Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №456/5984/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/479/26

Справа №456/5984/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Акціонерного товариства «Акцент-Банк,

до відповідача: ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю:

представник позивача: не з`явився;

відповідачка: не з`явилася;

представниця відповідачки: не з`явилася;

Обставини справи.

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» через систему "Електронний суд" звернулося до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.02.2025 №АВНОСТ 155101740675556302 в сумі 63 532,16грн.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2025 вказану цивільну справу передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 17.12.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 63 532,16грн, залишено без руху та надано позивачу строк у 7 (сім) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

Ухвалою суду від 02.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 10.02.2026.

В судове засідання 10.02.2026 учасники справи не з`явились. Позивач у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача Представниця відповідачки подала клопотання про вступ у справу та відкладення розгляду справи для надання їй можливості ознайомитись із матеріалами справи. З наведених підстав розгляд справи було відкладено на 02.03.2026.

Враховуючи неявку учасників справи в судове засідання, а також подання представницею відповідачки відзиву на позовну заяву, розгляд справи було відкладено на 30.03.2026.

Ухвалою суду від 23.03.2026 задоволено клопотання представниці відповідачки щодо її участі в судових засіданнях в режимі відеоконференція із власних технічних засобів.

У зв`язку із неявкою учасників в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 04.05.2026.

В судове засідання 04.05.2026 в режимі відеоконференції з`явилась представниця відповідачки, надала пояснення по суті спору в яких зокрема зазначила, що з рахунку відповідачки здійснювалось списання коштів, та заборгованість частково погашена. За клопотанням представниці, для надання їй можливості додатково з`ясувати із відповідачкою вказані обставини та подати докази часткового погашення боргу, розгляд справи було відкладено на 25.05.2026.

Надалі, у зв`язку із неявкою відповідачки та її представниці в судове засідання та ненадання доказів часткового погашення боргу, розгляд справи неодноразово відкладався, в останнє на 18.08.2026.

В судове засідання 18.08.2026 відповідачка та її представниця в черговий раз не з`явилися, причин неявки не повідомили, разом з тим представниця відповідачки подала клопотання про розгляд справи без її участі та без участі відповідачки.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до норм ч.1,3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи той факт, що представник позивача та представниця відповідачки в судове засідання в черговий раз не з`явились, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду справи за наявними доказами.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 18.08.2026 не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч.6 ст.259 ЦПК України і ч.5 ст.268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату складення повного судового рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на те, що відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднався до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

Будучи клієнтом банку, 27.02.2025 ОСОБА_1 уклала із банком кредитний договір 155101740675556302 про надання кредиту в розмірі 47 000,00грн строком на 36 місяців, до 26.02.2028 зі сплатою процентів в розмірі 85% щорічно.

АТ «Акцент-Банк» зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі відповідно до умов договору. Відповідачка в свою чергу не повернула своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, у зв`язку із чим станом на 30.09.2025 в неї виникала заборгованість у розмірі 63532,16 грн, яка складається з: 46006,76 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16732,78 грн. - заборгованість за відсотками; 801,62 грн. – пеня.

Користуючись своїм правом позивач просить заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у зазначеній вище сумі і судових витрат задовольнити в повному обсязі.

Правова позиція відповідача.

Представницею відповідачки подано відзив на позовну заяву в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення мотивує тим, що на підтвердження обставини укладення договору позивач додає Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, Заяву про погодження використання УЕП, Паспорт споживчого кредиту та Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101740675556302 від 2025-02-27 року. Однак самі Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, на які посилається Позивач, та до яких нібито приєдналася Відповідачка, до позовної заяви не додані, а враховуючи те, що такі регулярно змінюються банком в односторонньому порядку, неможливо встановити, до яких умов і правил банківського обслуговування та кредитування могла приєднатися ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви.

Також представниця посилається на те, що із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості та виписки з рахунку, неможливо встановити нараховані суми заборгованості, які просить стягнути Відповідач. Виписка є неповною - в ній не відображено нарахування пені, про яку заявляє АТ “А-БАНК”, та не відображені погашення за кредитом. У позовній заяві зазначена сума вимог, яка становить 63 532,16 грн, водночас у виписці по кредиту зазначено, що заборгованість на кінець періоду становить 63 427,68 грн.

Також представниця вважає, що оскільки пеня, яка передбачена кредитним договором,

нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення з Відповідачки - відсутні.

В судовому засіданні представниця відповідачки підтримала позицію викладену у відзиві, при цьому зазначила, що відповідачка не заперечує факту отримання кредитних коштів в сумі 47 000,00грн, однак зауважила, що з рахунку відповідачки відбувалось списання коштів на погашення заборгованості та відсотків, проте вказані операції в наданих позивачем розрахунках не відображені.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 09.10.2018 відповідачкою ОСОБА_1 заповнена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також що вона, ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладання та погоджується з його умовами (а.с. 8).

Згідно заяви від 11.03.2024 підписаної простим електронним підписом шляхом введення ОТП-пароля-9885, ОСОБА_1 погодила використання удосконаленого електронного підпису, визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

Будучи клієнтом банку, 27.02.2025 ОСОБА_1 було заповнено та підписано електронним підписом за допомогою відкритого ключа 036da1908e7d43c60d7620e0f07e0fff9254d6aa9f3b0b5111713cb5b8b030d4fc Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101740675556302 та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, відповідно до якої відповідач просила надати їй в АТ «А-БАНК» кредит за Послугою «Швидка готівка» на умовах: вид кредиту- Кредит на споживчі потреби; тип кредиту- Кредит строковий; мета отримання кредиту- Придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту -47000 грн; строк кредиту - 36 місяць зі строком повернення до 26.02.2028 року включно; процентна ставка (фіксована) - 85 % на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік, розмір щомісячного платежу 3 665,82 грн.

Згідно п.п.9-12 Заяви платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 5169155128818455. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 131 969,34 грн. Погашення заборгованості за Кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 . У випадку порушення Клієнтом зобов`язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п`ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 18 заяви, ОСОБА_1 підтвердила та погодилась, з тим, що до укладення цієї угоди ознайомилася із актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням що розміщені за посиланням: https://a-bank.com.ua/terms, а також, що ця заява з Умовами та правилами, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір, та що вона їх отримала і вони їй зрозумілі.

До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка" підписаний відповідачкою ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису відкритого ключа 036da1908e7d43c60d7620e0f07e0fff9254d6aa9f3b0b5111713cb5b8b030d4fc, у у якому зазначено основні умови кредитування: сума/ліміт кредиту 47000,00грн;строк кредитування -36 місяців; процентна ставка фіксована– 85% річних; реальна річна процентна ставка 129,87% річних; розмір щомісячного платежу - 3665,82грн; загальні витрати за кредитом – 84 969,34грн; орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 131 969,34грн.

Згідно меморіального ордеру TR.44683086.56331.65455 вiд 27.02.2025 р. (а.с. 14 зворот), ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 47000,00 грн, призначення платежу: Видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101740675556302 від 27.02.2025.

З виписки по кредиту ОСОБА_1 ABH0CT155101740675556302 за період: 27.02.2025 – 29.09.2025, заборгованість (станом на 29.09.2025): становить 63 427,68 UAH, яка включає нарахування по тілу кредиту та по відсотках.

Відповідно до розрахунку заборгованостi за договором № ABH0CT155101740675556302 вiд 27.02.2025, укладеного мiж АТ "АКЦЕНТ-БАНК" та клiєнтом ОСОБА_1 , станом на 30.09.2025, заборгованість за кредитним договором становить 63 532,16 грн., яка складається з: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 46006,76 грн, загальний залишок заборгованості за процентами 16723,78 грн, заборгованість за пенею 801,62 грн.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».

Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов`язки суб`єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов`язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1,2 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Згідно із положеннями ч.1 ст.81, ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 27.02.2025 відповідачка ОСОБА_1 підписала заяву до АТ «Акцент-Банк» про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101740675556302 та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, відповідно до якої відповідач погодила надання їй в АТ «А-БАНК» кредиту за Послугою «Швидка готівка» в сумі 47 000,00грн на споживчі потреби строком на 36 місяців, а саме до 26.02.2028 року. Також у вказаній заяві відповідачка погодила щомісячну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 85% річних.

Також 27.02.2025 ОСОБА_1 , із застосуванням електронного підпису, було підписано із позивачем паспорт споживчого кредиту в якому зазначено основні умови кредитування: сума/ліміт кредиту 47000,00грн; строк кредитування -36 місяців; процентна ставка фіксована– 85% річних; розмір щомісячного платежу - 3665,82грн; загальні витрати за кредитом – 84 969,34грн; орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 131 969,34грн.

Щодо посилань представниці відповідачки на те, що позивачем не долучено Умови та Правила надання банківських послуг в А-Банку, на які він посилається, та до яких нібито приєдналася Відповідачка, а тому неможливо встановити, до яких умов і правил банківського обслуговування та кредитування могла приєднатися ОСОБА_1 шляхом підписання Анкети-заяви, то суд звертає увагу на те, що підписавши саму заяву до АТ «Акцент-Банк» про надання послуги «Швидка готівка» відповідачка погодила основні умови отримання кредиту на споживчі потреби, зокрема суму кредиту, строк його повернення, відсотки за користування кредитними коштами, щомісячний платіж, тощо.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів за договором № ABH0CT155101740675556302 підтверджується долученим до матеріалів справи меморіальним ордером TR.44683086.56331.65455 вiд 27.02.2025 р., згідно якого кредитні кошти в сумі 47 000,00грн були перераховані на рахунок відповідачки.

Як зазначила в судовому засіданні представниця відповідачки, відповідачка не заперечує факту отримання кредитних коштів в сумі 47 000,00грн.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед Банком.

За випискою про рух коштів по кредиту відповідачки за договором ABH0CT155101740675556302 за період: 27.02.2025 – 29.09.2025, заборгованість (станом на 29.09.2025): становить 63 427,68 UAH, яка включає нарахування по тілу кредиту та по відсотках.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № ABH0CT155101740675556302 вiд 27.02.2025, станом на 30.09.2025, заборгованість за кредитним договором становить 63 532,16 грн., яка складається з: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 46006,76 грн, загальний залишок заборгованості за процентами 16723,78 грн, заборгованість за пенею 801,62 грн.

Щодо тверджень представниці відповідачки про те, що відповідачкою здійснювались платежі, які позивачем не враховані, то такі суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. При цьому, за клопотанням представниці відповідачки розгляд справи відкладався для надання їй можливості надання доказів проведення відповідачкою платежів за кредитом, однак такі докази надані не були.Суд звертає увагу на те, що сума коштів наданих в кредит, становить 47 000,00грн а сума заборгованості за тілом кредиту, заявлена позивачем до стягнення, становить 46 006,76грн. Відтак позивачем було враховано часткове погашення відповідачкою тіла кредиту в сумі 993,24грн. Будь яких доказів погашення тіла кредиту в більшому розмірі, відповідачкою не надано.

Відповідачкою також не було надано суду власного розрахунку заборгованості, зокрема розрахунку відсотків за користування кредитними коштами, з врахуванням будь яких проплат по тілу кредиту, які не були враховані позивачем, не надано доказів погашення самих відсотків.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання в електронному вигляді договору кредиту. При цьому, позивач належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту в сумі 47000,00 грн, а відповідачка отримавши кредитні кошти, в повному обсязі тіло кредиту не повернула, відсотки за користування кредитними коштами в строки встановлені графіком платежів не сплатила, а тому, позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідачки заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки пені в сумі 801,62 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п.18 згідно якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також вказаним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Таким чином, суд вважає, що нарахована в період воєнного стану пеня в розмірі 801,62 грн за кредитним договором підлягає списанню кредитодавцем.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача про правомірність стягнення нарахованої за договором пені та вважає, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 46 006,76 грн та заборгованості за відсотками в сумі 16 723,78 грн, що разом становить – 62730,54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Згідно з ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а тому слід стягнути з відповідачки на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2391,84 грн.

Окрім цього, представниця відповідачки просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16500,00 гривень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду: угоду про надання правничої (правової) допомоги від 30.01.2026 року №18-б/г-26 укладений між адвокатом Цимбал А.А. та відповідачкою ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт №1 до угоди №16-б/г-26 від 23.02.2026, згідно якого адвокатом було надано послуги у справі №456/5984/25 а саме: усна консультація щодо прав споживачів у справах кредитних правовідносин, ознайомлення із справою, складання та направлення заяв, відзиву, участь у судовому засіданні, на загальну суму 16 500,00грн; рахунок фактуру від 22.02.2026 № СФ-18-б/г-26 на суму 16500,00грн; квитанцію до прибуткового касового ордеру №131 від 23.02.2026 на суму 16500,00грн; ордер на надання правничої допомоги Цимбал А.А. серії АІ №2115362 від 30.01.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4531/10 на ім`я Цимбал А.А.

Жодних заперечень зі сторони позивача щодо обсягу наданих адвокатом послуг чи їх вартості, подано не було.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а тому слід стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею витрати на правничу допомогу витрати зі сплати судового збору пропорційна розміру задоволених позовних вимог в сумі 208,19грн.

Керуючись статтями 12,13,81,141,258,259,279,263- 265,268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" заборгованість за кредитним договором від 27.02.2025 № ABH0CT155101740675556302 в сумі 62730,54 грн. з яких: 46 006,76 грн заборгованості за тілом кредиту та 16 723,78 грн, заборгованості за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент Банк" - 2391,84 грн судового збору.

Стягнути із Акціонерного товариства "Акцент Банк" на користь ОСОБА_1 – 208,19 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівсього апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент Банк", юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 24.08.2026.

Суддя Роман ДЖУС