Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №308/11322/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11322/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026078030000200 від 20.04.2026, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого, неодруженого, з освітою середньо-спеціальною, тимчасово не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

19 квітня 2026 року близько 19:00 годин, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: місто Ужгород, Ботанічна Набережна, біля будинку 2 де на той час також перебував ОСОБА_4 , з яким в нього виник конфлікт, на ґрунті якого, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс не менше трьох ударів в область голови ОСОБА_5 , внаслідок чого заподіяв тому тілесні ушкодження у вигляді: синця на шкірних покривах верхньої повіки лівого ока, верхньої третини лівої гомілки по зовнішніх поверхнях на фоні якого по центру садно, садна на нижній повіці біля зовнішнього кута лівого ока та в ділянці вулиці зліва по центру, крововилив на слизовій верхньої губи по центру. Дані тілесні ушкодження мають не значні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів і по цій ознаці, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Вищевказані обставини, встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження. Так, разом з обвинувальним актом подано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , складену в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та їх не оспоренням, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за його відсутності, а також письмову заяву потерпілого ОСОБА_5 щодо згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні. В обвинувальному акті міститься клопотання прокурора, в якому він просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

З огляду на вказане, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України: умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення – кримінальний проступок, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває.

Обставиною, визначеною ст. 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого, за наявності альтернативної санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчинення кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 127, 373, 374, 375, 376, 381, 382 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму у 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1