Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №175/21152/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 175/21152/25

провадження № 2/208/4527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судових засідань – Компанієць І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області звернулось Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання Паспорту споживчого кредиту та Заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № б/н від 11.05.2012 року. На підставі зазначеного відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт, який неодноразово збільшувався. З метою доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач неодноразово отримувала кредитні картки із встановленням нової дати їх дії та користувалася кредитними коштам на власний розсуд, здійснювала, в тому числі і погашення кредитної заборгованості.

Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, відповідач користувалась кредитними коштами, в тому числі здійснювала погашення заборгованості.

Станом на 17.11.2025 року заборгованість Відповідача за договором становить 65 953,63 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 12 690,84 грн, заборгованість за простроченими відсотками – 46 917,37 грн, пеня - 6345,42 грн.

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань зі повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку у сумі 59 608,21 гривень, яка складається з тіла кредиту у сумі 12 690,84 грн, прострочених відсотків у сумі 46 917,37 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2025 року головуючим суддею визначено суддю Войтуха О.М..

Ухвалою від 17.12.2025 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України справа передана на розгляд Заводському районному суду міста Кам`янського.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.04.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 27.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, призначене на 04.05.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

В судове засідання, призначене на 06.07.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 28.07.2026, суд клопотання представника позивача задовольнив.

08.07.2026 року на адресу суду через підсистему “Електронний суд” від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 22.07.2026 року суд клопотання представника позивача задовольнив, постановив проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

В судове засідання, призначене на 28.07.2026, відповідач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомила. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, заявив клопотання про необхідність зробити запит до органів державної реєстрації актів цивільного стану з метою з`ясування інформації чи складався актовий запис про смерть щодо відповідача.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 28.07.2026, суд клопотання представника позивача задовольнив.

30.07.2026 року на адресу суду надійшла витребувана інформація, відповідно до якої актовий запис про смерть ОСОБА_1 не значиться.

В судове засідання, призначене на 28.08.2026, відповідач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомила. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 28.08.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду, проголошення рішення суду призначив на 31.08.2026 о 08:15 годині.

В судове засідання, призначене на 31.08.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутності.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.

11.05.2012 року ОСОБА_1 підписала із Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» Анкету – заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку для отримання кредитної картки з встановленим кредитним лімітом 300 гривень.

Відповідно до змісту Заяви позичальник згодна, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. 51).

У матеріалах справи наявні Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (повний текст знаходиться на офіційному сайті АТ КБ ПриватБанк» http://privatbank.ua./terms) (а.с. 26 - 39), а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, 30 днів пільгового періоду (а.с. 52), які не містять ані власноручних, ані електронних підписів сторін, ані підпису у формі одноразового ідентифікатора.

На виконання умов договору 11.05.2012 Банк видав Позичальнику платіжну картку «Універсальна» з терміном дії 12/15, що підтверджується Довідкою № 0000004952785732 від 19.11.2025 року (а.с. 50).

11.05.2012 року встановлений кредитний ліміт у сумі 300 гривень, збільшено кредитний ліміт до 2 000,00 грн; 13.07.2012 – збільшено кредитний ліміт до 3 000 гривень; 12.10.2012 - збільшено кредитний ліміт до 4 000 гривень; 26.12.2012 - збільшено кредитний ліміт до 8 000 гривень; 01.07.2013 - збільшено кредитний ліміт до 12 700 гривень, 12.07.2013 – зменшено кредитний ліміт до 12 700,00 гривень; 10.01.2020 - кредитний ліміт встановлений у сумі 0 гривень, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № 0000004952798177 від 19.11.2025 року (а.с. 49).

Згідно з наданою суду випискою за договором № б/н за період з 11.05.2012 по 19.11.2025, з 11.05.2012 відповідач користувалася кредитними коштами, частково здійснювала погашення кредиту (останнє використання кредитної картки відповідачем 09.11.2023 року), позивач за рахунок кредитних коштів здійснював нарахування та списання нарахованих відсотків, які включені до загальної заборгованості по кредиту за період з 11.05.2012 по 06.12.2023, 06.12.2023 року згідно рішення банку були відмінені штрафи за минулі періоди. Станом на 19.11.2025 року сума витрат за карткою становить 897 977,17 гривень, сума надходжень 832 023,54 гривень, заборгованість за кредитом становить 65 953,63 гривень.

Сума витрат відповідача по кредитній картці становить 12 690,84 гривень, сума поповнення картки 83 122,89 гривень (а.с. 45 - 48).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н станом на 19.11.2025 заборгованість за кредитом становить 59 608,21 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 690,84 грн, заборгованість за простроченими відсотками – 46 917,37 грн (а.с. 41 - 44).

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України (в редакції, чинній на дату підписання заяви-анкети).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті статті 1055 ЦК України (в редакції, чинній на дату підписання заяви-анкети) кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої - третьої статті статті 1054 ЦК України (в редакції, чинній на дату підписання заяви-анкети) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Суд встановив, що кредитний договір між сторонами укладений в письмовій формі шляхом підписання відповідачем Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 11.05.2012, факт надання кредитних коштів позичальнику у формі кредитної лінії підтверджений належними та допустимими доказами, а тому у відповідача виник обов`язок з повернення отриманих коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що Анкета - заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, складають договір про надання банківських послуг, а тому відповідач зобов`язується виконувати його умови, в тому числі в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами, які включені позивачем до загальної суми заборгованості за договором.

За своєю правовою природою Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, є публічним договором приєднання.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Відтак, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України слідує, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Наявні у матеріалах справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (повний текст знаходиться на офіційному сайті АТ КБ ПриватБанк» http://privatbank.ua./terms) (а.с. 26 - 39), а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, 30 днів пільгового періоду (а.с. 52), не містять ані власноручних, ані електронних підписів сторін, ані підпису у формі одноразового ідентифікатора.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг із Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ ПриватБанк» розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Анкета – заява розміру процентів за користування кредитними коштами також не містить.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача ( http://privatbank.ua./terms) можуть неодноразово змінюватися самим Банком у період із часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, 30 днів пільгового періоду, які не містять підпису Відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11.05.2012 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, визначення їх розміру, а також порядку нарахування і сплати.

Саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідача із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом підписання Анкети - заяви. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відтак, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору, а саме обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати тощо за відповідний період.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).

Тому суд дійшов до висновку, що нарахування та стягнення позивачем відсотків за користування кредитом є незаконним і необґрунтованим, а тому нараховані позивачем суми таких відсотків підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22), від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково здійснювала їх повернення, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту, яка утворилась з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту та з урахування нарахованих відсотків, які включені до тіла кредиту.

Матеріалами справи підтверджується використання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 897 977,17 гривень, що якого входять і нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Сума фактичних витрат відповідача по кредитній картці становить 12 690,84 гривень, сума поповнення картки 83 122,89 гривень.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку, що нарахування та стягнення позивачем відсотків за користування кредитом є незаконним і необґрунтованим, відтак підлягає зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, тому сума заборгованості за кредитним договором складає - 70 432,05 грн. (12 690,84 грн – 83 122,89 грн = - 70 432,05 гривень).

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 336/6542/21, від 18.05.2022 у справі № 697/302/20.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, перевіривши проведені позивачем розрахунки заборгованості на відповідність їх умовам договору, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 207, 512 – 519, 610 - 612, 1046 – 1049, 1054 – 1055 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського буд. 1 –Д;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Суддя І.А. Подкопаєва