Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №299/5670/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/5670/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів - Кожух О.А., Джуги С.Д.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Молнар Тетяна Іванівна, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04.03.2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, мотивуючи тим, що сторони у шлюбі народили двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є вже повнолітнім, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між батьками дітей шлюб розірвано, вони проживають окремо. Син ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю. Позивачка стверджує, що відповідач добровільно не виконує свого обов`язку щодо утримання неповнолітнього сина, не бере участі у матеріальному забезпеченні та належної участі у фізичному та моральному вихованні дитини – не проводить із ним час, не цікавиться його здоров`ям, успіхами у навчанні, не підтримує. У вересні 2025 року середня зарплата в Закарпатській області становила 23 628 грн за даними Держстату. Син сторін відвідує секцію боксу, активно займається спортом, бере участь у обласних та міжнародних змаганнях, що є фінансово затратним: придбання та обновлення спортивного інвентарю, плата за участь у змаганнях. При цьому зауважувала, що витрати на відвідування секцій не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів. Посилаючись на вказане та те, що ОСОБА_1 є здоровим працездатним чоловіком, просила суд стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання молодшого сина у розмірі 7 000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнав вимоги позову, проте заперечував обставини, зазначені позивачкою. Зокрема стверджував, що систематично бере участь у матеріальному утриманні молодшого сина. Старший син проживає разом із ним. Відповідач і надалі буде матеріально допомагати молодшому сину. Проте, розмір аліментів, які просить позивачка, є для нього непосильним. Відповідач проживає разом із непрацездатною матір`ю та старшим сином – у нього на утриманні мати та син. Вважав, що позивачка не довела потребу дитини у аліментах у розмірі, що в рази перевищує мінімальний розмір аліментів та погоджувався на сплату аліментів у сумі 2 500 грн щомісяця.

У відповіді на відзив представник позивачки зазначив, що доводи відповідача про наявність на його утриманні повнолітнього сина є неспроможними, бо обов`язок утримання дитини припиняється з досягненням дитиною повноліття. Відповідач не надав належних доказів участі у матеріальному утриманні молодшого сина, а надані відомості про офіційний низький дохід не є беззаперечним доказом недостатності доходів та відсутності інших неофіційних доходів, що є поширеним. Представник позивача надав докази про наявність вакансій у м. Виноградів із заробітною платою понад 20 000 грн.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень) щомісячно, починаючи із 14.11.2025 до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, доводи якої зводяться до наступного.

Суд першої інстанції ухилився від дослідження ключового питання - фінансової спроможності відповідача з урахуванням розміру заявлених позовних вимог. Зокрема, суд не взяв до уваги факти проживання старшої повнолітньої дитини разом із відповідачем, перебування на його утриманні непрацездатної матері, а також реальний рівень доходу платника аліментів. Крім того, апелянт указує на безпідставне визнання доказу (довідки про доходи) недостовірним.

Посилаючись на зазначені обставини та вказуючи на те, що визначений судом розмір аліментів не відповідає фінансовим можливостям відповідача, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким стягувати на користь позивача аліменти в розмірі 2 500 грн щомісяця.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України від «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина 3 ст. 182 СК України).

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (182 ч. 2).

Відповідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2025 року – 3196 грн.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2026 року – 3 512 грн.

Згідно з ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є вже повнолітнім, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони спору припинили шлюбні відносини та проживають окремо. При цьому старший (повнолітній) син проживає разом із батьком, а молодший (неповнолітній) - із матір`ю.

Зазначені обставини сторони не оспорюють.

Матеріалами справи також встановлено, що молодший син сторін відвідує спортивні заняття з боксу, бере участь у спортивних змаганнях, українських та міжнародних, що без сумніву зумовлює витрати на придбання та оновлення спортивного інвентарю та витрати на участь у спортивних змаганнях.

Загалом ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на їх утримання, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду.

Такими самими загальновідомими та загальнозрозумілими обставинами є те, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської Федерації до України та воєнних дій, які тривали на час пред`явлення позову та тривають на час судового розгляду справи, купівельна спроможність населення України значно знизилася, що має наслідком, серед іншого, додаткові матеріальні труднощі в забезпеченні належного утримання дитини.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дітей, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.

За наведених обставин слід визнати, що у позивачки ОСОБА_2 виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, адже недостатність у матері коштів на утримання сина сумнівів не викликає.

Не заперечує проти стягнення аліментів загалом не заперечує і апелянт, проте не погоджується з визначеним судом розміром, вважаючи за можливе їх сплату у твердій грошовій сумі 2 500,00 грн щомісячно.

Втім, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 5 000,00 грн щомісяця, оскільки той ґрунтується на визначених Сімейним кодексом України засадах рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив надану відповідачем довідку про доходи від 17.12.2025 року, оскільки сама по собі довідка про заробітну плату, за відсутності інших належних доказів - зокрема відомостей про відкриті банківські рахунки, рух коштів на них, наявність у власності рухомого чи нерухомого майна, а також інших джерел доходу - не може слугувати беззаперечним підтвердженням його реального майнового стану.

З огляду на це, посилання апелянта у скарзі на те, що суд першої інстанції не урахував його фінансову спроможність та рівень доходу, є необґрунтованими. Доводи відповідача про відсутність у нього достатнього доходу для забезпечення власних потреб не звільняють його від виконання батьківського обов`язку. Відповідач є особою молодого та працездатного віку, а отже зобов`язаний вживати всіх заходів для отримання доходу, достатнього для належного утримання неповнолітньої дитини.

Крім того, сам факт відсутності у одного з батьків можливості надавати утримання дитині у певному розмірі не фігурує у вичерпному переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, та не є підставою для звільнення від обов`язку щодо її утримання. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16.

Стосовно доводів апелянта про перебування на його утриманні непрацездатної матері слід зазначити наступне. У порушення вимог ч. 3 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що громадянка ОСОБА_5 є його матір`ю, потребує матеріальної допомоги та дійсно перебуває на його утриманні. Крім того, сама по собі довідка про розмір пенсії ОСОБА_5 не відображає її загального майнового стану та не свідчить про неможливість самостійного забезпечення своїх потреб.

Доводи про наявність обов`язку щодо утримання старшого повнолітнього сина (2005 року народження) є безпідставними, оскільки відповідач не надав доказів існування обставин, з якими закон пов`язує наявність обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина (зокрема, факт навчання за денною формою у зв`язку з цим потреби в матеріальній допомозі або наявність інших обставин відповідно до статей 198, 199 СК України). Сам по собі факт проживання повнолітньої працездатної особи разом із батьком не створює юридичного обов`язку щодо її утримання. Понад те, навіть наявність інших утриманців не звільняє відповідача від обов`язку надавати матеріальне забезпечення своєму неповнолітньому синові.

Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 частково визнав позов у розмірі 2 500 гривень, колегія суддів, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, визначений судом першої інстанції у сумі 5 000,00 гривень, узгоджується з вимогами закону та відповідатиме інтересам дитини. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини.

Відтак, рішення суду першої інстанції правильне по суті і для його скасування з відмовою у позові та передачі справи на новий судовий розгляд за підсудністю, апеляційний суд підстав не вбачає. Доводи апеляції правильності по суті та справедливості рішення суду в цій частині не спростовують.

Поза тим, апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України), а рішення суду першої інстанції містить певні упущення, які належить усунути.

Відповідно до приписів ст. 182 ч. 2, ст. 184 СК України, присуджуючи аліменти в твердій грошовій сумі (в тому числі, змінюючи розмір присуджених раніше аліментів) та маючи на увазі забезпечення інтересів дитини, суду поряд із визначенням конкретної твердої суми аліментів належить зазначити в рішенні про те, що ця сума не може бути меншою за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Ці вимоги закону судом не були виконані, в резолютивній частині рішення відповідні вказівки відсутні.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги результат виконання сторонами обов`язку доказування обставин, що мають значення в справі, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, доповнити другий абзац резолютивної частини рішення після слів і цифр «у розмірі 500,00 гривень щомісячно,» словами і цифрами «але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», а врешті на підставі ст. 375 цього Кодексу залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст. 367 ч. 4, ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Молнар Тетяна Іванівна, задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2026 року змінити, доповнивши другий абзац резолютивної частини рішення після слів і цифр «у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень) щомісячно,» словами і цифрами «але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», залишивши в іншій частині рішення суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий:

Судді: