Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №903/360/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Справа № 903/360/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Тангиян О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Годунко Марія Федорівна (в режимі відеоконференці)

Кошіль Ярослав Сергійович (в режимі відеоконференці)

відповідача-1: представник не з`явився

відповідача-2: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області

на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 07.07.2026, повну ухвалу складено 09.07.2026,

у справі № 903/360/26

за позовом Головного управління Державної податкової служби у Волинській області

до: відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Агро"

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Стебло"

про визнання договору недійсним

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.07.2026 закрито провадження у справі № 903/360/26 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Стебло" про визнання договору недійсним.

20.07.2026, через систему Електронний суд, позивач Головне управління Державної податкової служби у Волинській області, не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:

- суд першої інстанції неправильно визначив предметну юрисдикцію спору та безпідставно закрив провадження у справі;

- суд не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23, відповідно до якого спір про визнання недійсним правочину, укладеного між суб`єктами приватного права, має приватноправовий характер;

- висновок суду про те, що захист публічного інтересу держави зумовлює адміністративну юрисдикцію, є помилковим, оскільки публічна мета звернення не змінює характеру правовідносин та обраного способу захисту;

- суд неправильно визначив предмет спору як перевірку правомірності формування податкового кредиту, тоді як предметом позову є виключно визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України;

- ГУ ДПС не є стороною оспорюваного договору, не здійснює владного управлінського впливу на його укладення чи виконання, а звернення до суду з позовом не має характеру владного розпорядження;

- передбачене підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України право контролюючого органу на звернення до суду не є способом здійснення податкового контролю та саме по собі не визначає адміністративну юрисдикцію спору;

- суд безпідставно відхилив актуальну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема постанови від 30.10.2025 у справі № 910/9522/24 та від 25.02.2026 у справі № 912/1769/24;

- закриття провадження за таких обставин порушує принцип правової визначеності та створює ризик виникнення юрисдикційного конфлікту.

На підставі викладено скаржник просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 07 липня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

20.07.2026 апеляційну скаргу зареєстровано у суді апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.07.2026, для розгляду справи № 903/360/26 визначено колегію суддів у складі: Олексюк Г.Є. головуючий суддя, Мельник О.В., Петухов М.Г.

Листом № 903/360/26/3752/26 від 20.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.

04.08.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 903/360/26.

У зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Олексюк Г.Є. з 03.08.2026 по 10.08.2026 включно, судді-члена колегії Петухова М.Г. з 03.08.2026 по 04.09.2026 включно та судді-члена колегії Мельника О.В. з 03.08.2026 по 06.09.2026 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 903/360/26, протокол від 05.08.2026, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Саврій В.А.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.07.2026 у справі № 903/360/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.08.2026 о 10:00.

Ухвалою суду від 17.08.2026 задоволено клопотання (вх.№ 3880/26) представника Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 21.08.2026 задоволено клопотання (вх.№ 3978/26) представника Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ТОВ "Сатурн Агро" та ТОВ "Золоте Стебло" не скористалися правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що у свою чергу згідно з частиною 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В судове засідання 26.08.2026 з`явилися представники позивача. Відповідач-1 та відповідач-2 не забезпечили участі своїх повноважних представників. Про час та дату судового засідання заявник повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомляли.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 06.08.2026 явка представників сторін в судове засідання 26.08.2026 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-2, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали.

В судовому засіданні 26.08.2026 представники позивача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Головне управління Державної податкової служби у Волинській області звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Стебло" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 03/11-2025 від 03.11.2025, укладеного між ТОВ "Сатурн Агро" та ТОВ "Золоте Стебло".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставних податкових вигод іншим суб`єктам господарювання, наявність факторів, які свідчать про неможливість вирощування, зберігання, транспортування та реалізації зернових культур соняшнику, ріпаку та сої суб`єктом господарювання ТОВ "Сатурн Агро", а відтак вважає, що договір купівлі-продажу № 03/11-2025 від 03.11.2025 таким, що суперечить інтересам держави та спрямований на набуття безпідставних податкових вигод. Також позивач зазначив, що складаючи податкові накладні на адресу контрагента та направляючи їх на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних, постачальник ініціює процес, який в подальшому призводить до декларування неправомірних сум та породжує можливість включення їх до складу податкового кредиту та відповідно зменшення податкового навантаження або бюджетного відшкодування таких сум.

Правовою підставою позову ГУ ДПС у Волинській області зазначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 ЦК України, доводячи, що договір № 03/11-2025 від 03.11.2025 укладено з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.04.2026, зокрема, відкрито провадження у справі № 903/360/26.

03.06.2026 до Господарського суду Волинської області від ТОВ "Сатурн Агро" надійшло клопотання, у якому останній, серед іншого, просив суд визнати спір таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та передати справу за належною юрисдикцією до Волинського окружного адміністративного суду.

07.07.2026 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу, якою закрито провадження у справі № 903/360/26 та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Вказана ухвала мотивована тим, що ГУ ДПС у Волинській області звернулося з позовом на виконання владних повноважень у сфері податкового контролю та з метою захисту публічного інтересу держави від безпідставної податкової вигоди, у зв`язку з чим суд першої інстанції визнав спір публічно-правовим, а отже таким, що підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 03/11-2025 від 03.11.2025, укладеного між ТОВ "Сатурн Агро" та ТОВ "Золоте Стебло", звернулося ГУ ДПС у Волинській області.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За змістом підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Отже, законом передбачено право контролюючого органу звертатися до суду із позовом про визнання правочину недійсним. Разом з тим наявність такого повноваження визначає право контролюючого органу на звернення до суду, однак сама по собі не визначає виду судочинства, за правилами якого повинен розглядатися відповідний спір.

При вирішенні питання щодо розмежування судової юрисдикції визначальними є не лише суб`єктний склад сторін та наявність серед учасників спору суб`єкта владних повноважень, а насамперед характер спірних матеріальних правовідносин, предмет та підстави позову, суть права чи інтересу, за захистом якого здійснено звернення, та обраний позивачем спосіб судового захисту.

За змістом пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, ознакою якого є, зокрема, здійснення хоча б однією стороною публічно-владних управлінських функцій та виникнення спору у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, у тому числі за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення саме публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Отже, для віднесення спору до адміністративної юрисдикції недостатньо встановити лише те, що позивач є суб`єктом владних повноважень та реалізує надану законом компетенцію. Необхідним є також встановлення того, що спір виник саме з публічно-правових відносин, у межах яких цей суб`єкт здійснює владні управлінські функції щодо іншого учасника спору.

Безпосередньо питання предметної юрисдикції спорів за позовами контролюючих органів до суб`єктів господарювання про визнання укладених між ними договорів недійсними було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 580/4531/23.

Так в постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень втручається у приватноправові відносини та застосовує властивий саме цим відносинам спосіб захисту, а тому такий спір є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу належить до цивільної або господарської юрисдикції, якщо законом не встановлено іншого.

Колегія суддів також враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, якою сформульовано висновок про належність до адміністративної юрисдикції спорів за позовами контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду. Водночас Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновку, викладеного у справі № 580/4531/23, а визнала обставини цих справ неподібними саме з огляду на встановлену вироком відсутність фактичної господарської діяльності одного з підприємств.

Аналогічне розмежування цих правових позицій здійснено Верховним Судом у постанові від 25.02.2026 у справі № 912/1769/24, де зазначено, що за відсутності вироку суду, яким встановлено нездійснення підприємством господарської діяльності, спір за позовом контролюючого органу про визнання недійсним укладеного між суб`єктами господарювання правочину належить до юрисдикції господарських судів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до господарського суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 03/11-2025 від 03.11.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сатурн Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Золоте Стебло".

Правовими підставами позову визначено, зокрема, статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України та підпункт 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Отже безпосереднім предметом судового розгляду є питання дійсності укладеного між двома суб`єктами господарювання приватноправового договору.

При цьому ГУ ДПС у Волинській області не є стороною цього договору, не брало участі в його укладенні та не наділене повноваженнями владно визначати поведінку відповідачів при виникненні, зміні чи припиненні договірних правовідносин між ними.

Однак той факт, що мотивом звернення контролюючого органу до суду є захист фіскального інтересу держави та недопущення безпідставного формування податкового кредиту, не змінює правової природи правовідносин, стосовно яких заявлено вимогу про судовий захист, та обраного позивачем способу захисту.

За наведеного колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що предмет спору у цій справі полягає у перевірці правомірності віднесення до податкового кредиту сум за господарськими операціями за договором купівлі-продажу № 03/11-2025 від 03.11.2025.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом заявленого позову є не правомірність формування відповідачами податкового кредиту, не законність рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу та не визначення податкового обов`язку платника податків, а дійсність цивільно-правового правочину, укладеного між двома юридичними особами.

Тому обставини щодо формування податкового кредиту, можливого зменшення податкових зобов`язань чи отримання бюджетного відшкодування становлять фактичне обґрунтування заявленої вимоги та підлягають оцінці при вирішенні питання про наявність передбачених статтею 228 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним, однак не змінюють предмета позову та характеру правовідносин.

Отже висновок місцевого господарського суду про те, що реалізація ГУ ДПС у Волинській області права, передбаченого підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, у даному випадку становить здійснення владних управлінських функцій стосовно відповідачів та надає спору публічно-правового характеру, не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23.

Крім того матеріали справи та зміст позовної заяви не свідчать про наявність вироку суду, яким було б встановлено, що ТОВ "Сатурн Агро" або ТОВ "Золоте Стебло" створені без мети здійснення господарської діяльності чи взагалі не здійснювали такої діяльності.

Посилання контролюючого органу на відсутність або недостатність у ТОВ "Сатурн Агро" земельних ділянок, матеріально-технічних ресурсів, можливостей для вирощування, зберігання, транспортування та реалізації відповідної сільськогосподарської продукції, а також на відомості, одержані від органів державної статистики та правоохоронних органів, є обставинами, якими позивач обґрунтовує безтоварність конкретних операцій та недійсність конкретного правочину.

Водночас такі твердження не є тотожними встановленому вироком суду факту створення суб`єкта господарювання без мети здійснення господарської діяльності, який був визначальним для висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22.

Суд апеляційної інстанції також критично оцінює посилання місцевого господарського суду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі № 640/11406/21, як на підставу для висновку про адміністративну юрисдикцію цього спору, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зауважує, що на час звернення ГУ ДПС у Волинській області з позовом вже існували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 та від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, які підлягали врахуванню при визначенні предметної юрисдикції спору.

Крім того на час постановлення оскаржуваної ухвали вже існувала постанова Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 912/1769/24, у якій безпосередньо вирішено питання співвідношення висновків Великої Палати Верховного Суду у справах № 580/4531/23 та № 420/12471/22.

За встановлених у цій справі обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлена ГУ ДПС у Волинській області вимога стосується правової оцінки господарського договору, укладеного між двома юридичними особами, та спрямована на застосування способу захисту, властивого приватноправовим відносинам.

Натомість передбачених постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22 виняткових обставин, за яких такий спір набуває публічно-правового характеру, у цій справі не встановлено.

Отже спір за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Агро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоте Стебло" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 03/11-2025 від 03.11.2025 належить до юрисдикції господарських судів.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України підстав для закриття провадження у справі.

Таким чином доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 271 ГПК України визначено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.07.2026 у справі № 903/360/26 постановлено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Волинській області - задоволенню.

У зв`язку із скасуванням ухвали господарського суду та передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області - задоволити.

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 07 липня 2026 року у справі № 903/360/26 - скасувати.

Справу № 903/360/26 направити для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу № 903/360/26 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повну постанову складено "27" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.