Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №380/21698/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21698/25 пров. № А/857/24370/26

Восьми апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №380/21698/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя – Костецький Н.В., м.Львів, спрощене позовне провадження),

В СТ А Н О В И В:

30.10.2025 ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась в суд першої інстанції з позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.10.2025 № 063350039959 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.3 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 10.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням відповідача відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п.3 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивач не досягла пенсійного віку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 10.10.2025 року;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла визначеного пунктом «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійного віку при наявності необхідного страхового та пільгового стажу. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію, суд зазначив, що такі вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки права позивачки в цій частині не порушено, а відповідач ще не здійснив призначення пенсії позивачці на виконання даного рішення суду.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить апеляційний суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач заперечує проти висновків суду першої інстанції та зазначає, що пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ним віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті. Вік позивача 50 років 08 днів, страховий стаж становить 17 років 01 місяць 07 днів, до страхового і пільгового стажу зараховано всі періоди. Дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів - 03.10.2030 (після досягнення необхідного віку).

Вважає, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії до органу Пенсійного фонду України, пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах, внаслідок чого приймаючи спірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідач діяв в межах своїх повноважені та на підставі чинних нормативно-правових актів України.

На підставі статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзивом на апеляційну скаргу та відповіддю на нього, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду наступне.

Суд встановив, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 29.09.2025 №02/517, виданої КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління Житомирської міської ради», позивача у період з 24.04.2007 по 17.10.2018 та з 18.02.2020 по даний час працювала/працює повний робочий день в Житомирському трамвайно-тролейбусному управлінні на посаді водія тролейбуса.

10.10.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою та документами щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За принципом екстериторіальності заяву та документи позивача розглянуто відповідачем та прийнято рішення від 17.10.2025 № 063350039959 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідно пенсійного віку (не досягнення 55 років).

Відповідно до вказаного рішення, вік заявниці 50 років 08 днів, страховий стаж становить 17 років 01 місяць 07 днів, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Вважаючи протиправною відмову відповідача позивач подав до суду позов.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд враховує положення статті 308 КАС України, та зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VI).

Згідно ч.1 ст.8 Закону №1058-VI, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-VI, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-VI).

При цьому, згідно ч.4 ст.24 Закону №1058-VI, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), яким Закон №1058 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Так, згідно ч.1 ст.114 З Закону №1058-VI, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-VI, на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.114 Закону №1058-VI, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом «з» статті 13 Закону 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ викладено в такій редакції : на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме : п. «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції Закону №213-VIII та п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-VI у редакції Закону №2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно пункту 2 резолютивної частини рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме : «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п.з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 рокі».

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону №213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.

Відповідно до ст.151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два вищеприведені Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах.

При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за віком на пільгових умовах щодо параметру вікового цензу для жінок, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII, та 55 років за пунктом 8 частини другої статті 114 Закону №1058-VІ у редакції Закону №2148-VIII.

Також, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за віком на пільгових умовах щодо параметру страхового стажу, розбіжність у величині показника загального страхового стажу для призначення пенсії складає 5 років та становить 25 років для чоловіків та 20 років для жінок - за пунктом «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII, та 30 років для чоловіків та 25 років для жінок - за пунктом 8 частини другої статті 114 Закону №1058-VI у редакції Закону №2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XII, а не Закону №1058-VI, оскільки положення пункту «з» частини першої статті 13 Закону №1788-XII визначає більш сприятливі умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років, на зазначених роботах.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.05.2022 по справі №240/21724/20 та від 02.06.2023 по справі №160/13468/20.

Надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що позивач у даному випадку відповідає усім вимогам, передбаченим пп.13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для звільнення його із військової служби.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції в оскаржено відповідачем рішенні виклав підстави для задоволення позовних вимог на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, мають на меті переоцінку обставин справи без достатніх для цього підстав, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №380/21698/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар