Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №306/1140/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 306/1140/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Шевчук В.В., Кожух О.А.,

з участю секретаря: Тайстра І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Свалявського районного суду від 20.01.2026 року у справі № 306/1140/25 (Головуючий: Жиганська Н.М.), -

В С Т А Н О В И Л А

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом, на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та в порядку спадкування за законом після смерті дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Свалявського районного суду від 01 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом— задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням суду ні ким не оспорено і воно набрало законної сили у відповідності до ст.. 273 ЦПК України.

13 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 – адвокат Касинець В.В. звернулася до Свалявського районного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, так як суд вирішив питання лише в частині позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, при цьому в позовній заяві також зазначалася позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, оскільки мама позивача - ОСОБА_4 не прийняла спадщину. При цьому, якщо суд вважав, що крім позивача в порядку спадкування за законом після смерті дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла також сестра позивача – ОСОБА_5 , та в такому випадку частки спадкового домоволодіння ділиться порівну між позивачем та його сестрою, тобто кожному належить по частини домоволодіння в порядку спадкування за законом. Тобто, позивачу належить частки спадкового домоволодіння в порядкування за заповітом та частки за законом, а всього частки.

Додатковим рішенням Свалявського районного суду від 20 січня 2026 року у задоволенні заяви представника – адвоката Касинець Василини Володимирівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 , право власності на 1/4 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішення суду першої інстанції Касинець В.В. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування постановленого додаткового рішення, як таке. Що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, так як у постановленому рішенні суду від 01 жовтня 2025 року, суд вирішив питання лише в частині позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, при цьому в позовній заяві також зазначалася позовна вимога про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, оскільки мати позивача - ОСОБА_4 не прийняла спадщину. Разом з тим, ОСОБА_4 не прийняла спадщину, вона не може бути відповідачем у справі про визнання права власності в порядку спадкування, а тому відповідно відсутні перешкоди у вирішенні питання про визнання за ОСОБА_2 , права власності на 1/4 домоволодіння у порядку спадкування за законом після смерті дідуся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в даній справі. Крім того позивач в майбутньому буде позбавлений можливості оформити право власності на 1/4 частки спадкового домоволодіння, оскільки до ОСОБА_4 не може бути пред`явлено позов, а оскаржуваним додатковим рішенням йому відмовлено у визнанні за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті дідуся ОСОБА_3 ..

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 – адвоката Касинець В.В., яка підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія приходить до наступного висновку.

Суд першої інстанції встановив, що заповіт, складений 06 листопада 2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідчений секретарем Дусинської сільської ради Шипович В.П. зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №80, згідно якого на випадок смерті ОСОБА_3 заповів - 1/2 будинку та майна (де б воно не знаходилося, з чого б воно не складалося і що буде належати на день смерті і на що за законом буде право) дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та 1/2 будинку та майна (де б воно не знаходилося, з чого б воно не складалося і що буде належати на день смерті і на що за законом буде право) онукові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У мотивувальній частині рішення Свалявського районного суду від 01.10.2025 року зазначено, що ОСОБА_2 на момент смерті дідуся ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав із спадкодавцем, а тому є таким, що прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті дідуся ОСОБА_3 , а тому за ОСОБА_2 суд визнав право власності на частку спадкового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до статтей 1216 та 1217 України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою та другою статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260 – 1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судом роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень статтей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судова колегія вважає, що позивач передчасно звернувся до суду із позовом, оскільки належними та допустимими доказами не довів, що у нього існують перешкоди для оформлення права на спадщину за законом у нотаріальному порядку. Відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину у цій справі не приймалося.

Отже, для того, щоб можна було вважати доведеним, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини – отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач повинен довести, що він з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Свалявського районного суду від 20 січня 2026 року, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Додаткове рішення Свалявського районного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ