Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №140/3687/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3687/25 пров. № А/857/40841/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І. І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року (головуючий суддя Денисюк Р.С.) ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Луцьк у справі №140/3687/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Володимирська фабрика гофротари» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

09.04.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Володимирська фабрика гофротари» (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000024 від 14.02.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА205100/2025/000002/2 від 14.02.2025.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано усіх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування ряду методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом. З наведених підстав вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2024 між ТзОВ «Володимирська фабрика гофротари» (покупець) та компанією PP LION GmbH Hugo-Eckener-Str. 29 50829 Koln – Німеччина (продавець) було укладено Контракт №05-12/2024C на покупку вживаного обладнання - Fosber Twin 22.50 Slitter- Scorer - рік випуску 2001, іменоване в подальшому Обладнання або Товар (країна-виробник – Італія). Загальна вартість контракту на день підписання становить 19000 євро і включає в себе вартість його завантаження на транспортні засоби покупця (п. 2.1 контракту).

Умови оплати – передоплата згідно рахунку-фактури (інвойсу) виписаної продавцем, яка здійснюється в наступному порядку – 19000 євро – до 17.01.2025 включно (п. 4.2 контракту).

Поставка здійснюється згідно умов EXW: 3880-102 Over-Portugal (п. 5.1 контракту) (а.с. 16-18).

Відповідно до інвойсу №001/2025 від 06.02.2025 компанією PP LION GmbH Hugo-Eckener-Str. 29 50829 Koln поставлено вживане обладнання - Fosber Twin 22.50 Slitter- Scorer - рік випуску 2001, за ціною 19000 євро (а.с.19).

13.02.2025 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: «обладнання для виробництва товарів з паперу або картону, машина різальна для виготовлення заготовок при виробництві картонних коробок, ящиків з гофрокартону: марки Fosber, модель Twin 22.50 Slitter-Scorer, рік випуску 2001, б/у, заводський номер 3439TWE00300 - 1 шт; призначена для висікання по контуру, внутрішнього висікання, перфорації та біговки, для надсічки на багатошаровому папері …», декларант позивача подав МД №25UA205100001077U8 (а.с. 67). Фактурна вартість товару становить 19000 євро. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 993 758,30 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 170 000,00 грн. Для підтвердження митної вартості надано: пакувальний лист б/н від 06.02.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №001/2025 від 06.02.2025; автотранспортну накладну б/н від 09.01.2024; сертифікат про походження товару №L778903 від 10.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №24 від 24.01.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №51 від 13.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару № 05-12/2024C від 27.12.2024; договір про надання послуг митного брокера №18-н від 08.01.2014; договір (контракт) про перевезення №30/01/2025-002 від 30.01.2025; копія митної декларації країни відправлення №25DE720252918279B4 від 11.02.2025.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності); транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та навантаження/ розвантаження товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документально пояснити розбіжності в умовах поставки товару та розбіжності стосовно країни відправлення товару (маршрут слідування) (а.с. 80).

Заявою від 14.02.2025 декларант позивача повідомив про ненадання додаткових документів (а.с. 77 зворот).

14.02.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2025/000002/2 (а.с. 14, 82) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000024 (а.с.13, 83).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 14.02.2025 №UA205100/2025/000002/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

1) одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару надано рахунок на оплату від 13.02.2025 №51, довідку про транспортні витрати від 13.02.2025 б/н, договір-заявку про надання автотранспорту з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 30.01.2025 № 30/01/2025-002. Рахунок на оплату від 13.02.2025 №51 надано від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізник товару відповідно до графи 16 CMR - TITAN LOGISTICS sp z o.o. У рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 13.02.2025 №51 зазначені лише витрати на транспортування.

2) заявлені умови поставки EXW передбачають, що покупець повинен оплатити вартість перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження не надано. Вказане може свідчити про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості на умовах поставки EXW та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості;

3) в митній декларації країни відправлення 25DE720252918279B4 від 11.02.2025 відсутнє числове значення;

4) в графі 4 CMR зазначено, що завантаження товару відбулося в Over Portugal, а в графі 15 митної декларації 25UA205100001077U8 країна відправлення - DE. Умови поставки товару згідно графи 20 митної декларації 25UA205100001077U8 - EXW PT OVER, що не відповідає умовам поставки, які зазначені в митній декларації країни відправлення 25DE720252918279B4 від 11.02.2025 - EXW KOLN DE.

5) у висновку Волинської ТПП № B-116 від 12.02.2025 експертом вказано, що розрахунок вартості товару проведено на основі наданої замовником (зацікавленою особою) інформації та зазначено, що взято було до уваги фактори, які впливають на формування ціни. При цьому відсутня конкретна інформація щодо факторів, які впливають на рівень ціни. Даний висновок Волинської ТПП № B-116 від 12.02.2025 не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440. Згідно вимог п.54; п.57 Національного стандарту №1 зібрані експертом вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у висновку з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього відповідно. Також у висновку відсутній виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок. Цінових пропозицій до висновків, а також розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. Отже висновок Волинської ТПП № B-116 від 12.02.2025 не є підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні 1,88 дол. США/кг за МД №UA205100/2024/4939 від 05.06.2024.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205100001137U7 від 15.02.2025 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.30-31).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Апеляційний суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, до МД №25UA205100001077U8 від 13.02.2025 декларант позивача подав наступні документи: пакувальний лист б/н від 06.02.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №001/2025 від 06.02.2025; автотранспортну накладну б/н від 09.01.2024; сертифікат про походження товару №L778903 від 10.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару №24 від 24.01.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №51 від 13.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару № 05-12/2024C від 27.12.2024; договір про надання послуг митного брокера №18-н від 08.01.2014; договір (контракт) про перевезення №30/01/2025-002 від 30.01.2025; копія митної декларації країни відправлення №25DE720252918279B4 від 11.02.2025.

На думку суду апеляційної інстанції, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 27.12.2024 №05-12/2024С визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця. Згідно з пунктами 1, 2 контракту предметом поставки є обладнання марки Fosber, модель Twin 22.50 Slitter-Scorer, рік випуску 2001, б/у (загальна вартість контракту – 19000,00 євро).

Відповідно до інвойсу від 06.02.2025 №001/2025 загальна вартість товару становить 19000,00 євро. Даним документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови оплати.

Ціна товару в інвойсі від 06.02.2025 №001/2025 (19000,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA205100001077U8 від 13.02.2025 (графа 22).

До митної декларації надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.01.2025 №24 на суму 19000 євро (а.с.25), відповідно до якої позивач на виконання умов контракту від 27.12.2024 №05-12/2024С, перерахував на рахунок продавця 19000,00 євро.

Апеляційний суд також зазначає, що ціна продажу імпортованого товару це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №25UA205100001077U8 від 13.02.2025 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 06.02.2025 №001/2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Крім того, визначаючи митну вартість за першим методом за МД №25UA205100001077U8 від 13.02.2025, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (170000,00 грн).

На підтвердження таких витрат позивач надав митному органу рахунок на оплату №51 від 13.02.2025, довідку про транспортні витрати від 13.02.2025 № б/н, договір-заяву про надання автотранспорту з перевезень вантажів автомобільним транспортом №30/01/2025-002 від 30.01.2025, з яких слідує, що вартість автоперевезення по маршруту Ovar Portugal – Нововолинськ, Україна становить 175000,00 грн; від місця завантаження Ovar Portugal до м/п Рава-Руська, Львівська обл., Україна – 170000,00 грн; від м/п Рава-Руська, Львівська обл., Україна до Нововолинськ, Україна – 5000,00 грн.

Таким чином, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів митного органу про наявність розбіжностей в зазначенні перевізника в рахунку на оплату транспортних послуг № 51 від 13.02.2025 - ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізник товару відповідно до графи 16 CMR – TITAN LOGISTICS sp z o.o., то апеляційний суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, ТзОВ «Володимирська фабрика гофротари» укладено договір-заявку про надання автотранспорту з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 30.01.2025 № 30/01/2025-002 з ФОП ОСОБА_1 на перевезення вантажу (вживане обладнання - Fosber Twin 22.50 Slitter- Scorer - рік випуску 2001) автотранспортом DAF RZ748FX/SCHMITZ CARGOBULL RZ 690FP по маршруту: Овар, Португалія – Нововолинськ, Україна (а.с. 23). Ці ж самі дані вказані в CMR. ФОП ОСОБА_1 було надано саме цей транспортний засіб, про який було домовлено, за що на його рахунок було сплачено суму вартості перевезення, яку було обумовлено в договорі.

Наданими митному органу документами підтверджується вартість перевезення товару в сумі 170000,00 грн.

Крім того, з наданих позивачем документів, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є експедитором щодо виконавця (перевізника) ТзОВ «ТІТАН ІНВЕСТ», і між ними було укладено Договір-заявку на транспортне перевезення №ДЗ 30/01/25 від 30.01.2025. В свою чергу, ТзОВ «ТІТАН ІНВЕСТ» є експедитором по відношенню до виконавця (перевізника) – підприємства TITAN LOGISTICS sp z о.о. відповідно до укладеної між ними заявки на переведення №24 від 06.02.2025 до договору №2009-1Т від 20.09.2024 (а.с. 29-30).

Згідно ланцюгу обов`язків до вказаних договорів, ФОП ОСОБА_1 будучи кінцевим експедитором по відношенню до TITAN LOGISTICS sp z о.о., виконав свої обов`язки за договором, подавши належний транспортний засіб, про який і було домовлено між сторонами. Вищевказане також пояснює те, що договір-заявку про надання автотранспорту з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 30.01.2025 № 30/01/2025-002 укладено з ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізником товару відповідно до графи 16 CMR вказано TITAN LOGISTICS sp z о.о.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що посилання відповідача на вищевказану невідповідність як на одну з підстав прийняття оскаржуваного рішення є безпідставним.

Стосовно твердження відповідача про те, що згідно заявлених умов поставки EXW не надано відомостей про вартість навантаження/розвантаження товару, то апеляційний суд зазначає таке.

Як слідує з пункту 6 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Умови поставки EXW («Франко-Завод», Ex Works») відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Тобто, митна вартість товару за даних умов поставки складається з фактурної вартості та витрат на навантаження, транспортування товару від визначеного місця до кордону.

Проте, як слідує з умов контракту від 27.12.2024 № 05-12/2024С, укладеного між позивачем та компанією PP LION GmbH Hugo-Eckener-Str. 29 50829 Koln загальна вартість контракту на день підписання становить 19000 євро і включає в себе вартість його завантаження на транспортні засоби покупця (п. 2.1 контракту).

Водночас, представник позивача у позовній заяві, у відповіді на відзив зазначав, що умови поставки було визначено EXW, оскільки вони найбільш точно відображали фактичні умови здійснення поставки. Зазначення інших умов поставки згідно правил Інкотермс було недоречним, адже вони б суперечили фактичним обставинам поставки. Продавець дійсно надав доступ до товару на його складі, проте відповідно до пункту 5.6. контракту від 27.12.2024 № 05-12/2024С, сторони визначили наступне: «продавець власними силами та за свій рахунок проводить завантаження обладнання на транспортні засоби покупця. Цей обов`язок здійснюється продавцем незалежно від обраних сторонами умов, поставки».

Таким чином, оскільки позивачем не було фактично понесено жодних витрат на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, тому дані відомості і не були надані Волинській митниці та не включалися до задекларованої митної вартості.

В той же час, зазначення інформації про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт за умов, що фактично жодних витрат на це не було понесено, було б порушенням вимог чинного законодавства України, і могло б слугувати самостійною підставою для притягнення ТОВ «Володимирська фабрика гофротари» до відповідальності за внесення недостовірних (документально непідтверджених) відомостей до митної декларації. З умов контракту та рахунка-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.

Отже, посилання відповідача на відсутність відомостей про вартість навантаження/розвантаження як на підставу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним, оскільки у відповідності до умов Контракту, навантаження здійснювалося силами і за рахунок продавця.

Щодо доводів митниці про те, що в митній декларації країни відправлення від 11.02.2025 №25 DE720252918279В4 відсутнє числове значення вартості, апеляційний суд зазначає таке.

Митна декларація країни відправлення від 11.02.2025 №25 DE720252918279В4 в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, декларантом до митної декларації було надано інвойс, за яким здійснювалась відповідна операція. Так рахунок-фактура є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Відтак, надана позивачем копія митної декларації країни відправлення від 11.02.2025 №25 DE720252918279В4, в якій відсутнє числове значення вартості, не може підтверджувати ціну товару, оскільки митні декларації країни відправлення можуть лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не можуть підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

При цьому, безпідставним є твердження митного органу і про те, що у наданому декларантом експертному висновку Волинської торгово-промислової палати №В-116 від 12.02.2025 відсутня конкретна інформація щодо факторів, які впливають на рівень ціни, оскільки вказаний Експертний висновок Волинської торгово-промислової палати наданий позивачем лише додатково підтверджує ціну товару, однак не є визначальним документом у розумінні частини другої статті 53 МК України для підтвердження митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

При цьому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність витребування відповідачем додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач же, як це слушно зауважив суд першої інстанції, не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, як це правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно враховано, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару.

Тому відсутні підстави вважати, що рішення відповідача про винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2025/000024 від 14.02.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів №UА205100/2025/000002/2 від 14.02.2025 є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, а отже такі рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контролюючий орган не довів, що поданий позивачем пакет документів для митного оформлення ввезених товарів є неповним та містить розбіжності, які впливали на числові показники митної вартості товару, водночас визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Відтак, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару і як наслідок, скаржником порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі №140/3687/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний