Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №480/2891/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 р. Справа № 480/2891/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602) по справі №480/2891/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовної заяви та її обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Головного управління Національної поліції в Сумській області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі – відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2024 по 10.11.2024, з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України, у розмірі 219 738 грн 32 коп, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що звертався з позовом про виплату всіх сум, які не були включені при звільненні. Судом було роз`єднано позовні вимоги на чотири окремі позови, за результатами розгляду яких ухвалені рішення в межах справ №480/4931/24, №480/5238/24, №480/5239/24, №480/5240/24. На виконання рішення суду у справі №480/4931/24 - 26.02.2025 виплачено 2585,89 грн та 604,49 грн компенсації ПДФО; у справі №480/5238/24 - 29.05.2025 виплачено 18990,05 грн та 4417,03 грн компенсації ПДФО; у справі №480/5239/24 – 26.03.2026 виплачено 92,36 грн та 21,59 грн компенсації ПДФО; у справі №480/5240/24 – 06.11.2025 виплачено 520,90 грн та 121,77 грн компенсації ПДФО. З огляду на дату звільнення позивача (10.05.2024 року) та дату проведення з ним відповідачем повного розрахунку на виконання рішень суду (останнє у справі № 480/5239/24 - 26.03.2026 року), позивач зазначав про наявність підстав для виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2026:

відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду;

задоволено клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог;

залишено без розгляду позовну заяву по справі 480/2891/26 ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області в частині позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату: індексації грошового забезпечення за період 07.11.2015 по 31.10.2017 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 480/4931/24 в сумі 3375,17 грн. 26.02.2025; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 480/5238/24 в сумі 24662,40 грн. 29.05.2025; доплати за несення служби в нічний час за період з 01.01.2021 по 10.05.2024 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 480/5240/24 в сумі 679,89 грн.

Постановлячи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України, тому строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати. Посилання позивача, що він є діючим військовослужбовцем ДПСУ з 2024 року, перебуває на виконанні бойових завдань, відповідно до бойових розпоряджень на території Сумської області, суд першої інстанції визнав необґрунтованим з огляду на відсутність будь-яких доказів.

Суд першої інстанції зауважив, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату: індексації грошового забезпечення за період 07.11.2015 по 31.10.2017 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 480/4931/24 в сумі 3375,17 грн. 26.02.2025; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 480/5238/24 в сумі 24662,40 грн. 29.05.2025; доплати за несення служби в нічний час за період з 01.01.2021 по 10.05.2024 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 480/5240/24 в сумі 679,89 грн. Оскільки позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог та жодних причин і обставин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію позивачем прав у встановлений строк, останнім не наведено, суд першої інстанції визнав неповажними вказані в заяві про поновлення процесуального строку підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та вважав за необхідне залишити без розгляду позовну заяву в частині вище зазначених позовних вимог.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі №480/2891/26 в частині: відмови у поновленні строку звернення до суду; залишення без розгляду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині вимог; поновити строк для звернення до суду ОСОБА_1 в частині вимог; направити справу до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зазначених позовних вимог по суті.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся 22.04.2026, тобто менш ніж через один місяць після проведення остаточного розрахунку. Водночас суд першої інстанції неправильно визначив початок перебігу строку звернення до суду, оскільки повний розрахунок завершився лише 26.03.2026, тому саме із зазначеної дати позивач отримав можливість остаточно визначити обсяг порушеного права та сформувати остаточні позовні вимоги. Висновок суду першої інстанції про обчислення строку звернення окремо щодо кожної часткової виплати фактично підміняє зміст статті 117 КЗпП України та суперечить її правовій природі.

Також апелянт зауважує, що порушення права позивача полягало не у факті окремих несвоєчасних виплат, а у непроведенні повного розрахунку при звільненні. Предметом спору є відповідальність роботодавця за затримку проведення повного розрахунку при звільненні, а не відповідальність за кожну окрему виплату.

Скаржник наголошує, що правова позиція щодо обчислення строку звернення окремо від кожної часткової виплати була сформульована Верховним Судом лише у постанові від 12.03.2026 у справі №420/9470/25, проте на момент здійснення виплат 26.02.2025, 29.05.2025, 06.11.2025 така правова позиція ще не існувала. До ухвалення зазначеної постанови позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що строк звернення до суду починає свій перебіг після проведення остаточного розрахунку.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заяви про поновлення строку, а обмежився перевіркою наявності об`єктивних фізичних перешкод. При цьому позивач посилався на іншу обставину - відсутність визначеності щодо моменту початку перебігу строку звернення до суду та наявність обґрунтованого переконання, що строк починає перебіг лише після завершення повного розрахунку, однак вказані доводи не отримали належної правової оцінки. Залишення позовних вимог без розгляду виключно через застосування нового підходу до визначення початку перебігу строку звернення до суду створює непропорційне обмеження права особи на судовий захист.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

01.07.2026 до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Сумській області на апеляційну скаргу, в якому відповідач з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.03.2026 у справі № 420/9470/25, зазначає, що виплата належних сум при звільненні була здійснена не одноразово, а частинами, у зв`язку із цим строк звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, має обчислюватися з дати фактичного проведення кожної такої виплати окремо та не може трактуватися як триваючий факт, а є завершеним з кожною окремою виплатою, оскільки такі виплати здійснювались відповідно до конкретних судових рішень, тому є завершеними за кожним конкретним виконанням, тобто 26.02.2025, 29.05.2025, 06.11.2025 та 26.03.2026. Отже, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати. Такий підхід узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10.02.2022 у справі № 300/3142/20, від 07.09.2023 у справі № 160/914/23, згідно з якою строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховуються окремо. За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні, поза межами місячного строку в кожному конкретному епізоді виплати. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється з урахуванням перебування головуючого судді Мінаєвої К.В. у період з 27.07.2026 по 21.08.2026 у щорічній відпустці відповідно до наказу Другого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 №2.2-06/268.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Зі змісту наведених норм слідує, що такий місячний строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначені правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №640/35662/21.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника ГУНП в Сумській області від 02.05.2024 №186 о/с ОСОБА_1 10.05.2024 року було звільнено зі служби в поліції.

У зв`язку з невиплатою при звільненні всіх належних сум ОСОБА_1 в межах справи №480/4931/24 звертався до суду з позовом про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; доплати в належному розмірі за службу в нічний час (в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час) за період з 07.11.2015 по 10.05.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум; додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 30.07.2023, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення; нарахування та виплати при звільненні грошової компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки; нарахування та виплати додаткової грошової винагороди до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказані позовні вимоги було роз`єднано та виділено в самостійні провадження.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 480/4931/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі № 480/5238/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 10.05.2024.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 480/5239/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за грудень 2020 року (5 днів) та за період з березня 2021 року по січень 2022 року включно; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29.04.2020 у розмірі до 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за грудень 2020 року (5 днів) та за період з березня 2021 року по січень 2022 року включно.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 по справі № 480/5240/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 115 годин несення служби в нічний час за період з 01.01.2021 по 10.05.2024; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 115 годин несення служби в нічний час за період з 01.01.2021 по 10.05.2024.

Як зазначає позивач, що не оспорюється сторонами, на виконання судового рішення у справі №480/4931/24 - 26.02.2025 виплачено 2585,89 грн та 604,49 грн компенсації ПДФО; у справі №480/5238/24 - 29.05.2025 виплачено 18990,05 грн та 4417,03 грн компенсації ПДФО; у справі №480/5239/24 – 26.03.2026 виплачено 92,36 грн та 21,59 грн компенсації ПДФО; у справі №480/5240/24 – 06.11.2025 виплачено 520,90 грн та 121,77 грн компенсації ПДФО.

В межах заявленого спору суд апеляційної інстанції враховує, що для встановлення початку перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні важливими є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку.

Правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП є не факт згоди сторін щодо суми заборгованості, а сам факт несвоєчасного виконання обов`язку роботодавця з проведення повного розрахунку із працівником під час його звільнення.

Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10.02.2022 у справі №300/3142/20, від 07.09.2023 у справі №160/914/23, від 19.05.2025 у справі №380/1794/24, згідно із якою строки звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обраховується окремо за кожним епізодом.

З наведених підстав колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням.

Крім того, колегія суддів зауважує, що правовий висновок стосовно того, що строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати було також викладено у постанові від 12.03.2026 у справі №420/9470/25, у зв`язку з чим вказана правова позиція є усталеною.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам заяви про поновлення строку, а саме відсутності визначеності щодо моменту початку перебігу строку звернення до суду та наявності обґрунтованого переконання, що строк починає перебіг лише після завершення повного розрахунку.

Разом з тим, посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції принципу правової визначеності з урахуванням відсутності на момент здійснення виплат 26.02.2025, 29.05.2025, 06.11.2025 правової позиції є необґрунтованою з огляду на те, що Верховний Суд у справі № 420/9470/25 не запровадив новий підхід до визначення строку звернення до суду, а лише підтвердив такий, що вже сформувався у попередній судовій практиці.

При цьому суд апеляційної інстанції також зауважує, що формування або зміна судової практики не є об`єктивною та непереборною перешкодою для своєчасного звернення до суду і не може виправдовувати тривалу пасивну поведінку за наявності об`єктивної можливості дізнатися про зміну обсягу своїх прав.

Посилання скаржника на те, що він керувався тодішнім розумінням статті 117 КЗпП, а тому звернувся до суду менш ніж через місяць після останньої виплати, є також необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин та не відповідають вимогам законодавства, правозастосування яких було сформульовано Верховним Судом у постановах від 10.02.2022 у справі № 300/3142/20, від 07.09.2023 у справі № 160/914/23 та від 19.05.2025 у справі № 380/1794/24.

Крім того, у заяві про поновлення строку звернення до суду було також зазначено, що позивач є діючим військовослужбовцем ДПСУ з 2024 року, перебуває на виконанні бойових завдань відповідно до бойових розпоряджень на території Сумської області, що є об`єктивною підставою та перешкоджає найскорішому реагуванню на судові справи. Водночас в цій частині суд першої інстанції також надав правильну оцінку щодо необґрунтованості таких доводів позивача.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.

Враховуючи, що виплати відповідних сум на виконання судового рішення у справах №480/4931/24, №480/5238/24, №480/5240/24 відбулись 26.02.2025, 29.05.2025, 06.11.2025 відповідно, до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернувся 22.04.2026, тобто з пропуском місячного строку звернення після проведення кожної виплати, без доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовними вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасну виплату: індексації грошового забезпечення за період 07.11.2015 по 31.10.2017 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 480/4931/24 в сумі 3375,17 грн. 26.02.2025; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025 у справі № 480/5238/24 в сумі 24662,40 грн. 29.05.2025; доплати за несення служби в нічний час за період з 01.01.2021 по 10.05.2024 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.12.2024, постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 480/5240/24 в сумі 679,89 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позовну заяву в частині відповідних вимог, правильно застосував норми процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі №480/2891/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна