Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №380/14473/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14473/25 пров. № А/857/16438/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м.Львів) у справі №380/14473/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16.07.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 02.06.2025 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2022, 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтовує тим, що має право, як пенсіонер, якому було призначено пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1 788-ХІІ, на призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення (показника за 2022-2024). Вважає, що Головне управління не вірно застосувало положень статей 9, 40, 43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 № 1058-1V при обчислення розміру пенсії за віком, що стало підставою для звернення із позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 02.06.2025 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2017-2019 (3764,40 грн.), збільшений на коефіцієнт 1,17 x 1,11 x 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115, що становить 8913,83 грн. У даному випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні частини другої ст. 40 Закону № 1058, а переведення з одного виду пенсії на інший, правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2022-2024 роки відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 18.05.2020 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 19.05.2020.

Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області від 09.06.2025 №134450007145 позивачу з 02.06.2025 призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При обчисленні розміру пенсії за віком відповідач застосував показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії за вислугу років, а саме – показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки (3764,40 грн.), збільшений на коефіцієнти підвищення x 1,11 x 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115, що становить 8913,83 грн., що підтверджується розрахунком заробітку та листом відповідача від 27.06.2025.

Вважаючи дії позивача протиправними, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Колегія суддів зазначає, що пенсія за вислугу років, яку позивач отримував з 18.05.2020 року, була призначена йому на підставі статті 55 Закону № 1788-ХІІ. Цей вид пенсії не входить до переліку пенсійних виплат, передбачених статтею 9 Закону № 1058-IV. Отже, пенсія за вислугу років та пенсія за віком є різними видами пенсій, що призначаються на підставі різних законів та за різних умов.

Апелянт обґрунтовує свої дії посиланням на частину третю статті 45 Закону № 1058-IV, відповідно до якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Однак, системний аналіз цієї норми у зв`язку зі статтями 9 та 10 Закону № 1058-IV дає підстави для висновку, що положення частини третьої статті 45 регулюють порядок переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного закону, тобто між тими видами пенсій, що прямо визначені у статті 9 цього Закону (з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком тощо).

Оскільки позивач до 02.06.2025 не був отримувачем жодного з видів пенсій, передбачених Законом № 1058-IV, його звернення за призначенням пенсії за віком за цим законом є первинним, а отже, має місце нове призначення пенсії, а не переведення.

Таким чином, при обчисленні розміру пенсії позивача відповідач мав керуватися не статтею 45, а статтею 40 Закону № 1058-IV.

Частина друга статті 40 Закону № 1058-IV встановлює, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи, у місяцях.

Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком у 2025 році, відповідач був зобов`язаний застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки. Застосування іншого, значно меншого показника, є протиправним та таким, що призвело до порушення права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.

Викладена вище позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 зробила наступний висновок: «При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-ІV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV».

Ця позиція була неодноразово підтверджена і в подальших рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, де зазначено: «Таким чином, при зверненні особи у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за призначенням пенсії за віком, після отримання пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», відбувається призначення нового виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший.

У зв`язку з цим, для визначення розміру пенсії за віком, що призначається відповідно до норм Закону №1058-1V, слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 цього Закону».

Таким чином, колегія суддів вказує, що позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за віком, при обчисленні її пенсії відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повинен враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки, у зв`язку із чим відповідачем протиправно не застосовано заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки при призначенні позивачу пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірного висновку про зобов`язання відповідача перерахувати позивачу з 02.06.2025 пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 380/14473/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар