Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №674/887/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/887/26

Провадження № 2-а/674/14/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 серпня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

з участю представника позивача Наталюка Н.М.

розглянувши за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

28 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування свого позову на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 26 березня 2026 року № 0042 її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 34000 грн. за те, що 16 березня 20226 року під час плавної перевірки військового обліку в органах місцевого самоврядування на підприємствах установах та організаціях Кам`янець-Подільського району в СВК " ІНФОРМАЦІЯ_3 " виявлено ряд порушень військового обліку: 1) наказ керівника про призначення відповідального за ведення військового обліку та бронювання не встановленого зразка; 2) списки персонального військового обліку потребують доопрацювання (додаток 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 916); 3) порядок ведення та зберігання документів з питань свійського обліку потребує глобальної структуризації та системного підходу. Документація має потребу в упорядкуванні та оновленні еВОД РЕЗЕРВ+ (п.36-40, п.43-44 Порядку № 1487).

Позивач ОСОБА_1 не згодна з вказаною постановою та вважає її незаконною. Так, в постанові не вказано жодного чіткого формулювання порушення, не вказано в чому саме є невідповідність наказу керівника, які саме та яким чином мають бути доопрацьовані списки персонального військового обліку, а також в чому саме полягає порушення щодо глобальної структуризації та системного підходу. В постанові не вказано період, дата (час) вчинення ймовірного правопорушення. Докази, які б підтверджували безпосереднє вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП відсутні. У позивача на час перевірки були наявні всі документи щодо ведення військового обліку військовозобов`язаних на підприємстві, до того ж на підприємстві працює один працівник який є військовозобов`язаним.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд скасувати вказану постанову про накладення на неї адміністративного стягнення та закрити справу про адміністративне правопорушення.

29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено судове засідання, відповідачеві встановлено строк до 07 травня 2026 року для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не подав суду відзив на позовну заяву.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07 травня 2026 року в порядку витребування доказів суд зобов`язав відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду в строк до 17 червня 2026 року копії матеріалів, на підставі яких була винесена постанова № 0042 від 26 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав суду витребуваних доказів - причин неподання доказів суду не повідомив.

Згідно ч.9 ст.80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача Наталюк Н.М. підтримав позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - причин своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, відзиву не подавав. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 0042 від 26 березня 2026 року, якою визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та піддав її адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 34000 грн.

В постанові № 0042 від 26 березня 2026 року вказано: 16 березня 2026 року під час планової перевірки ведення військового обліку в органах в органах місцевого самоврядування на підприємствах, установах та організаціях Кам`янець-Подільського району в СВК " ІНФОРМАЦІЯ_3 " виявлено ряд порушень правил ведення військового обліку: 1) наказ керівника про призначення відповідального за ведення військового обліку та бронювання не встановленого зразка; 2) списки персонального військового обліку потребують доопрацювання (додаток 5 постанови Кабінету Міністрів України № 916); 3) порядок ведення та зберігання документів з питань військового обліку потребує глобальної структуризації та системного підходу. Документація має потребу в упорядкуванні та оновленні еВОД РЕЗЕРВ+ (п.36-40, а.43-44 Порядку № 1487).

На підставі викладеного заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 складено протокол № 0042 від 16 березня 2026 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення пояснила, що виявлені недоліки будуть усунені. Зауважень щодо змісту протоколу та заперечення порушень не зафіксовано.

Повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи відповідальна за ведення військового обліку СВК " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явилась.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, дослідивши докази у справі, констатується факт наявності порушень: наказ керівника про призначення відповідального за ведення військового обліку та бронювання не встановленого зразка, списки персонального військового обліку потребують доопрацювання. У зв`язку з цим констатується факт неналежного виконання посадових обов`язків відповідальної за ведення військового обліку СВК " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

ОСОБА_1 , як посадова особа СВК "Зеленченський", допустила порушення ст.17 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст.21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.ст.34, 38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.16 Закону України "Про оборону України", пункти 8, 16, 34, 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Тим самим ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за в чинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Згідно ч.1 ст.235 КУпАП т ериторіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно ч.2 ст.235 КУпАП в ід імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 КУпАП. При цьому, накладати адміністративні стягнення має право керівник територіального центру, а право на складення протоколу про адміністративне правопорушення мають уповноважені на те посадові особи.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч.1 ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.252 КУпАП о рган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.283 КУпАП р озглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Згідно ч.2 ст.283 КУпАП п останова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно ч.9 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова № 0042 від 26 березня 2026 року не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки не містить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у вчиненні якого звинувачується позивач ОСОБА_1 .

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАп, є суспільні відносини у сфері забезпечення оборони держави, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАп, виражається у вчиненні дії або бездіяльності, що порушує правила та вимоги законодавства про оборону чи мобілізацію в мирний час або в особливий період.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАп, є спеціальним. Це можуть бути як громадяни (призовники, військовозобов`язані, резервісти), так і посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАп, характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

В оскаржуваній постанові № 0042 від 26 березня 2026 року вказано, що позивач ОСОБА_1 порушила правила ведення військового обліку, а саме: 1) наказ керівника про призначення відповідального за ведення військового обліку та бронювання не встановленого зразка; 2) списки персонального військового обліку потребують доопрацювання (додаток 5 постанови Кабінету Міністрів України № 916); 3) порядок ведення та зберігання документів з питань військового обліку потребує глобальної структуризації та системного підходу. Документація має потребу в упорядкуванні та оновленні еВОД РЕЗЕРВ+ (п.36-40, а.43-44 Порядку № 1487). Проте, в постанові не вказано конкретних порушень, які допустила позивач ОСОБА_1 .

Так, в постанові немає жодних відомостей щодо наказу керівника СВК "Зеленченський" про призначення відповідального за ведення військового обліку та бронювання. В постанові не вказано, в чому саме цей наказ не відповідає встановленому зразку. В постанові не вказано, яке відношення має позивач ОСОБА_1 до наказу, який винесла не вона, а керівник СВК "Зеленченський".

В постанові немає жодних відомостей щодо списків персонального військового обліку. В постанові не вказано, які конкретно доопрацювання потребують списки персонального військового обліку. В постанові не вказано, яке відношення має позивач ОСОБА_1 до списків персонального військового обліку, оскільки невідомо хто їх складав.

В постанові немає жодних відомостей щодо порядку ведення та зберігання документів з питань військового обліку. В постанові не вказано, чому порядок ведення та зберігання документів з питань військового обліку потребує глобальної структуризації та системного підходу. В постанові не вказано, чому документація має потребу в упорядкуванні та оновленні еВОД РЕЗЕРВ+. В постанові не вказано, в чому конкретно виражена провина позивача ОСОБА_1 при веденні та зберіганні документів з питань військового обліку.

Вказаних відомостей відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав і в судовому засіданні.

Крім того, диспозиція статті 210-1 КУпАП має бланкетний характер, тому для кваліфікації обов`язково потрібно вказувати конкретний нормативно-правовий акт чи його норму, яку було порушено.

В оскаржуваній постанові № 0042 від 26 березня 2026 року вказано, що позивач ОСОБА_1 порушила вимоги ст.17 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст.21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", ст.ст.34, 38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.16 Закону України "Про оборону України", пункти 8, 16, 34, 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (надалі - Порядок № 1487).

Так, згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Стаття 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає обов`язки підприємств, установ і організацій щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Ця стаття містить три самостійні частини, а частина перша - сімнадцять самостійних абзаців, кожен з яких визначає конкретні обов`язки підприємств, установ і організацій щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Стаття 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає персонально-якісний, персонально-первинний та персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ця стаття містить п`ять самостійних частин, кожна з яких визначає конкретний вид обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Стаття 38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає обов`язки органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, закладів освіти, посадових осіб, призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виконання правил військового обліку. Ця стаття містить одинадцять самостійних частин, кожна з яких визначає конкретні обов`язки щодо виконання правил військового обліку.

Стаття 16 Закону України "Про оборону України" визначає завдання підприємств, установ та організацій і обов`язки їх посадових осіб у сфері оборони. Ця стаття містить три самостійні частини, частина перша - п`ять самостійних абзаців, частина друга - п`ять самостійних абзаців, кожен з яких визначає конкретні завданні підприємств, установ та організацій і конкретні обов`язки їх посадових осіб у сфері оборони.

Згідно пункту 8 Порядку № 1487 - організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу). У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Пункт 16 Порядку № 1487 визначає види обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме: персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Цей пункт містить чотири самостійних абзаців, кожен з яких визначає конкретний вид обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 34 Порядку № 1487 визначає завдання державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо ведення персонального військового обліку. Цей пункт містить дев`ятнадцять самостійних абзаців, кожен з яких визначає конкретні завдання щодо ведення персонального військового обліку.

Пункт 47 Порядку № 1487 визначає обов`язки керівників (голів) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів. Цей пункт містить п`ять самостійних абзаців, кожен з яких визначає конкретні обов`язки щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За таких обставин залишається незрозумілим, в порушенні яких конкретно норм спеціального закону звинувачується ОСОБА_1 .

Вказаних відомостей відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав і в судовому засіданні.

В оскаржуваній постанові № 0042 від 26 березня 2026 року вказано, що позивач ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності як посадова особа, відповідальна за ведення військового обліку СВК " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Проте, в постанові немає жодних відомостей про те, яку посаду займає позивач ОСОБА_1 в СВК "Зеленченський". В постанові немає жодних відомостей про те, ким, коли та якій підставі позивач ОСОБА_1 призначена відповідальною за ведення військового обліку СВК " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Вказаних відомостей відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 не надав і в судовому засіданні.

В постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в адміністративній справі № 463/1352/16-а зазначено: в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

В рішенні ЕСПЛ від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо події самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження провини позивача ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст.5 - 11, 73 - 77, 90, 132, 139, 241 - 246, 250, 286 КАС України, ст.ст.210-1, 235, 245 - 249, 251, 252, 254, 256, 258, 268, 276, 278 - 280, 283, 287 - 289, 293 КУпАП, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову № 0042 від 26 березня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у виді штрафу в сумі 34000 грн. - скасувати.

Справу відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження по АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ,

на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с.Зеленче Дунаєвецького району Хмельницької області, проживаючої по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ,

витрати по сплаті судового збору в сумі 532,48 (П`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с.Зеленче Дунаєвецького району Хмельницької області, проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження по АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.