Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №951/508/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/508/26

Провадження №2/951/357/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

31 серпня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

з участю секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину з інвалідністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 24.01.2020. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Син є дитиною з інвалідністю (інвалідом з дитинства), перебуває на «Д» (диспансерному) обліку, потребує постійного стороннього догляду, проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Позивач зазначає, що не має можливості влаштуватися на роботу та самостійно матеріально забезпечувати сина, оскільки він потребує постійного догляду; отримуваної нею державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю недостатньо для забезпечення потреб дитини (лікування, харчування, одяг, оплата комунальних послуг тощо). Між сторонами не досягнуто згоди щодо участі відповідача в утриманні дитини.

Первісно позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.

10.07.2026 представником позивача подано позовну заяву в новій редакції (заяву про зміну (уточнення) позовних вимог у порядку статті 49 ЦПК України), відповідно до якої представник позивача просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 10.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Сторона позивача у судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності; позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавав.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є його адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі котра повернулась до суду з її отриманням відповідачем та з відміткою пошти. Крім того, йому неодноразово направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади малолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю - позивачем ОСОБА_1 за адресою її зареєстрованого місця проживання. Дитина перебуває на утриманні матері.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю (інвалідом з дитинства) та перебуває на «Д» (диспансерному) обліку. Наведені обставини підтверджуються наявними у справі доказами, зокрема: копією медичного висновку № 14 про дитину з інвалідністю віком до 18 років, випискою з медичної картки амбулаторного хворого, довідкою № 15 від 07.04.2026, актом № 01-219/3.09 від 10.03.2026 та довідкою № 22 від 10.03.2026. Позивач, здійснюючи постійний догляд за дитиною з інвалідністю, отримує відповідну державну соціальну допомогу від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Так само і положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Правовідносини щодо утримання батьками дитини регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України), яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов`язок є рівним для обох батьків і покладається на них, незважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

При цьому за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Так, в обґрунтування позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини позивач зазначила, що домовленості щодо утримання дитини між сторонами не досягнуто.

Судом враховано, що дитина проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, а також те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини відповідно до рішення суду.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина друга статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд ураховує, що дитина - ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю (інвалідом з дитинства), потребує постійного стороннього догляду, посиленого харчування, лікування та реабілітації, у зв`язку з чим потреби дитини на її утримання є підвищеними. Стан здоров`я дитини відповідно до пункту 1 частини першої статті 182 СК України є обставиною, яку суд враховує при визначенні розміру аліментів, та додатково свідчить про обґрунтованість і необхідність стягнення аліментів у заявленому позивачем розмірі.

Мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2026 становить 3512 грн.

Враховуючи вищезазначені норми закону, суд виходить із того, що батьки повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Оскільки встановлений частиною другою статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходячи із аналізу цієї норми Закону, висновується, що іншу рівну частину аліментів на виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини повинен забезпечити той з батьків, із ким проживає дитина.

Згідно частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оцінюючи надані суду докази, виходячи із рівності обов`язку батьків щодо утримання дитини, розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб дитини, зважаючи на стан здоров`я дитини (інвалідність) та встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати із відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, а саме з 24.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує особу відповідача, який є працездатним, відсутність доказів про незадовільний стан його здоров`я та про наявність на його утриманні інших дітей. Відповідач ОСОБА_3 будь-яких доказів на спростування доводів позивача, що викладені у позовній заяві, суду не подав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Згідно з вимогами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки позивач на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів, а позов задоволено, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 289, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину з інвалідністю задовольнити повністю.

Стягувати зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 24.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути зі ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено та підписано 31.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв