Вирок від 27 серпня 2026 р. у справі №334/6064/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 28.08.2026

Справа № 334/6064/26

Провадження № 1-кп/334/633/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №62025170030009645 від 27 травня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого: вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2020 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.3 ст.15 - ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2021 року за ст.71, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки та 1 місяць, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України від 09 лютого 2022 року та призначено покарання у вигляді позбавленням волі строком на 3 роки та 1 місяць, на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднане невідбутне покарання та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2025 року за ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.4 ст.185 КК України

В С Т А Н О В И В:

Наказом від 22 листопада 2024 року солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-санітара 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу, 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , та він вважається таким, що 22 листопада 2024 року прийняв справи та посаду.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації на посаді стрільця-санітара 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу, 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Однак, солдат ОСОБА_4 , призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період (ведення воєнного стану), достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, діючи в умовах воєнного стану 26 листопада 2024 року о 06:40 годині самовільно залишив місце несення військової служби військової частини НОМЕР_1 , розташованої у населеному пункті АДРЕСА_3 , внаслідок чого службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд та незаконно перебував за межами місця несення військової служби до 27 квітня 2026 року, коли його доставлено до органу досудового розслідування Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.

Крім цього стрілець-санітар 2 мотопіхотного відділення, 2 мотопіхотного взводу, 3 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , будучи особою, раніше засудженою за вчинення корисливого злочину проти власності з іспитовим строком, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 25 квітня 2026 року о 15 год. 18 хв. біля входу до магазину «Будівельник» по вулиці Рекордній, 2 у м. Запоріжжі побачив велосипед «ROCKRIDER 100», який на час купівлі будівельних матеріалів залишив ОСОБА_7 , після чого у нього раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Далі, ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи раніше судимим за злочини проти власності, діючи повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_7 велосипед «ROCKRIDER 100» вартістю 7299,67 гривень.

Після цього, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 7299,67 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, свою провину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.4 ст.185 КК України визнав повністю. В ході судового розгляду кримінального провадження надав суду показання, які є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочинів, що викладені в обвинувальному акті, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , повністю визнав свою винність у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.4 ст.185 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 .

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.4 ст.185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.4 ст.408 КК України, а саме як дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, та за ч.4 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує також і те, що вона раніше неодноразово судимий, його вік, стан здоров`я, по місцю проживання характеризується посередньо, визнав свою винність у судовому засіданні, враховує обставини, які пом`якшують його покарання і відсутність обставин, які обтяжують його покарання, суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи винуватого вважає, що йому слід призначити покарання за ч.4 ст.408, ч.4 ст.185 КК України не в максимальних межах, встановлених у санкції статті за якими ОСОБА_4 , притягується до відповідальності.

Суд вважає, що зазначене покарання за своїм видом та розміром, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені різними статтями Особливої частини Кримінального кодексу України, остаточне покарання йому підлягає призначенню за сукупністю злочинів, тобто за правилами ч.1 ст.70 КК України.

Крім цього суд вважає за необхідне до призначеного покарання на підставі ст.71 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2025 року за правилами складання покарань, передбаченими ст.72 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 , необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 27 квітня 2026 року до набрання законної сили вироком.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили необхідно залишити у вигляді тримання під вартою.

Виходячи з вище викладеного з ОСОБА_4 підлягає стягненню судові витрати, пов`язані з проведенням по кримінальному провадженню судової товарознавчої експертизи.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.314-318, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.50, 51, 60, 65-67, 395 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.408, ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

за ч.4 ст.408 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців;

за ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`яти) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання м`якого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у вигляді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.71,72 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту взяття його під варту, а саме з 27 квітня 2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання ОСОБА_4 , зарахувати строк його попереднього ув`язнення з розрахунку:

один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 27 квітня 2026 року до набрання законної сили вироком.

ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили, залишити без змін - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави 1925,44 гривень, судових витрат за проведення товарознавчої експертизи, а всього судові витрати на загальну суму 1925,44 гривень.

Речові докази:

велосипед «ROCKRIDER 100», який по даному кримінальному провадженню визнано речовим доказом та котрий передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - залишити законному власнику за належністю;

кофта (худі) сірого кольору зі шкіряним ременем, джинси чоловічі, шкіряний ремінь, які по даному кримінальному провадженню визнано речовими доказами та котрі передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути законному власнику ОСОБА_4 за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1