Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №607/7229/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Львів Справа № 607/7229/26 пров. № А/857/36680/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.

суддів Ільчишин Н.В.

Кушнір В.О.

за участю секретаря судового засідання Арбуза Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року у справі № 607/7229/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

суддя в 1-й інстанції – Черніцька І.М.,

час ухвалення рішення – 02 червня 2026 року о 15:47:31 год,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

повне судове рішення складено – 02 червня 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області (далі також – відповідач), в якому просила: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6911344 від 26 березня 2026 року, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (далі – Суд першої інстанції) від 02 червня 2026 року у справі № 607/7229/26 позов задоволено: скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6911344 від 26 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП відповідачем не обґрунтовано належними та достатніми доказами, зокрема не надано доказів здійснення працівниками поліції відповідних вимірів дистанції до номерного знаку. Місцевий суд зважив на те, що оскаржувана постанова не містить відомостей як про здійснення виміру відстані до транспортного засобу позивача, так і, відповідно, інструментів, які мали б бути використані для такого вимірювання. При цьому зауважив, що такі вимірювальні дані мають суттєве значення для вирішення даної справи, оскільки стаття 121-3 КУпАП передбачає відповідальність не просто за забруднений номерний знак, а обов`язковою умовою складу правопорушення є те, що така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака саме з відстані двадцяти метрів.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, всупереч об`єктивним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Суд першої інстанції безпідставно відхилив надані відповідачем докази, а саме: відеозаписи події та фотодокази, які підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом із забрудненим заднім номерним знаком, що не давало змоги чітко визначити символи з відстані двадцяти метрів. Наголошує, що обов`язок водія забезпечити читабельність номерних знаків (з відстані двадцяти метрів) є безумовним і не залежить від стану інфраструктури, якщо в момент руху були відсутні форс-мажорні погодні умови. Звертає увагу, що на відеозаписі з реєстратора службового автомобіля чітко прослідковується, що проїзна частина, по якій рухався транспортний засіб позивача, є сухою та чистою. На дорозі відсутні скупчення бруду, пилу чи вологи, які могли б призвести до моментального забруднення номерного знака під час руху. Вказане підтверджує, що позивач виїхала на дорогу з уже нечитабельним номерним знаком або ж ігнорувала необхідність його очищення впродовж тривалого часу, що є порушенням пункту 2.9 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України). З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Суд на підставі частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

26 березня 2026 року поліцейським СПД (смт Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Конопелько Ю.Я. винесено постанову серії ЕНА № 6911344 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно з частиною першою статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 26 березня 2026 року о 15 год 07 хв по вул. Івана Франка у с. Купчинці ОСОБА_1 керувала транспортним засобом із забрудненим заднім номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити символи на відстані двадцяти метрів, чим порушила вимоги п. 2.9 (в) ПДР України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що 26 березня 2026 року вона їхала з позивачем та її дочкою у с. Зарваниця. Під час подорожі їх зупинили працівники поліції та повідомили про забруднений задній номерний знак, на що позивач одразу протерла його. При цьому передній номерний знак був повністю чистим.

Позивач, вважаючи постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернулася до суду першої інстанції з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Абзацом 1 статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За приписами пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII та статті 222 КУпАП, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 4 Розділу І, пункту 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, приписами частини першої статті 123-1, частини першої статті 126 та частини першої статті 128 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 252 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до приписів статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР України).

За змістом пункту 1.3 та пункту 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 2.9. в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до частини першої статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, колегією суддів оглянуто та досліджено фотознімок і відеозапис з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R, долученому до матеріалів справи. Водночас з відеозапису не вбачається, що поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу проводилися заміри відстані, з якої неможливо чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку автомобіля позивача.

Як правильно зазначено Судом першої інстанції, задній номерний знак автомобіля позивача хоча й мав незначну забрудненість, проте був читабельним, тобто в повній мірі можна було прочитати інформацію, яка зображена на ньому.

Доказів неможливості визначити символи номерного знаку саме з відстані двадцяти метрів відповідачем судам не подано.

Твердження відповідача про те, що стан номерного знаку, зафіксований на відео, має нашарований, застарілий, довготривалий характер, Судом першої інстанції оцінено критично, оскільки такі є суб`єктивними, і без належних та достатніх доказів, не підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, з чим колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Отже, наведене вище свідчить про відсутність об`єктивної сторони правопорушення, а відтак й про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

У пункті 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком Суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА № 6911344 від 26 березня 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн, підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

За правилами статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2026 року у справі № 607/7229/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір

Повне судове рішення складено 27.08.26