Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 27 серпня 2026 р.
Справа: №674/1586/25
Суддя: Вітюк І. В.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1586/25
Провадження № 33/820/601/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Наталюка Н.М. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 30.08.2025 року о 20 годині 52 хвилини на вулиці Гулеватого в с. Маків Кам`янець-Подільського району Хмельницької області керував автомобілем «Mercedes-Benz E 220 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння (рівень сп`яніння – 0,80 проміле алкоголю), чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свої вимоги аргументує тим, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом у цій справі.
Зазначає, що 30 серпня 2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , однак до суду направлено інший протокол – відносно ОСОБА_1 . Тобто протокол, який складався на місці зупинки, відмінний від протоколу, який направлений до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, на підтримку доводів апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані в повній мірі.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 в порушенні п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та правильно оціненими доказами.
Фактичні обставини огляду, підстави та процедура його проведення, повністю узгоджуються з вимогами закону та в апеляційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, не приймаються судом до уваги в силу наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2025 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 438875, який останній отримав, про що поставив у протоколі свій підпис (а.с.1).
Вказаний протокол разом з іншими матеріалами справи був предметом розгляду суду першої інстанції. Будь-яких передбачених законом підстав для повернення вказаного протоколу до Кам`янець-Подільського РУП для належного оформлення у місцевого суду не було.
Крім того захисник як під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій так і в апеляційній скарзі не оспорює факт присутності на відеозаписі саме ОСОБА_1 .
Що стосується іншого протоколу, який працівники поліції вручили ОСОБА_1 і який, на думку захисника, відрізняється від того, що розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що сторона захисту не позбавлена можливості в установленому законом порядку оскаржити незаконні, на думку захисника, дії працівника поліції та надати суду докази, які б підтвердили незаконність таких дій, чого не зробила.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Будь-яких порушень працівниками поліції при виконанні вимог ст.266 КУпАП та Інструкції №1452/735 при проведенні огляду ОСОБА_1 на встановлення факту перебування його в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, апеляційним судом не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.
За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов`язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника – без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua