Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №615/1064/24 — Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 615/1064/24

Провадження № 2-др/625/2/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лосєва Д.К.,

за участю секретаря судового засідання – Калюжної Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області заяву представника відповідача - адвоката Лиски П.О. про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2026 року Коломацьким районним судом Харківської області за результатами розгляду цивільної справи № 615/1064/24 ухвалене рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку було відмовлено.

17 серпня 2026 року представником відповідача адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано заяву про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник відповідача за первісним позовом просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000 гривень 00 копійок з урахуванням судових рішень, що були скасовані та які не були раніш розподілені.

18 серпня 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області заяву представника відповідача адвоката Лиски П.О. про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, про що постановлено відповідну ухвалу.

Будучи належним чином повідомленими про місце, дату і час судового розгляду заяви про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення), представник відповідача адвокат Лиска П.О. та сам відповідач за первісним позовом у судове засідання не з`явилися, водночас у заяві про розподіл судових витрат від 17 серпня 2026 року адвокат Лиска П.О. просив суд розгляд його заяви провести за його відсутності, а також за відсутності відповідачки ОСОБА_2 .

Представник позивача за первісним позовом адвокат Репетун К.В., а також сам позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про місце дату та час судового розгляду заяви про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

За правилами, визначеними ч.ч. 2, 3, 4 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Так, рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 12 лютого 2025 року: в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя шляхом стягнення грошової компенсації задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя 147738,50 грн як грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортного «HYUNDAI TUCSON» 2006 року випуску; вирішено питання про розподіл судових витрат та скасування заходів забезпечення позову.

Додатковим рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 27 лютого 2025 року: заяву представника відповідача за первісним позовом адвоката Лиски П. О., діючого від імені та в інтересах ОСОБА_2 про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення задоволено частково і ухвалено додаткове рішення; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката (гонорару) в сумі 25 000 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Репетун К. В. - задоволено частково; апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лиски П. О. - залишено без задоволення; рішення Коломацького районного суду Харківської області від 12 лютого 2025 року в частині відмови у первісному позові ОСОБА_1 скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; в порядку поділу спільного сумісного майно подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 рішення Коломацького районного суду Харківської області від 12 лютого 2025 року залишено без змін; додаткове рішення Коломацького районного суду Харківської області від 27 лютого 2025 року залишено без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Репетун К.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Постановою Верховного суду від 10 грудня 2025 року: касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Лискою П.О. - задоволено частково: рішення Коломацького районного суду Харківської області від 12 лютого 2025 року, постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року в частині вимог первісного позову про поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат скасувати, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

13 серпня 2026 року Коломацьким районним судом Харківської області за результатами розгляду цивільної справи № 615/1064/24 ухвалене рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку відмовлено.

17 серпня 2026 року представником відповідача адвокатом Лискою П.О. шляхом формування відповідного документа в системі «Електронний суд» до суду подано заяву про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник відповідача за первісним позовом просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000 гривень 00 копійок з урахуванням судових рішень, що були скасовані та які не були раніш розподілені.

Приписами п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі ст. 133 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.

Така правова позиція викладена в постанові, ухваленій об`єднаною палатою Верховного Суду 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

За правилами, визначеними ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 05 липня 2024 року між адвокатом Лискою Павлом Олександровичем та ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги (т. 7, а.с. 131), за умовами якого адвокат зобов`язався здійснити захист, представництво Клієнта та надати інші види правової допомоги з усіх правовідносин, що виникають у останнього, на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно пунктів 8 та 10 вказаного договору гонорар адвоката обчислюється у погодинній оплаті та встановлюється в додатковій угоді, що підлягає сплаті в гривні готівкою або безготівковою формою. Погодинна ставка застосовується із шестихвилинним дискретним кроком (0,1 години), тобто витрачений час округлюється до найближчого більшого значення, кратного 0,1 години.

Факт надання правової допомоги підтверджується звітом адвоката, наданням допомоги належним чином або актом здачі-приймання. Оплата гонорару на підставі звіту адвоката або рахунку з переліком послуг є підтвердження прийняття таких послуг.

В додатковій угоді № 5 до вказаного вище договору про надання правової допомоги (т. 7, а.с. 145) клієнт ОСОБА_2 та адвокат Лиска П.О. дійшли згоди, що гонорар адвоката за надання правових послуг по представництву інтересів Клієнта з правовідносин по справі №615/1064/24 в Коломацькому районному суді Харківської області у зв`язку зі скасуванням рішення Коломацького районного суду Харківської області від 12 лютого 2025 року, Постанови Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року в частині в частині вимог первісного позову про поділ житлового будинку АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат згідно постанови Верховного суду від 10 грудня 2025 року складає фіксовану суму в розмірі 60000 гривень 00 копійок, яка сплачується готівкою або безготівковим способом на розрахунковий рахунок протягом визначеного сторонами строку.

Згідно поданого до суду акту здачі - приймання до договору про надання правових послуг від 14 серпня 2026 року (т. 7, а.с. 134), на виконання договору про надання правової допомоги адвокат за період з 05 липня 2024 року по 15 лютого 2025 року виконав, а клієнт прийняв наступні послуги: 1) ознайомлення зі змістом Постанвои Верховного суду від 10 грудня 2025 року по справі №615/1064/24, формулювання правової позиції, подальша процесуальна стратегія справи. Збір доказів, зокрема щодо проведеної реєстрації права власності на підставі Постанови Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року – витрачений час складає 5 годин; 2) надання усних консультацій Клієнту та погодження стратегії захисту прав та інтересів, щодо процесуальних документів, які подаються ОСОБА_1 , роз`яснення суті поданої апеляційної скарги, узгодження поточних питань – витрачений час складає 3 години; 3) складання процесуальних документів: клопотання про залишення позову без розгляду, проведення судових засідань за відсутності позивача та її представника, заперечень на клопотань про зупинення провадження по справі, заяви про приєднання доказів. Подання таких документів до суду, відправка учасникам справи. Поточний контроль за надходженням процесуальних документів, актуалізація інформації по справі - витрачений час складає 10 годин; 4) участь у судовому засіданні в Коломацькому районному суді Харківської області 15 липня 2026 року, з урахуванням часу проїзду до суду з міста Харкова - витрачений час складає 5 годин.

Загалом згідно вищезазначеного акту здачі - приймання від 14 серпня 2026 року до договору про надання правових послуг від 05 липня 2024 року на виконання договору про надання правової допомоги адвокат за період з 25 грудня 2025 року по 14 серпня 2026 року витратив 23 години.

Відповідно до пункту 2 акту здачі - приймання від 14 серпня 2026 року сторони погодили загальну суму гонорару адвоката за виконану роботу в розмірі 60000 гривень 00 копійок, які Клієнт зобов`язується оплатити.

Також, сторони погодили, що оплата гонорару адвокату та фактичних витрат, необхідних для виконання договору про надання правничої допомоги, відбувається протягом двох місяців з дня складання дійсного акту.

Крім того до матеріалів справи долучено рахунок від 14 серпня 2026 року на оплату клієнтом вищезазначених наданих адвокатом послуг на загальну суму 60000 гривень 00 копійок (т. 7, а.с. 132).

Згідно положень, закріплених у ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (стаття 30 зазначеного Закону).

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Також згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

У ст. 29 Правил адвокатської етики закріплено, що адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення, якщо обов`язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або визначений законом.

В договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше) та може бути визначений їх обсяг.

Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з`ясувалася після укладення договору, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

Водночас у договорі про надання правової допомоги, укладеному 05 липня 2024 року між адвокатом Лискою Павлом Олександровичем та ОСОБА_2 , а також у додатковій угоді №5 до нього відсутні будь-які відомості про те, що сторони визначили і узгодили види передбачуваних фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше). Крім того адвокат Лиска П.О. не надав доказів понесення таких витрат.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень, закріплених у ч. 5 ст. 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат передбачене ч. 4 ст. 141 ЦПК України. Водночас у частині 5 зазначеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Водночас на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок виклав Верховний Суд у своїй постанові, ухваленій 13 січня 2021 року у цивільній справі № 596/2305/18-ц.

Крім цього Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно приписів, закріплених у ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для певної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Крім того за змістом ст. 137 ЦПК України при доведеності факту надання правничої допомоги та вартості таких послуг, відсутність доказів про фактичну сплату за надані послуги для розподілу витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи, відповідно до ч. 8 ст. 141 цього ж Кодексу, не мають правового значення.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, законодавець не передбачив можливості для відмови судом у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, яка фактично надана, а тому суд за правилами, визначеними ч.ч. 4-6 ст.137, ч.ч. 3 та 4 ст.141 ЦПК України, у такому разі повинен з`ясувати питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення таких витрат.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару у певному розмірі.

З огляду на вказане вище, а також зважаючи на принцип співмірності наданої правничої допомоги із заявленим до стягнення розміром судових витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, врахувавши предмет спору, що виник між сторонами, складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також час, витрачений на виконання таких робіт (надання послуг), значення справи для сторін, суд доходить висновку про доцільність зменшення заявлених представником відповідача - адвокатом Лискою П.О. витрат на професійну правничу допомогу (гонорару) із 60000 гривень 00 копійок до 35000 (тридцяти п`яти тисяч) гривень 00 копійок, що, на думку суду, буде відповідати критерію співмірності, закріпленому у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц

З огляду на викладене та беручи до уваги, що ОСОБА_2 при подачі касаційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 8188 гривень 92 копійки, а в рішенні Коломацького районного суду Харківської області від 13 серпня 2026 року судом не вирішено питання про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплаченого судового збору за подання касаційної скарги суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 8188 гривень 92 копійки.

Таким чином заяву про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення слід задовольнити частково, стягнувши із ОСОБА_1 на ОСОБА_2 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 8188 (вісім тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 92 копійки витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 137, 259, 264, 265, 270 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача - адвоката Лиски П.О., про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката (гонорару) в сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 8188 (вісім тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 92 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення сторони виготовлено 31 серпня 2026 року.

Суддя Д.К. Лосєв