протоколу, так і при складанні протоколу за другою подією. Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучений до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Перевіривши відеозаписи адміністративного правопорушення, суд вважає, що він надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий відеозапис у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних технічних засобів.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколах про адміністративне правопорушення.

Упередженого ставлення поліцейських до водія відеозаписами не зафіксовано.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що у нього не було ознак сп`яніння, що були виявлені працівниками поліції, суд зазначає таке.

Згідно з п. 2 розд. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись переліком ознак наркотичного чи алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Тобто виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями, і поліцейський зазначає їх у протоколі про адміністративне правопорушення та у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність таких ознак не є встановленням факту перебування особи в стані сп`яніння, а лише є підставою для проходження нею огляду у визначеному законом порядку з виконанням вимог п. 2.5 ПДР України та п. 2 розд. 1 вищезазначеної Інструкції. Саме проходженням такого огляду встановлюється факт наявності чи відсутності в організмі водія залишків алкогольних, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися. Отже, твердження сторони захситу щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколів про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколах про адміністративне правопорушення.

Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані наркотичного сп`яніння у той день на кваліфікацію цього адміністративного правопорушення не впливає.

Посилання на виписку із медичної карти амбулаторного хворого КНПХОР ОКПЛ № 3, у якій встановлено відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, судом не може бути прийнято, адже такий огляд проведено із порушенням вимог ст. 266 КУпАП, зокрема пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Доводи сторони захисту щодо неповідомлення працівниками патрульної поліції причини зупинки транспортного засобу, судом не приймаються, адже, після зупинки транспортного засобу, працівники ПП повідомляли ОСОБА_1 причину зупинку.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Положення ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При таких обставинах, вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.

Щодо доводів сторони захисту про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до ст. 247 КУпАП, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Відповідно до статті 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинене у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Оцінюючи доводи сторони захисту про закриття провадження у справі у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 дій, що мають ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, у стані крайньої необхідності, суд констатує, що в контексті ст. 280 КУпАП та конкретно викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, з матеріалів справи не вбачається, що на момент події існувала реальна небезпека, для уникнення якої не існувало інших способів, крім вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, стороною захисту не надано жодних документів, які підтверджували б факт існування стану крайньої необхідності у ОСОБА_1 в той конкретний момент часу.

Суд звертає увагу, що сторона захисту посилається на те, що 02 червня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням завдання командира, та в його автомобілі знаходились документи.

Однак ці доводи не підтверджено відеозаписами, долученими до матеріалів справи, на яких ОСОБА_1 , спілкуючись з працівниками поліції, за весь час не повідомив про виконання ним будь-якого наказу командира, про те, що він перебував за кермом транспортного засобу у зв`язку з службовою необхідністю для виконання поставлених йому завдань, пов`язаних з захистом територіальної цілісності та недоторканості України, а лише повідомляв про необхідність поспілкуватися із командиром, що ставить під обґрунтований сумнів його доводи, на які посилається вже саме під час судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, належних та допустимих доказів того, що саме 02 квітня 2026 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 не надано жодних достовірних відомостей на підтвердження того, що за викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин він виконував конкретне завдання, пов`язане із проходженням військової служби, і невідкладне керування саме ним транспортним засобом було обумовлено необхідністю усунення небезпеки, що загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, та неможливість проходження огляду на стан сп`яніння за пропозицією працівників патрульної поліції.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 у випадку дійсного виконання службового (бойового) завдання як військовослужбовець ЗСУ не був позбавлений можливості донести до працівників поліції інформацію про виконання ним службового завдання без розголошення його характеру та змісту, а також повідомити про необхідність виклику військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, однак зазначені дії ним виконані не були.

З урахуванням вищевикладеного суд критично оцінює долучену до матеріалів справи довідку старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 05.06 2026 року, за змістом яких, 02.06.2026 року ОСОБА_1 знаходився на військовому завданні за його наказом.

Також суд враховує, що вказана довідка не завірена уповноваженою особою військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, саме посилання особи, стосовно якої здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення, на існування крайньої необхідності у вигляді виконання завдання командира, не може беззаперечно свідчити про необхідність застосування положень ст. ст. 17, 18 КУпАП. А будь-яких документальних доказів наявності крайньої необхідності матеріали справи не містять.

Таким чином, наявність стану крайньої необхідності особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, не доведена.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, передбачених ст.ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено.

Відповідно до змісту довідки, виданої інспектором ВАП УПП в Харківській області ДПП, згідно з обліковими даними ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 .

Санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП України передбачено накладення на особу, що визнається винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.

На підставі викладеногокеруючись ст. ст. 40-1, 33, ч. 1 ст. 130, 279, 280, 283,284 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно з положеннями ст.303 КУпАП постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Відповідно до частини 1,4 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Суддя О. В. Бородіна