Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №306/403/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/403/26

Провадження № 2/306/614/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю: секретаря судового засідання Мігалко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява справу за позовом представника ОСОБА_1 — адвоката Козар Миколи Михайловича до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 являється власником 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина житлового будинку належала на праві власності ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , на час смерті останньої в житловому будинку були зареєстровані її чоловік ОСОБА_5 , діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначає, що відповідачі на час смерті матері фактично з нею не проживали, що підтверджується актом фактичного проживання №85 від 20.02.2023 року, письмовими показами свідків, спадщину в установленому законом порядку не прийняли. Спадкоємцем до майна померлої є її чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину але не оформив належним чином документи на житловий будинок. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя отанній залишив заповітне розпорядження, відповідно до якого все майно де б воно не знаходилося і з чого не складалося і взагалі все те що буде належати йому по закону на день смерті заповів ОСОБА_1 . Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24.07.2024 року підтверджується прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_5 . Вказує, що позивач постійно проживала з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснювала за ними догляд, допомагала матеріально, витрати на поховання несла самостійно. Посилаючись на наведені обставини, представник позивача просить суд встановити факт непроживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарські будівлі та споруди за АДРЕСА_1 в порядку спадкової трансмісії по спадкуванні за заповітом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. (а.с.44).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилися, з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.46-50).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити зважаючи на наступне.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно зі ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України визначено, шо у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВМС №815956 від 07.05.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №909 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого КУП "Свалявське РБТІ" за №23096400 від 23.06.2009 року ОСОБА_6 являється власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.9,10).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 03.12.2015 року, ОСОБА_7 змінила прізвище з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ", про що складено відповідний актовий запис №76 від 03.12.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області (а.с.11).

Відповідно до договору дарування від 04.12.1974 року посвідченого Свалявською ДНК в реєстрі за №4014 та зареєстрованогов БТІ за №1573 від 14.04.1983 року та технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду ОСОБА_10 явлалася власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.17-18, 19-20).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.11.2021 року, (перекладеного на українську мову) у книзі записів про смерть відділу РАЦС м.Простєйов район Простєйов у книзі №33, року 2021 на сторінці 47 під номером 836 записано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла в АДРЕСА_2 (а.с.16).

Відповідно до повідомлення в.о начальника відділу "ЦНАП" Свалявської міської ради Легезза Т.В. від 18.08.2023 року №861, згідно даних реєстру територіальної громади ДМС України на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть №836 від 17.10.2021 року) громадянка ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою разом з нею значились зареєстровані ОСОБА_2 з 30.12.1996 р. по 28.07.2023 р., ОСОБА_5 з 30.12.1996 р. по т.ч., ОСОБА_3 з 25.09.2014 р. по 28.07.2023 р. (а.с.22).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на вищевказане майно, спадкоємцями якого за законом (через відсутність заповіту) є: чоловік ОСОБА_5 , дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі), які були зареєстровані у вказаному будинку на момент її смерті (а.с.22).

Відповідно до акту №85 про фактичне проживання (не проживання) особи від 20.02.2023 року, складеного комісією з обстеження матеріально-побутових умов проживання мешканців Свалявської територіальної громади при виконавчому комітеті Свалявської міської ради зі слів сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_3 (відповідач) за адресою АДРЕСА_1 не проживають більше 20 років (а.с.25).

Чинним рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 07.06.2023 року (справа №306/883/23), визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 (а.с.24).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.03.2024 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , запис №59 від 12.03.2024 року проведений Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (а.с.13).

Відповідно до копії заповіту посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А.Г., зареєстрованого в реєстрі за №137 від 25.01.2024 року, ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешк. АДРЕСА_1 , на випадок смерті зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати по закону на день його смерті заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №77746882 від 24.07.2024 року, Свалявською ДНК заведено спадкову справу №72742281, спадкодавець ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, ч. 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що ч.3 ст.1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Суд встановив, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали за місцем реєстрації. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є її чоловік ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив документи.

Водночас фактичне місце проживання відповідачів було відмінним, вони не проживали з батьками. Наведені обставини підтверджуються наданими письмовими показами: свідка ОСОБА_13 , мешк. АДРЕСА_1 , свідка ОСОБА_14 , мешк. АДРЕСА_3 , які підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживали в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 26-29).

Судом встановлено, що відповідачі в житловому будинку спадкодавця були зареєстровані, проте не проживали, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як спадкоємці за законом не прийняли своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 , а отже не набули права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц , від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 , від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців. Такий перехід права на прийняття спадщини є спадковою трансмісією.

Спадкоємцем в порядку спадкової трансмісії по спадуванні за заповітом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_1 (позивач).

Ст. 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції, відповідно до ч.4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

З огляду на вищевикладене позов є обгрунтованим, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживали зі спадкодавцями та своєчасно не прийняли спадщину, право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарські будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 у порядку спадкової трансмісії по спадкуванні за заповітом після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Керуючись ст. ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. ст. 15, 16,29, 321, 328, 1216, 1217,1218, 1268,1270 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов представника ОСОБА_1 — адвоката Козар Миколи Михайловича до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності — задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Встановити факт непроживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарські будівлі та споруди за АДРЕСА_1 в порядку спадкової трансмісії по спадкуванні за заповітом після смерті ОСОБА_5 , якиі помер ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ

СВАЛЯВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ П.І.Уліганинець

28.08.2026 року.