Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №460/7471/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7471/26 пров. № А/857/28637/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м. Рівне) у справі № 460/7471/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 50 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 4250 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 51 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 4250 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 52 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 4250 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 53 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 4250 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 54 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 4250 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 57 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 1700 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 58 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 1700 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 59 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 1700 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 60 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 1700 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 61 від 16.04.2026 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» (ідентифікаційний код: 43752609) накладено штраф у розмірі 1700 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 1 від 16.04.2026 про зупинення розповсюдження реклами (що розміщена у магазині «ТОРБА» за адресою: у магазині «TORBA» за адресою: вул. Стуса В., 1, м. Тернопіль); визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 2 від 16.04.2026 про зупинення розповсюдження реклами (що розміщена у магазині «ТОРБА» за адресою: у магазині «TORBA» за адресою: вул. Стуса В., 1, м. Тернопіль); визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 3 від 16.04.2026 про зупинення розповсюдження реклами (що розміщена у магазині «ТОРБА» за адресою: у магазині «TORBA» за адресою: вул. Стуса В., 1, м. Тернопіль); визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 4 від 16.04.2026 про зупинення розповсюдження реклами (що розміщена у магазині «ТОРБА» за адресою: у магазині «TORBA» за адресою: вул. Стуса В., 1, м. Тернопіль); визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області № 5 від 16.04.2026 про зупинення розповсюдження реклами (що розміщена у магазині «ТОРБА» за адресою: у магазині «TORBA» за адресою: вул. Стуса В., 1, м. Тернопіль).

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить зупинити дію Рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про накладення штрафу №50, №51, №52, №53, №54, №57, №58, №59, №60, №61 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; зупинити дію Рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про зупинення розповсюдження реклами №1, №2, №3, №4, №5 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява обгрунтована тим, що в оскаржуваних Рішеннях про накладення штрафу зазначено: «у разі невиконання рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у зазначений строк, сума стягується в судовому порядку відповідно до законодавства»; в оскаржуваних Рішеннях про зупинення розповсюдження реклами зазначено: «Відповідно до ч. 1 ст. 93 Закону України «Про адміністративну процедуру» захід впливу повинен відповідати меті, з якою забезпечується виконання адміністративного акта. Захід впливу обирається таким чином, щоб шкода для зобов`язаної особи та для суспільства була мінімальною»; «Згідно із ч. 1 ст. 96 Закону України «Про адміністративну процедуру» у разі якщо адміністративний акт не виконано зобов`язаною особою - адресатом адміністративного акта у встановлений адміністративним органом строк і передбачена таким актом дія не може бути виконана іншою особою, адміністративний орган виносить постанову про накладення на зобов`язану особу грошового стягнення у розмірі (якщо інше не передбачено законом): від 175 до 1765 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - стосовно фізичних осіб - підприємців, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, юридичних осіб». В оскаржуваних Рішеннях про зупинення розповсюдження реклами зазначено про вимогу необхідності повідомлення про виконання рішень до 30.04.2026. Враховуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідач буде звертатися до Державної виконавчої служби з метою примусового виконання оскаржуваних Рішень щодо стягнення штрафу, які є виконавчими документами. Як наслідок, наявний ризик як застосування значних додаткових штрафних санкцій до позивача щодо рішень, які оскаржуються, так і ризик арешту банківських рахунків, іншого майна позивача і фактичного примусового стягнення з позивача штрафу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, шляхом списання грошових коштів з рахунків позивача.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити вимоги заяви. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам заяви про забезпечення позову. Крім того, апелянт зазначає, що обраний позивачем вид заходу забезпечення позову повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співрозмірним із позовними вимогами, і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

17.06.2026 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вказані позивачем обставини входять в предмет доказування у спорі та не можуть досліджуватися при розгляді заяви про забезпечення позову. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави забезпечення позову, наведені позивачами у поданій суду заяві є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає вірними такі висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведених положень слідує, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Колегія суддів звертає увагу на те, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи призвести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Отже, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в частині другій статті 150 КАС України.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що обґрунтування апелянта щодо вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно вплинути на поновлення порушених його прав, за захистом яких він звернувся до суду. Поряд з тим, ознаки протиправності оскаржуваних дій відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОР Рівне» залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі № 460/7471/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар