Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №460/2738/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/2738/26 пров. № А/857/21204/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Димарчук Т. М., Москаля Р. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року (суддя Максимчук О. О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ПФУ в Рівненській області про зобов`язання відповідача з 01.01.2026 здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII).

Також просила зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2025 рік, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,115, з врахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/4037/25, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.01.2026.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов`язано орган Пенсійного фонду провести перерахунок та виплату їй пенсії, передбаченої статтею 54 Закону № 796-XII, в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно. На виконання цього рішення відповідач провів нарахування та виплату пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Однак, як вважає позивачка, у порушення вимог частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII та Постанови № 209 здійснив перерахунок без урахування коефіцієнту збільшення 1,115. Крім того, відповідач протиправною не здійснює виплату додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 , що визначена згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 460/4037/25 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату з 01.01.2026 індексації пенсії ОСОБА_1 , що визначена згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 460/4037/25 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати для ОСОБА_1 з 01.01.2026 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2026 перерахунок і виплату для ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до приписів статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та з урахуванням раніше виплачених сум.

В апеляційній скарзі Головне управління ПФУ в Рівненській області просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що нарахування та виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII здійснюється у розмірах, встановлених Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210. Іншого розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, аніж визначено у ст. 50 Закону № 796-XII та в пункті 13 Постанови № 1210 чинним законодавством не передбачено.

Крім того, відповідач наголошує, що позивач посилається на ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-ІХ, відповідно до якої розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Разом з тим пенсія позивачу обчислена на підставі статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР, а тому частина четверта статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону № 1584-ІХ у такому разі не підлягає застосуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), має інвалідність ІІІ групи, а також отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків (захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи) відповідно до норм статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 460/970/25 зобов`язано Головне управління ПФУ в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 04.09.2024.

На звернення позивачки щодо перерахунку пенсії, відповідач повідомив, що оскільки розмір пенсії, визначений на виконання рішення суду, є більшим за розмір пенсії, проіндексований відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на відповідні коефіцієнти, визначені постановами Уряду, підстав для перерахунку пенсії немає. Також відповідач надав відмову у виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, посилаючись на пункт 13 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210, яким для осіб з інвалідністю IІІ групи з причинним зв`язком інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено додаткову пенсію в розмірі 170,82 грн.

Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивачка звернулася до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин необхідно застосувати ст. 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, якою передбачено виплату особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у відповідному розмірі від мінімальної пенсії за віком, визначеної законом про Державний бюджет України. При цьому враховано правову позицію, викладену у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24.

Крім того, суд взяв до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 передбачено індексацію пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII, на коефіцієнт збільшення 1 1,115, а тому відмова пенсійного органу у проведенні такої індексації щодо пенсії позивача є протиправною.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 50 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін, як і стаття 54 Закону № 796-XII, щодо застосування якої зроблено правовий висновок у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24.

Так, відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону № 796-XII та викладено статтю 50 Закону № 796-XII в такій редакції:

"Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами".

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону № 107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону № 796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 50 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:

"Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердив Порядок № 1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112) щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:

1) особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні; для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні; особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні; особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема і у згаданій вище постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Крім того, у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону № 796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, тому як при застосуванні статті 54 Закону № 796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Відтак Верховний Суд сформував наступний висновок щодо застосування норм Закону № 796-ХІІ в частині, що стосується визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1) передбачена статтею 50 Закону № 796-XII додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР.

Отже, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми статті 50 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка, як потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та особа з інвалідністю ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, має право на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96ВР.

Доводи апелянта вказаного висновку не спростовують та фактично зводяться до заперечення вищенаведених висновків Верховного Суду, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов`язковими для врахування як судами, так і суб`єктами владних повноважень.

Тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Спірним питанням у цій справі є також правомірність індексації пенсії позивача відповідно до Постанови № 209 з урахуванням частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з таких мотивів.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 01 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із абзацом другим частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Положеннями статей 4, 6 Закону № 1282-XII передбачено, що економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (частина перша статті 9 Закону № 1282-XII).

Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначений статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (далі - Закон № 2017-III у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-III).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" викладено в новій редакції.

Так, частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

За правилами частини другої статті 9 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії, на виконання вимог статті 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 № 124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 124), яким визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К=((ЗСЦ+ЗСЗ)х50%/100%)+1%,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Таким чином, запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

У 2025 році була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова № 209), пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови № 209 розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підвищені відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525), підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови;

За пунктом 3 Постанови № 209 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 передбачено індексацію пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII, на коефіцієнти збільшення 1,115.

Разом з тим, як установлено судом першої інстанції та визнається сторонами, на виконання рішення суду від 24.02.2025 у справі № 460/916/25 Головне управління ПФУ в Рівненській області здійснило перерахунок пенсії позивачки по інвалідності відповідно до частини третьої статті 54 Закону № 796-XII та з 04.08.2024 виплачує її у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком.

У свою чергу, мінімальний розмір пенсії за віком визначений положеннями статті 28 Закону № 1058-ІV.

Згідно з частиною першою названої статті мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 4 Закону України № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що прожитковий мінімум є динамічною величиною, яка визначається законодавчим органом щороку в залежності, зокрема, від економічних показників, для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості на визначену у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік дату.

Отже, пенсія, розрахована виходячи з показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку щоразу, коли Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік змінюється відповідна величина.

Тим часом передбачена частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV індексація проводиться саме у зв`язку з незмінністю розрахункової величини, з якої проведено обрахунок пенсії згідно положень Закону № 1058-ІV, а саме середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

У разі застосування коефіцієнтів збільшення до пенсій, які обраховані виходячи з такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, буде мати місце подвійна індексація, оскільки при визначенні щороку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, законодавець вже ураховує інфляційній процеси, що відбуваються у державі на момент прийняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.03.2025 у справі № 400/6254/24 за результатами надання правової оцінки діям органу Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення індексації пенсії позивача після проведення її перерахунку у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Велика Палата Верховного суду у зазначеній дійшла висновку, що перерахунок пенсії позивача на підставі рішення суду у справі вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом, а саме через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру пенсії та є підставою для перерахунку пенсії.

У цьому випадку не має значення, що перерахунок пенсії здійснено на виконання рішення суду, про що стверджує позивач, чи/або одразу на підставі безпосередньо поданої уповноваженим органом довідки до пенсійного органу. Ключовим фактором для визначення пенсій, які переглядалися (перераховувалися) після 01.03.2018 є саме підвищення пенсії після її перерахунку у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як розрахункової величини.

Твердження позивача про те, що перерахунок пенсії, здійснений на виконання рішення суду є відновленням його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, і не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії - помилкове, оскільки перерахунок пенсії позивача проведений саме у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік (незалежно від того, на виконання рішення суду чи на підставі безпосередньо поданої уповноваженим органом довідки до пенсійного органу). Тому відсутні підстави для виплати позивачу щомісячної доплати, адже пенсія позивача при її перерахунку збільшилася за рахунок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік.

Такий висновок суду не протирічить наведеним вище положенням Закону України № 796-ХІІ, які передбачаються проведення індексації пенсії по інвалідності, призначеної згідно з названим Законом.

Оскільки Закон № 796-ХІІ передбачає два можливих варіанти розрахунку пенсії по інвалідності: виходячи з заробітку, отриманого за період роботи у зоні забруднення, або із заробітку, отриманого не в такій зоні, а також виходячи з мінімальної пенсії за віком, відрізняються і способи проведення індексації таких пенсій: для першого варіанту шляхом застосування коефіцієнтів збільшення, для другого - шляхом зміни розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Наведене узгоджується з приписами Постанови № 124, яка передбачає проведення перерахунку пенсій, обчислених відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІI саме у розмірі відшкодування фактичних збитків, а не у мінімальному розмірі.

Матеріалами справи підтверджується, що пенсія по інвалідності виплачується виходячи з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Таким чином, оскільки позивачці проведений перерахунок у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму і виходячи з установленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що у даному випадку відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачки із застосування коефіцієнтів збільшення.

При цьому враховується правова позиція, наведена у постанові Верховного Суду від 15.05.2026 у справі № 240/16039/25, яка підлягає застосуванню в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою цієї ж статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на наведені вище мотиви, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 скасуванню у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо проведення індексації пенсії, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог. В решті оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, тоді як інших документально підтверджених витрат позивачки у зв`язку з розглядом цієї справи матеріали справи не містять.

Водночас відповідач, як суб`єкт владних повноважень, поніс судові витрати винятково у виді судового збору за подання апеляційної скарги, а тому сплачений ним судовий збір не може стягуватися за рахунок позивачки, не дивлячись на часткове задоволення апеляційної скарги.

Отже, за результатами апеляційного розгляду питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 460/2738/26 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 , що визначена згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 460/4037/25 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком із застосуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,115 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату з 01.01.2026 індексації пенсії ОСОБА_1 , що визначена згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 460/4037/25 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 460/2738/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль