Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №309/909/22 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/909/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого – судді Джуги С.Д.,

суддів – Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року у складі судді Довжанина М.М., у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради про виселення із житла,-

встановив:

У лютому 2022 року АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії –Закарпатське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради про виселення із житлового приміщення (квартири).

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатського обласного управління «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 066-H-08, згідно з яким позичальнику надано на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового характеру використання кредит в розмірі - 46 000 (сорок шість тисяч) доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі - 13,5 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 13 березня 2028 року з порядком погашення, що визначений Кредитним договором. Кредит надано для придбання житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання Боржником взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми боргу за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 як Іпотекодавцем укладено Іпотечний договір, посвідчений 14 березня 2008 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2646.

Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житлова квартира АДРЕСА_2 Київська Набережна, буд.3 Закарпатської області.

Згідно з п. 4.3.5. Кредитного договору Позичальник зобов`язаний відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього Договору.

Відповідно до п. 4.2.2. Кредитного договору банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, а також в інших випадках, передбаченим цим Договором, вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором та стягнути заборгованість за цим Договором в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Взяті на себе зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати суми основного боргу за тілом кредиту у розмірі та строки, визначені Кредитним договором, відповідачем не виконано.

Станом на 04.02.2022 заборгованість за Кредитним договором не погашена і становить - 207 412,34 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ 5 863 567,59 грн.), з яких: основна заборгованість - 44 248,74 доларів США, заборгованість за процентами - 58 391,03 доларів США, 3 відсотки річних - 6 499,99 доларів США, пеня - 98 272,58 доларів США.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 40 Закону країни «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Згідно з пп. 3.3.1, 3.3.6 та 3.3.10 Іпотечного договору позичальник зобов`язався без попередньої письмової згоди Банку не передавати предмет іпотеки в найм (оренду), не встановлювати інші обтяження щодо предмету іпотеки, в т.ч. повідомляти Банк про будь-які зміни, які відбулися або можуть наступити у предметі іпотеки, будь-які дії третіх осіб стосовно предмету іпотеки, не пізніше наступного дня з моменту, коли про вказані обставини стало відомо позичальнику, а також у тридцятиденний строк повідомити Банк про зміну реєстрації свого постійного місця проживання, зміну місця проживання осіб, що зареєстровані за адресою місцезнаходження предмета іпотеки, реєстрацію інших осіб за адресою місцезнаходження предмету іпотеки, їх прізвища, імені, по батькові, та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов`язань за цим договором.

Проте, вищевказані умови іпотечного договору відповідачем ОСОБА_1 порушено, оскільки після його посвідчення без згоди та повідомлення Банку зареєстровано за адресою предмета іпотеки інших осіб, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, підтверджується відсутність підстав та законності для реєстрації місця проживання вищевказаних осіб за місцезнаходженням предмету іпотеки.

11 квітня 2012 року виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Колотухою Л. С., зареєстровано за № 738, звернено стягнення на предмет іпотеки, передбачений іпотечним договором, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_3 .

Вказаний виконавчий напис знаходиться на виконанні Хустського відділу ДВС у Хустському районі Закарпатської області.

У силу приписів ст. 40 Закону України «Про іпотеку», АТ «Ощадбанк» надіслано на адресу відповідачів письмові вимоги про звільнення житлового приміщення від 21.10.2021 року за вих. № 106.09-07/1564, факт отримання яких адресатами підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Зважаючи на невиконання договірних зобов`язань відповідачем, позивач змушений звернутись до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Василечко А.В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Плешинець М.В. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. На підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України справа розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для виселення відповідачів з квартири та недоведеності заявленого позову.

З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи в встановлено, що 14 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатського обласного управління «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 066-H-08. Кредит надано для придбання житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також сторонами 14 березня 2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений Чіжмарь С.І., приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2646. Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житлова квартира АДРЕСА_2 Київська Набережна, буд. 3, кв. 23 Закарпатської області.

11 квітня 2012 року виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Колотухою Л.С., зареєстровано за № 738, нотаріусом звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме на житлову квартиру АДРЕСА_4 на три житлові кімнати загальною площею 61.9 кв.м, житловою 48.4 кв.м., що належать ОСОБА_1 на праві власності. За рахунок коштів від реалізації нерухомого майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії - Закарпатського обласного управління «Державний ощадний банк України»: 9 715 гривень, що є еквівалентом суми 1216,57 доларів США - прострочений основний борг; 55 259,21гривень, що є еквівалентом 6 919,77 доларів США – прострочена заборгованість по нарахованих відсотках; 8 977,20 гривень пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 2600 гривень - плата за вчинення виконавчого напису, що разом становить 76551,57 грн.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.03.2008 року за № 18099079 житлова квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу зареєстрованого за № 2642 від 14.03.2008 року та посвідченого приватним нотаріусом Чіжмар С.І.

Відповіддю відділу Державної реєстрації Виконавчого комітету Хустської міської ради від 04.08.2021 року за № 1065/09-05 підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 жовтня 2021 року Банком засобами поштового зв`язку відправлені вимоги про звільнення житлового приміщення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 0505031914021, 0505031912231 та 0505031914765.

Зі змісту вимоги про звільнення житлового приміщення, надісланої позивачем, вбачається, шо вона мотивована невиконанням позичальником зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором (непогашення у встановлений договором строк заборгованості по кредиту та відсотках за користування кредитом). АТ «Ощадбанк» як Іпотекодержателем прийнято рішення про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 1, 33, 35, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК Української РСР, позивач вимагає від ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від імені та в інтересах якої діють ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , виселитися (звільнити) протягом одного місяця з моменту отримання цієї вимоги разом з членами їх сім`ї та іншими мешканцями з квартири, що є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в добровільному порядку.

Постановою про відкриття виконавчого провадження № 68135421 старшого державного виконавця Хустського відділу ДВС у Хустському району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 18.01.2022 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 738, виданого 11.04.2012 року, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.08.2022 року у цьому виконавчому провадженні виконавчий напис № 738, виданий 11.04.2012 р., повернений стягувачу.

25.07.2023 року повторно відкрите виконавче провадження за № 68135421 з виконання виконавчого напису № 738, виданого 11.04.2012 року, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме на житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27.02.2025 року головним державним виконавцем Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчого напису нотаріуса № 738, виданого 11.04.2012 року, у виконавчому провадженні за № 68135421.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради від 05.06.2023р. №1609/02-12 виселення дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири в АДРЕСА_1 є недоцільним та таким, що суперечить правам та законним інтересам дітей.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із ст. 316 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

У відповідності до ч.1 ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом поза судового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадянине звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

За приписами п. 5-2 Прикінцевих положень вказаного закону, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що виселення громадян, які мешкають у переданому в іпотеку приміщенні може відбутися тільки після завершення процедури звернення на предмет іпотеки.

На день розгляду спору така процедура не завершена.

Виконавчий лист за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на майно іпотеки постановою державного виконавця від 27 лютого 2025 року повернуто стягувачу, який є іпотекодавцем.

На даний час власником квартири залишається відповідач ОСОБА_1 . У даній квартирі проживають та зареєстровані двоє дітей членів сім`ї відповідача, одна з яких неповнолітня, і які згідно із ст.157 ЖК УРСР можуть бути виселені у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 116 ЖК УРСР передбачено, що наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року). «Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 42, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Втручання у право на повагу до житла відповідачів буде відповідати Конвенції не лише тоді, коли таке втручання здійснюється згідно із законом, але й якщо для такого втручання існують легітимні цілі, вичерпний перелік яких наведений у пункті другому статті 8 Конвенції. Обґрунтування пропорційності виселення Європейський суд з прав людини вважає обов`язковою умовою належного застосування статті 8 Конвенції (див. mutatis mutandis «Dakus v. Ukraine», № 19957/07, § 50-51, ЄСПЛ від 14 грудня 2017 року).

Право на житло є конституційним правом людини, яке гарантується Основним Законом України, Конвенцією, а тому позбавлення цього права, в тому числі шляхом виселення, можливо лише на підставі закону, мати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності втручання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виселення відповідачів у даному випадку не буде відповідати критеріям «згідно із законом», не матиме «легітимної мети» та не буде «необхідним у демократичному суспільстві». Задоволення позову у цій справі не матиме наслідком ефективного захисту прав позивача, оскільки реєстрація місця проживання відповідачів у квартирі не позбавляє та не обмежує прав іпотекодержателя щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач не надав доказів, що проживання та реєстрація у спірній квартирі відповідачів порушує його права, перешкоджає йому у реалізації у передбачений законом спосіб прав іпотекодержателя.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції правомірно відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: