Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №910/12936/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2026 р. Справа№910/12936/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026

у справі №910/12936/25 (суддя Бойко Р.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/12936/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення заборгованості у розмірі 9 351 001, 82 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/12936/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» (далі-позивач) до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі-відповідач) про стягнення коштів у розмірі 9 351 001, 82 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 16.01.2026 у справі №910/12936/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» задовольнив повністю. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» 3% річних у розмірі 3 859 091, 81 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 491 910, 01 грн та судовий збір у розмірі 112 212, 02 грн.

19.01.2026 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з відповідача 50 100, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.02.2026 відклав розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №910/12936/25 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи №910/12936/25 скерував до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №910/12936/25.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.03.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2026 у справі №910/12936/25 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2026 у справі №910/12936/25 залишив без змін.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 14.05.2026 у справі №910/12936/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 040, 00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція», представництво якого здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Перший радник», до суду було подано три однотипні позови до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія «Укренерго», предметом яких було стягнення інфляційних втрат та 3% річних за порушення зобов`язань за одним і тим самим договором, основний борг по якому було стягнуто в межах інших справ.

Суд вказав, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що представниками позивача (адвокатами Адвокатського об`єднання «Перший радник») підготовка позовних заяв у тотожних спорах з підтвердженими судовими рішеннями боргами, а також підготовка до судових засідань у таких справах не потребувала значних затрат часу.

Враховуючи наведене, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, суд вважав обґрунтованим розмір витрат у сумі 20 040, 00 грн, які підлягають розподілу у відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 04.06.2026 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подачу апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва та винести нове рішення, яким відмовити позивачу повністю у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що послуга не була оплачена, її остаточна сума не підтверджена. Відповідач зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На думку відповідача, справа не є складною у зв`язку з наявністю кількох справ з аналогічних правовідносин між позивачем і відповідачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.06.2026 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12936/25. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25 до надходження матеріалів даної справи.

Матеріали справи №910/12936/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 25.06.2026.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25. Призначив до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача, останній заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що відсутність доказів фактичної сплати витрат не є підставою для відмови у їх компенсації.

За посиланням позивача, сама лише обставина наявності між сторонами інших спорів не означає автоматичної тотожності правових позицій та не свідчить про відсутність необхідності надання правничої допомоги. У межах даної справи адвокатом здійснювався аналіз матеріалів спору, підготовка процесуальних документів, формування правової позиції, участь у процесуальних діях та представництво інтересів позивача. Кожна господарська справа має власний предмет доказування, доказову базу та процесуальні особливості. Тому твердження апелянта про те, що справа нібито не потребувала значних витрат часу, є суб`єктивним припущенням, яке не підтверджене жодним належним доказом.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе позивач - 50 000,00 грн, зазначивши, що докази понесених витрат на професійну допомогу будуть надані суду у поряду та строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі за текстом - Закон №5076-VI).

Судом встановлено, що 01.02.2023 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Перший Радник» (Виконавець), укладено Договір про надання правничої допомоги №78-КуТЄС, за умовами якого клієнт надає виконавцю право, а виконавець приймає на себе обов`язки здійснювати всі дії від імені та в інтересах Клієнта в процесі кримінального, цивільного, адміністративного та господарського судочинства, виконавчого провадження, під час досудового слідства та у відносинах з органами державної виконавчої влади (пункт 1.4. Договору).

Документом, що підтверджує наявність у виконавця повноважень на представництво клієнта в ході розгляду судової справи є довіреність, видана клієнтом або ордер (пункт 1.5. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правнича допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.

Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі (пункт 4.3 договору).

Відповідно до 4.6. договору оплата наданих послуг з правничої допомоги та компенсація витрат здійснюється клієнтом за фактом їх надання (понесений) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг впродовж 30 календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь виконавця.

Згідно з пунктом 5.1 Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2023, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою №1 сторони продовжено строк дії Договору про надання правової допомоги до 31.12.2024.

Додатковою угодою №2 сторони продовжено строк дії Договору про надання правової допомоги до 31.12.2025.

Додатковою угодою №3 сторони продовжено строк дії Договору про надання правової допомоги до 29.12.2025.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2/25-2 сторони погодили, що на виконання Договору про надання правової допомоги виконавець зобов`язується надавати клієнту послуги щодо належного представництва інтересів клієнта у справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, штрафних санкцій та судового збору за Договорами про участь у балансуючому ринку, в тому числі але не виключно за Договором №2350-04015, заява (акцепт) про приєднання від 01.10.2022, які будуть розглядатися Господарським судом міста Києва та подальше представництво в судах апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема, але не обмежуючись, вчинити наступні дії: вивчення матеріалів справи; підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів; підготовка відповіді на відзив на поданий позов; підготовка та подання клопотання про залучення доказів; підготовка та подання письмових пояснень та заперечень по справі; підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру при розгляді справи судом, у тому числі у суді апеляційної та касаційної інстанції (в тому числі, але не обмежуючись апеляційної, касаційної скарги, відзиву на апеляційну та касаційну скарги); проведення аналізу судової практики; збір доказів шляхом направлення адвокатських запитів; підготовка до судового розгляду справи; участь у судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами судової справи; підготовка та подання заяви про надання доказів понесених судових витрат; підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат по справі, клопотання про залучення доказів понесених судових витрат; вчиняти інші дії, що випливають зі змісту договору та цієї додаткової угоди.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №2/25-2 представництво інтересів клієнта у справах за позовами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» здійснюється адвокатами Адвокатського об`єднання «Перший радник», в т. ч., але не виключно: Кострецем Євгенієм Вікторовичем, Середою Віталієм Вікторовичем.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 Договору про надання правової допомоги (в редакції Додаткової угоди №2/25-2) вартість послуг за участь одного адвоката в судовому засіданні становить 10 020,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 670,00 грн за кожне судове засідання незалежно від його тривалості або/та за інші роботи (надані послуги), виконані адвокатом за одну годину роботи. Вартість послуг визначається сторонами у Звіті наданих послуг.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правової допомоги позивачем надано копію Звіту наданих послуг №1602 від 16.01.2026 за Договором про надання правової допомоги №78-КуТЭС від 01.02.2023, згідно якого, Адвокатським об`єднанням «Перший радник», було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська теплова електрична станція» послуги загальною вартістю 50 100,00 грн, а саме:

1) підготовка позовної заяви, розрахунку 3% річних, інфляційних витрат (виконав адвокат Євгеній Кострець; вартість послуги - 10 020,00 грн);

2) підготовка заперечення на клопотання про продовження строку подання відзиву на позовну заяву (виконав адвокат Віталій Середа; вартість послуги - 10 020,00 грн);

3) підготовка заперечень на письмові пояснення Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (виконав адвокат Віталій Середа; вартість послуги - 10 020,00 грн);

4) участь в судовому засіданні 18.11.2025 (виконав адвокат Віталій Середа; вартість послуги - 10 020,00 грн);

5) участь в судовому засіданні 18.12.2025 (виконав адвокат Віталій Середа; вартість послуги - 10 020,00 грн).

Згідно довіреності №5-КуТЕС/25 від 12.12.2024 позивач уповноважив адвоката Костреця Євгенія Вікторовича представляти інтереси Товариства в органах судової влади, у тому числі, але не виключно в судах усіх спеціалізацій та інстанцій, третейських судах, міжнародному комерційному арбітражі, Верховному суді згідно із законом України «Про судоустрій і статус суддів», у тому числі у справах про банкрутство, з усіма правами, наданими законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, кредитору, боржнику, потерпілому на вчинення процесуальних дій, передбачених законодавством України, у тому числі щодо подачі позову, зміни підстав та/або предмету позову.

Згідно довіреності №9-КуТЕС/25 від 12.12.2025 позивач уповноважив адвоката Середу Віталія Вікторовича представляти інтереси Товариства в органах судової влади, у тому числі, але не виключно в судах усіх спеціалізацій та інстанцій, третейських судах, міжнародному комерційному арбітражі, Верховному суді згідно із законом України «Про судоустрій і статус суддів», у тому числі у справах про банкрутство, з усіма правами, наданими законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, кредитору, боржнику, потерпілому на вчинення процесуальних дій, передбачених законодавством України, у тому числі щодо подачі позову, зміни підстав та/або предмету позову.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 916/1951/25 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У випадку встановленого фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатами підготовлено та подано позовну заяву з великою кількістю додатків до неї, заперечення на клопотання відповідача та заперечення на пояснення відповідача. Вказані послуги, за висновком суду апеляційної інстанції, є реальними та необхідними в межах розгляду даної справи.

Крім того, представник позивача брав участь у двох судових засіданнях у даній справі.

За висновком викладеному у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №9901/459/21, заявлення до стягнення витрат на участь адвоката у судовому засіданні, колегія суддів визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.

При цьому, судом першої інстанції враховані доводи відповідача про наявність кількох справ з аналогічних правовідносин між позивачем і відповідачем та зменшено заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу з 50 100, 00 грн до 20 040 грн.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу вважає, що визначений судом першої інстанції розмір гонорару адвоката є розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих правничих послуг, часом, витраченим на їх надання, а також відповідає ринковому рівню вартості аналогічних адвокатських послуг в даному регіоні.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20 040, 00 грн. Доказів того, що погоджений сторонами гонорар є завищеним або не відповідає звичайним ринковим цінам на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Отже, послуги адвоката з написання трьох процесуальних документів та участь в двох судових засіданнях, які за висновком суду першої інстанції оцінено в 20 040, 00 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується наданими відповідачем до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу доказами та доказами виконання процесуальних дій, що підтверджується матеріалами даної справи.

Також, колегія суддів враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а тому доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що послуга не була оплачена, її остаточна сума не підтверджена не заслуговують на увагу.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваного додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не встановила в діях суду першої інстанції порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

Зроблені судом першої інстанції висновки в обґрунтування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25, відповідають правовим позиціям Верховного Суду щодо загальних правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які заявляються стороною у справі на підставі договору, укладеного з адвокатом, з урахуванням складності справи, заявлених та задоволених позовних вимог, зібраних судом доказів, часу судового розгляду справи, обсягу вирішених процесуальних питань тощо.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору, у такому випадку, не здійснюється.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 у справі №910/12936/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12936/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова