Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №990/247/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року

м. Київ

справа №990/247/26

адміністративне провадження № П/990/247/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Титенко М.П.,

представника позивача - Камінської І.В.,

представника відповідача - Ізвєкова К.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 18 травня 2026 року №917/0/15-26,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі також - відповідач, ВРП), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 18 травня 2026 року №917/0/15-26 про тимчасове відсторонення судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження №62025140150000828 від 31 жовтня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що рішенням Вищої ради правосуддя від 18 травня 2026 року №917/0/15-26 клопотання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко Марії Сергіївни задоволено та тимчасово відсторонено суддю Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження. Рішення ВРП мотивувала тим, що здійснення суддею ОСОБА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років або без такого, суперечить не лише зазначеним морально-етичним принципам, а й об`єктивно може поставити під сумнів незалежність і чесність під час здійснення правосуддя та зашкодити авторитету судової влади.

На переконання позивачки рішення Вищої ради правосуддя не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Вища рада правосуддя не виконала вимоги закону і не залишила без розгляду клопотання прокурора, яке не відповідає вимогам встановленим в частині першій статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі також - Закон №1798-VIII), статті 155 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та за своїм змістом є повторно поданим в межах одного кримінального провадження.

Позивачка стверджує, що Вища рада правосуддя прийняла до розгляду невмотивоване клопотання, тобто таке, яке не відповідає вимогам ст. ст. 131, 155 КПК України, оскільки не містить обов`язкових правових підстав та не відповідає меті встановленій в статті 131 КПК України. Вища рада правосуддя оцінку клопотанню не надала, чим порушила частину 3 ст. 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», яка імперативно встановлює обов`язок для ВРП повернути його.

Також вважає, що ВРП не надала оцінку змісту клопотання та його ідентичності попередніх клопотань, що вказувало на його повторність, а отже було підставою для залишення без розгляду у порядку ч. 6 ст. 64 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Позивачка зазначає, що рішення ВРП не відповідає приписам частини третьої статті 157 КПК України, оскільки є невмотивованим та не містить посилання на правові підстави для відсторонення.

З-поміж іншого звертає увагу, що застосування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування та застосування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя на стадії судового провадження в межах одного кримінального провадження не можна вважати тотожними за юридичним змістом, підставами, значимістю, метою та тривалістю застосування.

Також стверджує, що положення частини 6 статті 64 Закону №1798-VIII чітко встановлюють процесуальну заборону на повторне звернення Генерального прокурора або його заступника до Вищої ради правосуддя з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності або з клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді - у межах одного й того самого кримінального провадження, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Позивачка звертає увагу, що досудове розслідування та судове провадження є послідовними стадіями одного кримінального провадження, а не самостійними кримінальними провадженнями. Перехід кримінального провадження від стадії досудового розслідування до стадії судового розгляду не зумовлює виникнення нового кримінального провадження, а лише означає перехід до наступного етапу його реалізації.

У підсумку зазначила, що оскаржуване рішення призвело до порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод права на справедливий суд, а також призвело до надмірного втручання в приватне життя, оскільки її було безпідставно позбавлено права на працю, а отже порушено статтю 8 Конвенції.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю.

Щодо визначених законом підстав та мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, відповідач зазначив таке.

Порядок тимчасового відсторонення судді визначено у статті 63 цього ж Закону. Так, відповідно до частини одинадцятої статті 63 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Окрім того, відповідач зазначає, що обґрунтовуючи необхідність тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, перший заступник Генерального прокурора Вдовиченко М.С. зазначила, що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя та його продовження на стадії досудового розгляду, продовжують існувати і на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області та користуючись своїми повноваженнями і статусом судді, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість використати свою службову діяльність для здійснення впливу або тиску на експертів, свідків, потерпілих як особисто, так і за допомогою третіх осіб, щоб схилити їх до надання неправдивих свідчень або відмови від показань під час судового розгляду; перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, зокрема не з`являючись у судові засідання та затягуючи судовий розгляд.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 як суддя повною мірою обізнана з порядком і строками судового розгляду кримінального провадження, має великий досвід роботи у правовій сфері, зокрема у кримінальному судочинстві, має багато знайомих серед працівників суду, що може використати з метою уникнення кримінальної відповідальності чи затягування судового розгляду.

На переконання сторони обвинувачення, наявність кримінального провадження за обвинуваченням судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, унаслідок якого настала смерть потерпілого і за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, суперечить не лише зазначеним морально-етичним принципам, а й об`єктивно може поставити під сумнів незалежність та чесність судді під час здійснення правосуддя та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

Відповідач пояснив, що ураховуючи, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення перебуває на розгляді в суді, а також співмірність таких критеріїв, як незалежність і недоторканність суддів, із наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко М.С. про тимчасове відсторонення судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Серед іншого відповідач відзначив, що, ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання першого заступника Генерального прокурора Вдовиченко Марії Сергіївни про тимчасове відсторонення судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, ВРП керувалася пунктом 2 частини сьомої статті 56, частиною першою статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), статтями 1, 2 Кодексу суддівської етики.

ВРП вважає, що здійснення правосуддя суддею Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, суперечить не лише зазначеним морально-етичним принципам, а й об`єктивно може поставити під сумнів незалежність і чесність судді під час здійснення правосуддя та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.

Ухвалою від 24 червня 2026 року Верховний Суд відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

Указом Президента України від 04 липня 2024 року №416/2024 ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області.

31 жовтня 2025 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_1 , яку звинувачують у порушенні Правил дорожнього руху.

02 листопада 2025 року рішенням Вищої ради правосуддя № 2292/0/15-25 задоволено подання заступника Генерального прокурора та надано згоду на утримання під вартою судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 у зв`язку з підозрою у вчиненні 31 жовтня 2025 року кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого).

06 листопада 2025 року рішенням Вищої ради правосуддя №2344/0/15-25 клопотання заступника Генерального прокурора задоволено частково, та тимчасово до 01 січня 2026 року, відсторонено суддю Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2793/0/15-25 від 23 грудня 2025 року клопотання першого заступника Генерального прокурора задоволено, продовжено до 01 березня 2026 року строк тимчасового відсторонення судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 286/0/15-26 від 26 лютого 2026 року третє клопотання першого заступника Генерального прокурора про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя повернуто без розгляду з підстав, передбачених ч.6 ст. 64 Закону №1798-VIII, тобто як повторно подане.

З 1 березня до 18 травня 2026 року ОСОБА_1 здійснювала правосуддя.

14 квітня 2026 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, скеровано до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області для розгляду по суті (справа №349/526/26).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 травня 2026 року №917/0/15-26 задоволено чергове клопотання першого заступника Генерального прокурора та тимчасово відсторонено суддю Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

В цьому рішенні зазначено, що, оцінюючи мотиви клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, Вища рада правосуддя не встановила обставин, які свідчили б, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя. Крім того, з обвинувального акта встановлено, що ОСОБА_1 наділена спеціальним правом керування транспортними засобами категорії «В» та, будучи обізнаною з вимогами статті 16 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до яких водій зобов`язаний надавати переважне право руху пішоходу, який перебуває на пішохідній доріжці (зебрі), надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, та з Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху), і дорожніми знаками, а саме: пунктами 1.33, 1.14.1, 1.14.2, 1.5, 1.10, 2.3, 4.16, 5.38.1, 12.3, 12.4,18.1, зухвало проігнорувала вимоги вказаних нормативно-правових актів, не передбачивши можливих суспільно небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити, хоча й усвідомлювала небезпечні властивості автомобільного транспорту як джерела підвищеної небезпеки, знехтувала застосуванням безпечних прийомів керування транспортним засобом, наразила на небезпеку інших учасників дорожнього руху, мала об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та її зміною, 31 жовтня 2025 року близько 19:00, під час керування автомобілем марки «LEXUS UX250-H», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не забезпечила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого допустила дорожньо-транспортну пригоду Як наслідок, ОСОБА_1 передньою правою частиною автомобіля марки «LEXUS UX250-H», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , передньою лівою частиною автомобіля - наїзд на пішохода ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров`я, а ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, крововиливів над твердою та під м`якою оболонками, у м`які тканини голови та саден у ділянках голови та обличчя, які ускладнилися набряком та стисненням речовини головного мозку, від яких він помер на місці пригоди.

Ураховуючи, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення перебуває на розгляді в суді, а також співмірність таких критеріїв, як незалежність і недоторканність суддів, із наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання першого заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Оцінивши обставини справи, підтверджені доказами, наведені сторонами аргументи на обґрунтування позову та заперечень, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Законом №1798-VIII та Регламентом ВРП.

Порядок та підстави відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності регламентуються законами України №1402-VIII та №1798-VIII.

Відповідно до статті 49 Закону №1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП (ч.5). Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом (7).

Статтею 62 Закону №1798-VIII визначено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (п.1). Розгляд клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя починається з короткого викладу членом Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем, наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності такого тимчасового відсторонення (п.8). Після короткого викладу наведеного у клопотанні обґрунтування необхідності тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слово надається Генеральному прокурору або його заступнику або уповноваженому прокурору, судді (його представнику), щодо якого внесене клопотання, для надання пояснень. Якщо суддя відмовляється від надання пояснень, Вища рада правосуддя розглядає клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя без його пояснень (п.9).

За приписами статті 63 Закону №1798-VIII, тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження. За результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП ухвалює рішення. Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Пункт 20.3 Регламенту ВРП встановлює, що клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (далі - клопотання) подається до Ради стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Згідно із пунктом 20.4 Регламенту ВРП до Ради із клопотанням звертається Генеральний прокурор або його заступник. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності має бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України. До клопотання додаються копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, та документи, що підтверджують надання судді копій клопотання і матеріалів, які обґрунтовують клопотання.

Клопотання розглядається Радою невідкладно, але не пізніше семи днів із дня надходження клопотання (пункт 20.7 Регламенту ВРП).

Приписи частин першої - третьої статті 155-1 КПК України встановлюють, що рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинно відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу, зокрема, в клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обвинувачення судді у вчиненні кримінального провадження не є безумовною автоматичною підставою відсторонення від здійснення правосуддя та може застосовуватись лише у випадку необхідності такого відсторонення на основі належно мотивованого і обґрунтованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Застосування такого заходу має на меті відсторонення особи від посади або службової діяльності лише у тому разі, якщо перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення (п.5 ч.2 ст.155 КПК), або, особа має можливість впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження чи протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. (п.6 ч.2 ст. 155 КПК).

Іншими словами, обов`язковою умовою відсторонення від здійснення правосуддя є наявність причинно-наслідкового характеру між посадовим становищем судді і виникненням перешкод здійснення кримінального провадження, адже частиною другою ст. 155 КПК встановлені чіткі (імперативні) вимоги до такого клопотання, зокрема обов`язок прокурора зазначити обставини, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи, що досудове розслідування у справі завершено, і кримінальна справа відносно ОСОБА_1 знаходиться в суді, єдиною законною підставою, яка могла б розглядатись як достатньою для прийняття рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя, це можливість незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправне перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується відповідними матеріалами. Інших законних підстав не встановлено.

Обґрунтовуючи необхідність тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, перший заступник Генерального прокурора Вдовиченко М.С. зазначила, що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя та його продовження на стадії досудового розгляду, продовжують існувати і на стадії судового розгляду кримінального провадження. Зокрема, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області та користуючись своїми повноваженнями і статусом судді, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість використати свою службову діяльність для здійснення впливу або тиску на експертів, свідків, потерпілих як особисто, так і за допомогою третіх осіб, щоб схилити їх до надання неправдивих свідчень або відмови від показань під час судового розгляду; перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, зокрема не з`являючись у судові засідання та затягуючи судовий розгляд.

Оцінюючи наведені у клопотаннях про відсторонення судді від здійснення правосуддя доводи в контексті їх належності, достатності та обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку, що вони мають характер припущення без визначення підстав або аргументів, які б могли б свідчити про можливість вчинення таких дій.

Зазначаючи, «..що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя та його продовження на стадії досудового розгляду, продовжують існувати і на стадії судового розгляду кримінального провадження», в клопотанні взагалі не вказуються які це обставини.

Це має важливе значення, оскільки саме ініціатор такого клопотання зобов`язаний був зазначити конкретні обставини, які б давали достатні підстави вважати, що здійснюючи правосуддя, суддя матиме реальну чи потенційну можливість використати свою службову діяльність, повноваження і статус з метою перешкоди кримінальному провадженню.

Клопотання не містить належного обґрунтування існування такого ризику, а наведені в ньому мотиви мають абстрактний характер і не підтверджуються жодними фактичними даними.

Більш того, варто зауважити, що такі доводи без зазначення конкретних обставин свідчать, що дане клопотання було направлено як превентивний захід запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень суддею. Зокрема твердження про те, що суддя, користуючись своїми повноваженнями і статусом судді, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість використати свою службову діяльність для здійснення впливу або тиску на експертів, свідків, потерпілих як особисто, так і за допомогою третіх осіб, щоб схилити їх до надання неправдивих свідчень або відмови від показань під час судового розгляду; перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб, зокрема не з`являючись у судові засідання та затягуючи судовий розгляд є фактично безпідставною підозрою у можливому вчиненні суддею кримінальних правопорушень, оскільки Кримінальним кодексом України за кожну із цих дій передбачена кримінальна відповідальність, зокрема:

ч.2 статті 343 «Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а також близького родича державного виконавця або приватного виконавця з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків, здійсненню судово-експертної діяльності або добитися прийняття незаконного рішення, якщо вони перешкодили запобіганню кримінальному правопорушенню чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з використанням свого службового становища»;

стаття 354 «Пропозиція чи обіцянка працівникові підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, або особі, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, надати йому (їй) або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення працівником будь-яких дій з використанням становища, яке він займає, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи»;

стаття 355 «Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань»;

стаття 364 «Зловживання владою або службовим становищем»;

стаття 368-3 «Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми»;

стаття 369-2 «Зловживання впливом»;

стаття 376 «Втручання в діяльність судових органів»;

стаття 386 КК України «Перешкоджання з`явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку».

Крім того, затягування розгляду кримінальної справи обвинуваченим (підсудним) тягне за собою процесуальні та запобіжні наслідки згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема: зміна запобіжного заходу, примусовий привід, стягнення застави в дохід держави.

Щодо наявності/відсутності ознак повторності звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про відстронення від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності колегія суддів зазначає наступне.

Позивачка наполягає, що Вища рада правосуддя не надала оцінки змісту клопотання та його ідентичності попередніх клопотань, що вказувало на його повторність, а отже було підставою для залишення без розгляду у порядку ч. 6 ст. 64 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Оцінюючи зміст клопотань про відсторонення судді від здійснення правосуддя в аспекті їх повторності, колегія суддів Верховного Суду враховує таке.

Згідно з приписами частини шостої ст.64 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення Вищої ради правосуддя судом.

Тобто, законодавчо визначено, що на стадії досудового розслідування суддю може бути відсторонено від здійснення правосуддя на два місяці, і цей строк може бути продовжено ще на два місяці. Максимальний строк відсторонення судді може становити чотири місяці на стадії досудового розслідування, і невизначений строк на стадії судового розгляду, але не більше, ніж до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що Офісом Генерального прокурора направлено чотири подання до ВРП про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, з яких два задоволено на стадії досудового розслідування. Рішенням Вищої ради правосуддя № 286/0/15-26 від 26 лютого 2026 року третє клопотання першого заступника Генерального прокурора про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя повернуто без розгляду з підстав, передбачених ч.6 ст. 64 Закону №1798-VIII, тобто як повторно подане. Четверте клопотання задоволено, і як наслідок ухвалено спірне рішення ВРП від 18 травня 2026 року.

У розрізі стадійності кримінального провадження слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 3 КПК України:

- досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (пункт 5);

- кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10);

- притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14);

- судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 24).

Аналізуючи зміст частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 жовтня 2018 року в справі № 9901/514/18 дійшла висновку про наявність певної мети встановлення визначеною нормою закону заборони, яка полягає в унеможливленні багаторазового звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності однакових підстав та фактичних обставин застосування цього заходу забезпечення в кримінальному провадженні. Зазначено, що такий підхід законодавця спрямований на виключення ситуацій зловживання правом звернення із зазначеним клопотанням правоохоронними органами та забезпечення гарантій суддівської незалежності та недоторканності.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, логіко-граматичне тлумачення поняття «повторний» можна здійснювати за двома окремими ознаками, а саме: 1) якісна ознака, яка визначає, що звернення, що вже подавалось, подається знов. У цьому випадку очевидно, що звернення, яке подається повторно, повинно мати ті ж самі змістові складові, які містились і в первинному зверненні; 2) кількісна ознака, яка визначає, що повторне звернення подається другим після першого. За такою ознакою достатньо встановлення лише послідовності подання звернень.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частина шоста статті 64 Закону №1798-VIII не виключає можливості звернення із новим клопотанням про відсторонення судді від посади у разі наявності відповідних потреб кримінального провадження і з метою досягнення дієвості цього провадження, яке змістовно відрізняється від попереднього звернення. Цією нормою закону обмежено можливість кількісного звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності одних і тих самих підстав.

Таким чином, поняття «повторне звернення», яке застосовується в частині шостій статті 64 зазначеного Закону, використовується в розумінні подання звернення, що має ті ж самі змістові складові. Тобто цією нормою забороняється повторне звернення із клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності однакових підстав та фактичних обставин застосування цього заходу забезпечення в кримінальному провадженні.

Такий правовий підхід до розуміння положень статті 64 Закону №1798-VIII послідовно застосовується Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 квітня 2026 року у справі №990/347/24, від 09 червня 2026 року у справі №990/369/24.

Дослідивши зміст вищенаведених рішень ВРП та клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення позивача від здійснення правосуддя від 08 травня 2026 року, колегія суддів робить висновок, що наведені в попередніх клопотаннях обставини та мотиви не є аж на стільки різними, щоб стверджувати про їх неоднаковість або про виникнення нових суттєвих підстав після спливу строку попереднього відсторонення судді від здійснення судочинства, які б впливали на цю оцінку. В обох клопотаннях міститься посилання на ризик впливу на свідків або учасників кримінального провадження, а посилання на можливі сумніви безсторонності судді при здійсненні правосуддя та наявність ризику завдання шкоди авторитету судової влади також містились у попередньому рішенні ВРП як підстава для задоволення клопотання прокурора.

Більш того, в поданні Генерального прокурора зазначено, що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування, продовжують існувати і на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Тобто, прокурором зазначалось одні і ті ж самі підстави, на стадії досудового розслідування і судового розгляду, що свідчить про повторність такого звернення.

При цьому, варто зауважити, що ані шкода авторитету судової влади, ані ризик вчинення позивачем повторного злочину не відповідають встановленій в законі меті відсторонення особи від посади, оскільки не направлено на усунення ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, як-то передбачено у статті 155 КПК України.

Повторюючись, важливо акцентувати, що мотиви зазначенні в клопотанні та ризики за своїм змістом аналогічні попереднім клопотанням, які подавались прокуратурою в межах даного кримінального провадження на стадії досудового провадження. Будь-яких нових обставин, відомостей, які б вказували на існування обґрунтованих ризиків, які виправдовують застосування додаткового до запобіжного заходу ще й заходи забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового відсторонення, у клопотанні зазначено не було.

Важливо також звернути увагу, що на час прийняття спірного рішення ВРП від 18 травня 2026 року, ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року, на підставі частини 5 ст. 194 КПК України визначено необхідні додаткові запобіжні заходи для забезпечення виконання підсудною обов`язків, передбачених КПК України, та зокрема, окрім внесення застави, підсудну ОСОБА_1 зобов`язано протягом двох місяців: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи; утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (ЄДРСР НОМЕР_3).

Таким чином, оцінивши зміст клопотання прокурора про відсторонення судді від здійснення правосуддя, колегія суддів вважає його невмотивованим та необґрунтованим, оскільки не містить достатнього фактичного й правового обґрунтування необхідності застосування такого виняткового заходу, як відсторонення судді від правосуддя.

Оскільки рішення Вищої ради правосуддя про задоволення зазначеного клопотання ґрунтується на його доводах та не містить самостійного належного мотивування щодо наявності встановлених законом підстав для відсторонення судді, таке рішення також не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та вмотивованості. Відсутність належного обґрунтування клопотання прокурора унеможливлювала прийняття законного та вмотивованого рішення про його задоволення, а тому рішення Вищої ради правосуддя є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Вища рада правосуддя не здійснила власну, самостійну оцінку наявності законних підстав для відсторонення судді, а фактично обмежилася відтворенням доводів прокурора без перевірки їх достатності та переконливості.

Висновки ВРП про наявність підстав для прийняття такого рішення, оскільки «…здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 суперечить не лише зазначеним морально-етичним принципам, а й об`єктивно може поставити під сумнів незалежність і чесність судді під час здійснення правосуддя та з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї», не ґрунтуються на приписах Конституції та законів України, Кодексу суддівської етики, тощо.

Відповідно до вимог законодавства та критеріїв судового контролю, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Вищої Ради правосуддя повинні бути прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, бути належним чином мотивованими та обґрунтованими, а також забезпечувати дотримання принципу пропорційності - тобто справедливого балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення. Невиконання зазначених вимог свідчить про протиправність такого рішення та є підставою для його скасування.

ВРП є суб`єктом владних повноважень, тож у справах про оскарження її рішення суд, який розглядає таку справу в порядку адміністративного судочинства, повинен перевірити відповідність цього рішення критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС, а відповідач, на якого як суб`єкта владних повноважень згідно з частиною другою статті 77 КАС покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, повинен, своєю чергою, довести перед судом, що спірне рішення цим критеріям відповідає, і ухвалено на підставі закону.

Насамкінець, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що сама по собі посада судді не може використовуватись як підстава для прийняття рішення про автоматичне відсторонення судді від здійснення правосуддя у випадку наявності кримінального провадження. Як вже неодноразово зазначалось, такий захід може бути застосований, але лише при наявності тих обставин, які зазначені у п.п.5,6 ч.2 ст. 155 КПК України, тобто виключно у тих випадках, які встановлені законом.

Жодним нормативно-правовим актом національними або міжнародним не передбачено створення окремого стандарту або правил до суддів у порівняні з іншими, не менш відповідальними посадами, а лише унормовано порядок розгляду такого клопотання, який відрізняється тим, що спеціально уповноваженим органом - ВРП приймається рішення про відсторонення суддів від здійснення правосуддя на підставі клопотання Генерального прокурора або його заступника.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що приймаючи рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя з мотивів необхідності запобігти можливому завданню шкоди авторитету судді та довірі до судової влади, Вища рада правосуддя одночасно втрутилася в сферу гарантованих особі трудових прав, позбавивши суддю на відповідний період можливості здійснювати професійну діяльність та реалізувати повноваження, пов`язані із займаною посадою.

Відтак, рішення про тимчасове відсторонення судді має розглядатися не лише як процесуальний захід, спрямований, зокрема, на забезпечення авторитету правосуддя, а і як втручання у конституційно гарантоване право особи на працю, що зумовлює підвищені вимоги до його обґрунтованості, необхідності та пропорційності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що за встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних відносин, оскаржуване рішення не може бути визнано таким, що відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеними статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.

Отже, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За правилами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд встановив, що підлягає відшкодуванню

позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір за подання позову у розмірі 1064,96 гривень.

Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 18 травня 2026 року №917/0/15-26 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 18 травня 2026 року №917/0/15-26 про тимчасове відсторонення судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження №62025140150000828 від 31 жовтня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (04050, м. Київ, вул.Студентська, 12-а, код ЄДРПОУ 00013698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні) 96 копійок.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко,

І.А. Гончарова,

І.Я.Олендер,

Р.Ф. Ханова,

В.В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду