Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №211/6789/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6789/26

Провадження № 2/211/5343/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченко С.В.

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіній Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 500 000,00 грн., посилаючись на роботу тривалий час в умовах впливу шкідливих факторів та отримання внаслідок цього професійного хронічного захворювання. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про роботу його з 18 червня 2007 року до 22 липня 2007 року та з 24 жовтня 2018 року до 31 січня 2025 року на різних посадах та в різних структурних підрозділах ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», 31 січня 2025 року його було звільнено. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 січня 2026 року, він отримав хронічне професійне захворювання внаслідок виконання трудових обов`язків на підприємстві: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії; дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ЛН ІІ ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.). Професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування, тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху, він виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий. Крім того, причинами виникнення професійного захворювання зазначено пил переважно фіброгенної дії – фактична величина 71,9-82,2 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни – 88,9-90% зміни. Виробничий шум – фактична величина 83,7-89 дБА при нормативному значенні 80 дБА. Йому визначено 50% втрати працездатності та встановлено третю групу інвалідності. З огляду на професійний маршрут, умови праці та характер виконуваних робіт, він піддавався систематичному впливу небезпечних виробничих факторів, що призвело до втрати здоров`я він має скарги на задишку при незначних фізичних навантаженнях, кашель з мокротою, що важко відходить, загальну слабкість, біль в грудній клітці, періодично дискомфорт в ділянці серця на фоні стресу, серцебиття, зниження слуху, шум у вухах та періодичний біль у попереку, підвищення САТ протягом 2 років. Указане негативно позначилося на його моральному стані, завдає душевного болю та страждань, перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, тому позивач просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання ухвали суду представником ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено про перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем лише 6 років 04 місяців 11 днів, до моменту працевлаштування на підприємстві відповідача він досить тривалий час (понад 9 років) працював у шкідливих умовах в інших роботодавців, будучи при цьому обізнаним із шкідливими умовами праці на різних підприємствах чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Позивач мав можливість реалізувати право на вільний вибір праці, у тому числі шляхом влаштування на роботу, не пов`язану із впливом шкідливих виробничих факторів. Зазначено, що у разі своєчасного повідомлення про наявні обмеження щодо стану здоров`я можна було б розглянути питання про зміну умов праці або переведення на іншу роботу. Наголошено, що позивач звільнився з підприємства відповідача за угодою сторін, а не за станом здоров`я та той факт, що професійна втрата працездатності встановлена 30.03.2026, а звернення до суду відбулося 19.06.2026, ставить під сумнів тривалість моральних страждань позивача. У витязі рішення експертної комісії відсутня деталізація втрати працездатності позивача по кожному із професійних захворювань, медичні документи та обґрунтування позовних вимог щодо стану здоров`я позивача містять певні невідповідності. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні вимог. Просить врахувати активне ведення бойових дій за місцезнаходженням виробничих потужностей відповідача та зупинення виробництва з 16.01.2025, фінансові ж показники підприємства свідчать про його збитковість, а тому заявлена сума в розмірі 500 000,00 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості. Вважає, що вимога щодо стягнення моральної шкоди без утримання податків та обов`язкових платежів суперечить законодавству та просить відмовити у задоволенні вимог.

Відповіді на відзив до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 18 червня 2007 року до 22 липня 2007 року та з 24 жовтня 2018 року до 31 січня 2025 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», в тому числі на посаді майстра гірничого підземним з повним робочим днем у шахті.

Згідно з копією медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 07 листопада 2025 року № 16/217, ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії; дифузний пневмосклероз, емфізема легень, ЛН ІІ ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.).

Підставою для встановлення професійного етіології хронічного бронхіту та двобічної сенсоневральної приглуховатості послужили клініко-діагностичні дані; проф. маршрут понад 15,5 років підземного стажу майстром гірничим по 31.01.2025 в умовах впливу підвищених концентрацій вуглепородного пилу із вмістом вільного SiO2 10 – 70% (11,2 – 104 мг/м3 при ГДК 2 – 10 мг/м3 протягом 88,9-90% зміни); виробничого шуму, параметри якого перевищували допустимі величини (еквівалентний рівень 81-96 дБА при ГДР – 80 дБА); згідно даних інформаційної довідки про умови праці від 22 жовтня 2025 р. динаміка та перебіг захворювань, їх розвиток під час роботи в шкідливих умовах.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 січня 2026 року за формою П-4, професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування, тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий. Пил переважно фіброгенної дії – фактична величина 71,9-82,2 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни – 88,9-90% зміни. Виробничий шум – фактична величина 83,7-89 дБА при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно пункту 20 акту, у зв`язку з тривалою роботою ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих виробничих факторів та тим фактом, що ПрАТ «ШУ «Покровське» через знаходження на території активних бойових дій, припинений технологічний процес з видобутку вугілля і трудові відносини з працівниками підприємства призупинені, встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, комісія не має можливості.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», номер витягу 1391/26/142/В, номер рішення 1391/26/142/Р, позивачу з 07 листопада 2025 року визначено 50% втрати професійної працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності з датою переогляду 01.04.2027.

Також встановлено проходження позивачем стаціонарного лікування у зв`язку із наявністю у нього професійного захворювання, що підтверджується копіями виписок-епікризів із медичної картки стаціонарного хворого.

Відповідно до статті 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16 січня 2026 року причинами виникнення професійного захворювання є: важкість праці з перевищенням нормативних значень, встановлених для працівників відповідної категорії, а отже професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло в тому числі і з вини ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, у зв`язку з чим позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою більшу втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з подальшими змінами та доповненнями.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування в тому числі за рахунок відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Суд також ураховує період роботи ОСОБА_1 з 02.02.2011 в Державному підприємстві «Мирноградвугілля» у відокремленому підрозділі «Шахта Димитрова», де працював гірничим майстром підземним до 22.10.2018, тобто впродовж майже 8 років, що не виключає отримання частини професійних захворювань на попередньому місці роботи позивача, а тому суд погоджується з доводами сторони відповідача в цій частині.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, тривалості роботи позивача як в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», так і в ДП «Мирноградвугілля», наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, відсоток втрати ним професійної працездатності.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 50%. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я у повному обсязі неможливе.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 6 років 04 місяців в ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», втрату працездатності у загальному розмірі 50%, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, суд вважає за необхідне, стягнути на користь позивача суму в розмірі 150 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п.п. 164.2.14а статті 164 ПК України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

Вказаним законом, зокрема, підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Таким чином, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Крім того, суд звертає увагу, що до внесення змін до п.п.164.2.14а статті 164 ПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку також не включалися суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Таким чином, як податковим законодавством, чинним до внесення змін (23 травня 2020 року), так і чинним податковим законодавством суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Крім того, суд зазначає, що за текстом Закону Україну «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», зокрема, підпункту «а» підпункту 164.2.14 (внесеного 23 травня 2020 року) поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав.

Разом з тим, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

Тому суд відхиляє доводи представника відповідача в цій частині.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Так як позивач, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви, то відповідно його слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я – частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (код ЄДРПОУ 13498562, місцезнаходження за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Північне шосе, інше/вулиця Теплична, буд. 22б/1, каб. 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко