Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №456/1889/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 456/1889/26 пров. № А/857/29535/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Арбуза Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Турківського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року у справі № 456/1889/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

суддя в 1-й інстанції – Кшик О.І.,

дата і час ухвалення рішення – 12 травня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Турка,

дата складення повного рішення – 12 травня 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (далі також – відповідач), в якому просив: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6875409 від 20.03.2026, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області (далі – Суд першої інстанції) від 12 травня 2026 року у справі № 456/1889/26 позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 20.03.2026 серії ЕНА № 6875409 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, провадження в справі закрито.

Задовольняючи позовні вимоги, Суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статтею 122 КУпАП, які повинні були слугувати підставою для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відтак оскаржувана постанова є незаконною і на підставі пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі. Місцевий суд наголосив, що оскаржувана у цій справі постанова не відповідає вимогам частини першої статті 283 КУпАП, оскільки не містить обов`язкових відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото – або відеозапис, що унеможливлює встановлення транспортного засобу, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); відсутні також відомості про свідка, який перебував у транспортному засобі позивача, і доказів зворотного відповідач суду не подав.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Суд першої інстанції помилково трактує не заповнення пункту 7 постанови у справі про адміністративне правопорушення як відсутність доказів правопорушення в цілому. Звертає увагу, що процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція). За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зауважує, що пункт 7 постанови про накладення адміністративного стягнення звучить так: «До постанови додаються», а відтак цей пункт є саме переліком «додатків», які фізично існують разом із постановою. Водночас в спірному випадку жодних фізичних матеріалів на місці події поліцейським до постанови не додавалось, відповідно до пункту 7 постанови не можуть бути внесені інші відомості, ніж передбачені Інструкцією. На переконання відповідача, порожня графа 7 постанови про накладення адміністративного стягнення не є порушенням процедури розгляду справи, а є наслідком відсутності фізичних додатків (пояснень, схем), що не спростовує наявність інших доказів, на яких ґрунтується така постанова. Також звертає увагу на те, що фіксація правопорушення здійснювалася у темну пору доби, в умовах руху транспортних засобів, що об`єктивно впливає на якість відеозапису, зокрема на чіткість зображення, видимість номерних знаків та кольорову передачу. Такі обставини є природними для реальних умов дорожнього руху та не можуть свідчити про відсутність події правопорушення або недопустимість доказів. Водночас Суд першої інстанції, надаючи вирішального значення технічним характеристикам відеозапису (чорно-білий режим, нечіткість зображення, відсутність можливості розпізнання номерного знака), дійшов помилкового, на думку відповідача, висновку про неналежність наданих доказів. З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив, в якому заперечує щодо задоволення апеляційної скарги позивача. Зазначає про те, що Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому дійшов правильного висновку про необхідність скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Звертає увагу на те, що апелянт сам у скарзі фактично визнає, що відеозапис є нечітким, здійснений у чорно-білому режимі та не дозволяє розпізнати номерний знак автомобіля. За таких обставин висновок Суду першої інстанції про недоведеність події правопорушення є правильним. Також підкреслює, що в постанові серії ЕНА № 6875409 від 20.03.2026 відсутні відомості щодо технічного засобу, яким нібито здійснювалася фото - чи відеофіксація правопорушення, що своєю чергою позбавляє можливості перевірити: - походження відеозапису; - цілісність доказу; - належність матеріалів саме до даної події; - технічні характеристики пристрою. Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних поясненнях працівників поліції, оскільки апелянт не надав жодного беззаперечного доказу того, що саме позивач керував автомобілем без увімкненого ближнього світла фар. Вважає, що Суд першої інстанції обґрунтовано врахував ці обставини під час оцінки доказів у сукупності, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 20.03.2026 серії ЕНА № 6875409, яка винесена поліцейським 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області рядовим поліції Гринчишин Ю.М., водія - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з частиною другою статті 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Згідно з постановою, 20.03.2026 о 21:55:00 год у місті Львові на перехресті вулиць Кульпарківська - Щирецька водій керував транспортним засобом «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив пункт 19.1 а) Правил дорожнього руху - порушення водіями транспортних засобів використання освітлювальних приладів в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості.

Позивач, вважаючи вказану постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353 встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до пункту 19.1. а) ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;

Згідно з пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з частинами другою та третьою статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, до Суду першої інстанції відповідачем подано диск з фотозображенням та відеозаписом подій, що відбувалися під час притягнення до відповідальності позивача, що на думку апелянта, підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке і була винесена оскаржувана постанова.

Суд попередньої інстанції, досліджуючи відеозапис з відеореєстратора поліцейського службового автомобіля (файл з назвою "4533__20260320_215131_ch1"), встановив, що наданим відеозаписом не зафіксований факт порушення позивачем вимог пункту 19.1. а) ПДР України. Так, на відеозаписі відображено рух транспортного засобу о 21:51:48 год назустріч поліцейському службовому автомобілю, через одну смугу руху, без ввімкненого світла передніх фар, з нечітким, розмитим силуетом кузова автомобіля, з невидимим номерним знаком та невідомим кольором (відеозйомка здійснювалась в чорно-білому режимі), за яким проїхав автобус, мотоцикліст та 4 легкові автомобілі.

Щодо відеозапису, на якому зафіксовано подію встановлення посадовими особами Національної поліції особи позивача, то такий запис містить лише кадри на якому зображено вже припаркований на узбіччі транспортний засіб «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 . Такий відеозапис не містить зображень щодо руху та зупинення саме вказаного транспортного засобу без ввімкненого світла передніх фар працівниками поліції. Решта відеофайлів стосуються обставин огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів в закладі охорони здоров`я, та обставин розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивач заперечував вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши оцінені судом першої інстанції докази у справі, погоджується з позицією Суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Заперечення апелянта про те, що суд першої інстанції поставив під сумнів правомірність дій та рішень працівників поліції, які виявили під час виконання посадових обов`язків факт порушення ПДР, є недоречними, оскільки по суті є процесуальною маніпуляцією та підміною понять правових інститутів: відповідач ототожнив виконання обов`язку як суб`єкта владних повноважень в сфері безпеки дорожнього руху щодо виявлення та припинення правопорушення ПДР з реалізацію прав та обов`язків як відповідача в судовому процесі. Апеляційний Суд звертає увагу апелянту на те, що на суд покладено обов`язок здійснювати судочинство на засадах рівності та змагальності сторін. Застосування принципу змагальності покладає на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, обов`язок довести правомірність свої дій та рішень у спосіб надання належних, допустимих та достовірних доказів. В спірному випадку, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідачем не подано суду доказів вчинення саме позивачем ПДР, встановлених пунктом 19.1. а) ПДР України.

Отже, виходячи з вищезазначеного, постанова серії ЕНА № 6875409 від 20.03.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів апеляційного Суду вважає правильним висновок Суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 6875409 від 20 березня 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

За правилами статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Турківського районного суду Львівської області від 12 травня 2026 року у справі № 456/1889/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді Н. В. Ільчишин

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 27.08.26