Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №260/8636/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 26 серпня 2026 р.

Справа: №260/8636/25

Суддя: Довга Ольга Іванівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8636/25 пров. № А/857/17484/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м.Ужгород) у справі №260/8636/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.10.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення – березень 2018 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення – березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 року по 11.08.2025 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення – березень 2018 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2025 року по 11.08.2025 року (включно) з урахуванням базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення – березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 оподаткувати нараховану суму належного грошового забезпечення за ставкою військового збору 1,5%; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок.

Позов обґрунтовує тим, що на переконання позивача, індексація його грошового забезпечення відповідачем обчислена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки базовим місяцем для нарахування такої за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 11.08.2025 повинен бути березень 2018 року з огляду на незмінність посадових окладів військовослужбовців. При цьому вважає, що для забезпечення ефективного захисту його прав на виплату грошового забезпечення слід застосувати код економічної класифікації видатків бюджету 2112. Окрім того, зазначає, що виплату грошового забезпечення слід здійснювати без врахування податку на доходи фізичних осіб та з урахуванням 1,5% військового збору.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що згідно з статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Вказана норма стосується саме порядку обчислення індексу, а не зміни базового місяця. Зазначає, що базовий місяць, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, змінюється лише у разі підвищення тарифних ставок (окладів). Оскільки підвищення окладів у січні 2024 року не відбулося, базовим місяцем для розрахунку поточної індексації у 2024 році залишається березень 2018 року. Ураховуючи наведене, слід дійти висновку, що відповідач порушив вимоги законодавства та протиправно позбавив позивача гарантій індексації грошового забезпечення як складової грошового забезпечення військовослужбовця за вказаний період. На думку апелянта, аналогічно до зазначеного вище, судом також було констатовано висновки щодо періоду 2025 року, акцентуючи увагу у відсутності підвищення тарифних ставок (окладів) у 2025 році, які б вплинули на зміну «базового місяця» при обчисленні індексації грошового забезпечення. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Старший прапорщик ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) проходив військову службу у зв`язку з мобілізацією, в тому числі, у військовій частині НОМЕР_1 у період з 07.05.2023 по 11.08.2025.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неправильного визначення базового місяця для нарахування індексації його грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок, об`єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (Закон №1282) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Так, згідно ч. 1 ст. 4 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).

Нормами ст. 6 Закону №1282 встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 9 Закону №1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).

За змістом п. 5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

Суд апеляційної інстанції враховує, що з 01 грудня 2015 року змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Таким місяцем (місяць підвищення доходу) є той місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

На вказану обставину звернув увагу також Верховний Суд у постанові №380/12370/21 від 06.04.2023, в якій також наголосив на тому, що місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було затверджено, серед іншого, Схему посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту за основними типовими посадами. Вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року.

Наступна зміна розмірів посадових окладів осіб служби цивільного захисту на законодавчому рівні була встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою, серед іншого, затверджено Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу та Схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. Зазначена постанова набула чинності з 01 березня 2018 року.

Відтак, з набранням чинності постановою №704 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

З довідки №138/53/5497 від 10.11.2025, вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року та з 01 січня 2025 по 11 серпня 2025 розраховувала індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 з врахуванням базових місяців грудень 2023 року та січень 2025 року. З огляду на що відповідач нарахував індексацію грошового забезпечення позивача за період з серпня по грудень 2024 року у загальній сумі 775,15 грн та з липня по серпень 2025 року у сумі 180,51 грн.

Правомірність своїх дій відповідач аргументує положеннями Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік.

Так, ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX (Закон №3460) установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.

Окрім цього, ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Апеляційний суд зазначає, що законодавець у 2024 та 2025 роках у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення. Окремими приписами цих законів встановлювалися лише особливості розрахунку індексації на відповідний календарний рік.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що в 2024 та 2025 роках показник (індекс) інфляції розраховується послідовно та накопичується від початку періоду, тобто з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року відповідно.

Тобто, правове регулювання спірних правовідносин було змінено на початку спірного періоду, а тому безпідставними є доводи позивача щодо застосування коефіцієнтів індексу споживчих цін слід обчислювати наростаючим підсумком, починаючи з березня 2018 року.

Наразі індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив 100,4%, в лютому 2024 року - 100,3%, в березні 2024 року - 100,5%, в квітні 2024 року - 100,2%, травні - 100,6%, червень - 102,2%. Тобто індексація перевищила 3% бар`єр в червні 2024 року.

Вказані відсоткові показники індексу інфляції свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01 серпня 2024, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з офіційними даними, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в лютому 2025 року становив 100,8%, в березні 2025 року - 101,5%, в квітні 2025 року - 100,7%, в травні - 101,3%. Тобто індексація перевищила 3% бар`єр в травні 2025 року.

Вказані відсоткові показники індексу інфляції свідчать про те, що індексацію слід проводити з 01 липня 2025, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно відомостей довідки №138/53/5497 від 10.11.2025, Військова частина НОМЕР_1 за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року нарахувала та виплатила ОСОБА_1 з серпня 2024 року індексацію грошового забезпечення у сумі 775,15 грн, а з січня 2025 по серпень 2025 – у сумі 180,51 грн, починаючи з липня 2025 року.

Вимоги апелянта зводяться виключно до того, що за період служби індексація грошового забезпечення повинна здійснюватися з визначенням базового місяця березень 2018 року.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що березень 2018 року як базовий місяць для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не може бути застосований у спірний період з 01.01.2024 по 11.08.2025. Тому підстави для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.08.2025 зі встановленням базового місяця березня 2018 року відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 260/8636/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua