Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №520/26007/23 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 серпня 2026 року № 520/26007/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" (вул. Сумська, буд. 50, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 35074228) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Велтон.Телеком", товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі про тексту – відповідач-1, ДПС України, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації), Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту – відповідач-2, ГУ ДПС, контролюючий орган, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення №23942/6/99-00-06-01-03-06 від 21.08.23 ДПС України про результати розгляду скарги відносно податкового повідомлення-рішення без номеру, лист №00/17265/2420 від 20.06.2023 р. в сумі штрафу 1020,00 грн. та скасувати зазначене рішення та зазначене податкове повідомлення-рішення.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що розміщував телекомунікаційне обладнання в приміщеннях нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9 на підставі Договору оренди приміщення №278-А/с від 01.07.20 р. з власником зазначеної нежитлової будівлі - ТОВ компанією «Квітень», яке є потерпілим у кримінальному впровадженні №22022220000000028 від 04.03.2022 р. за ч. 1 ст. 438 КК України: «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами....», що призвело до знищення значної частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9. Відповідно й обладнання Позивача було знищено 01.03.2022 р. за результатом обстрілу військовими російської федерації.

Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 (із змінами) до 15.09.2022 року Харківська міська територіальна громада знаходилася на території активних бойових дій, починаючі з 15 09.2022 року - території можливих бойових дій.

Також посилається на положення підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з листом Торгово-промислової палати від 28.02.2022 в частині засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану.

До ГУ ДПС в Харківській області позивачем було подано заяву № 98 від 29.09.2022 року з додатками, відповідно до затвердженого Наказом №225 від 29.07.2022р. Переліку документів, що підтверджують неможливість платника податків-юридичної особи своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента за результатами розгляду якої робочою групою ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення від 16.11.2022 р. № 2945/20-40-18-04-25 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, у зв`язку з недостатністю документів, що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових зобов`язань.

04.05.2023 Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду (справа № 520/10613/23 на рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №2945/20-40-18-04-25 від 16.11.2022 року, а також податкове повідомлення-рішення № 0019050415 від 10.02.2023 року на суму штрафу 340,00 грн.

Не зважаючи на постійні обстріли, відсутність в Харкові та в Україні більшої частини співробітників Позивача, починаючі з 12.01.2023 року Позивач почав роботу, почав нараховувати заробітну платню, подавати звітність та сплачувати податки, про що керівництво Головного управління ДПС у Харківській області було своєчасно повідомлено листом №6.

При прийнятті податкового повідомлення-рішення без номеру, лист 00/17265/2420 від 20.06.2023 року в сумі 1020,00 грн. Головне управління ДПС в Харківській області не прийняв до уваги заперечення Позивача, що були направлені на адресу Головного управління ДПС в Харківській області №54 від 12.06.2023 року.

На скаргу Позивача ДПС України листом за № 19083/6/99-00-06-03-01-06 від 13.07.2023 р. продовжило строк розгляду скарги Позивача до 02 вересня 2023 року. 28.08.2023 року Позивач отримав від ДПС України рішення про результати розгляду скарги від 21.08.2023 року № 23942/6/99-00-06-01-03-06, яким в задоволенні скарги Позивачу було безпідставно відмовлено.

Позивач вважає, що його вини з питання несвоєчасного подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, немає.

Ухвалою суду від 29.09.2023 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та направлено ухвалу про відкриття провадження учасникам справи.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Представником відповідача-1 до суду подано відзив на адміністративний позов у якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що ГУ ДПС у Харківській області листом від 20.07.2023 № 4798/8/20-40-24-20-01 повідомило Позивача, що за результатами розгляду заяви ТОВ «Велтон.телеком» від 29.09.2022 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, винесено попереднє рішення від 17.10.2022 № 1062/20-40-18-04-25 з пропозицією надати конкретні додаткові документи на підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків (надіслано платнику в Електронному кабінеті).

Однак, Позивачем не було надано додаткових документів або пояснень щодо неможливості їх подання, в результаті чого, було прийнято рішення від 16.11.2022 № 2945/20-40-18-04-25 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку та надіслано до Електронного кабінету платника податків.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.06.2019 у справі №826/11001/15, Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Верховний Суд наголошує на тому, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Саме тому оскаржуване рішення ДПС України про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача. Адже воно не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак вони безпосередньо не порушують його права та інтереси.

Отже, зважаючи на викладене контролюючий орган діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складене у відповідності до Податкового кодексу України.

Представником відповідача -2 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ГУ ДПС у Харківській області правомірно сформовано та вручено позивачу податкове повідомлення- рішення від 20.06.2023 № 00/17265/2420 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 020,00 гривень, оскільки позивач, в порушення вимог п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, податкові розрахунки за 1-3 квартали 2022 року до контролюючого органу подано з порушеннями граничного терміну.

Так, граничний термін подання звітності за 1 квартал 2022 року – 10.05.2022, (а з урахуванням вимог п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» ПК України – 20.07.2022), фактично розрахунок до контролюючого органу подано – 27.02.2023.

Граничний термін подання звітності за 2 квартал 2022 року – 09.08.2022, фактично подано – 14.02.2023. Граничний термін подання звітності за 3 квартал 2022 року – 09.11.2022, фактично подано – 14.02.2023.

Зазначає, що актом перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а тому відповідно до п.119.1 ст. 119 ПК України застосовані штрафні санкції.

Відповідач також вказав, що стосується вимоги позивача щодо визнання протиправним рішення № 23942/6/99-00-06-01-03-06 від 21.08.23 ДПС України про результати розгляду скарги відносно податкового повідомлення-рішення, то слід зазначити, що Рішення ДПС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Аналогічний висновок знаходить своє підтвердження в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 № 810/869/16, від 27.04.2020 № К/9901/27904/19.

Ухвалою ХОАС від 20.10.2023 р. постановлено зупинити провадження у справі №520/26007/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення до набрання законної сили рішення по справі №520/10613/23.

02.11.2023 р. представником до суду подано відповідь на відзив, в якій заперечив позицію контролюючого органу та підтримав вимоги своєї позовної заяви.

Ухвалою ХОАС від 23.06.2026 клопотання представника відповідача про поновлення провадження у справі задоволено та поновлено провадження в адміністративній справі № 520/26007/23 зі стадії, на якій його було зупинено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як убачається з витягу з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ № 30521326 ТОВ "Велтон.Телеком" зареєстроване у встановленому чинним законодавством України порядку юридичною особою, місцезнаходження: вул. Сумська, буд. 50, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 35074228; основним видом економічної діяльності є: 61.10 діяльність у сфері проводового електрозв`язку.

У зв`язку з повномасштабним збройним вторгненням російської федерації на територію України в березні 2022 року значна частина телекомунікаційних мереж Позивача була зруйнована, а телекомунікаційне обладнання, розміщене в орендованому на підставі Договору оренди приміщення №278-А/с від 01.07.20 р. з ТОВ компанією «Квітень», приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9, було знищено внаслідок обстрілів.

27 березня 2022 року учасник Позивача прийняв рішення про затвердження штатних розкладів №1 та №2 станом на 01.04.2022; призупинення з 01 квітня 2022 року дії трудових договорів положення колективного договору, нарахування та виплату заробітної плати з працівниками ТОВ "Велтон.Телеком", зазначених у штатному розписі №1, а також встановити почасову оплату праці для працівників, зазначених у штатному розписі №2.

29 вересня 2022 року Позивач подав до ГУ ДПС у Харківській області заяву № 98 про неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків (у тому числі щодо подання податкової звітності) на підставі пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України. До заяви додано пакет документів, передбачених Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225.

Головне управління ДПС у Харківській області рішенням № 2945/20-40-18-04-25 від 16.11.2022 року визнало надані документи недостатніми та відмовило у задоволенні заяви.

13.01.2023 р. ГУ ДПС в Харківській області отримано від ТОВ "Велтон.Телеком" повідомлення про відновлення можливості виконання платником податків податкового обов`язку №6 від 12.01.2023 р.

14.02.2023 ТОВ "Велтон.Телеком" подано до ГУ ДПС у Харківській області податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за ІІ та ІІІ квартали 2022 року, а 27.02.2023 – за І квартал 2022 року.

Посадовими особами ГУ ДПС проведено камеральну перевірку товариства щодо своєчасності подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-3 квартали 2022 року, за результатами якої складено акт «Про результати камеральної перевірки Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» від 26.05.2023 №00/16300/20-40-24-20-06 (далі по тексту – акт перевірки).

Згідно з висновком акту перевірки встановлено порушення вимог п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, в частині подання податкових розрахунків за 1-3 квартали 2022 року до контролюючого органу з порушеннями граничного терміну. Граничний термін подання звітності за 1 квартал 2022 року – 10.05.2022, (а з урахуванням вимог п.п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» ПК України – 20.07.2022), фактично розрахунок до контролюючого органу подано – 27.02.2023. Граничний термін подання звітності за 2 квартал 2022 року – 09.08.2022, фактично подано – 14.02.2023. Граничний термін подання звітності за 3 квартал 2022 року – 09.11.2022, фактично подано – 14.02.2023, чим порушено вимоги п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем 13.06.2023 р. було подано до ГУ ДПС в Харківській області заперечення до акту перевірки № 54 від 12.06.2023 р., за результатами розгляду яких, згідно з листом ГУ ДПС від 20.06.2023 р. № 33805/6/20-40-24-20-14, прийнято рішення висновки акту, в частині порушень, залишити без змін.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем -2 було прийнято податкове повідомлення- рішення від 20.06.2023 № 00/17265/2420 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 020,00 гривень. (далі по тексту – спірне рішення, податкове повідомлення- рішення, ППР).

Як убачається зі спірного рішення владного суб`єкта, вказане податкове повідомлення – рішення прийнято за період фінансово-господарської діяльності платника податків при здійсненні якої вчинено ці порушення – ІІІ квартал 2022 року.

Не погодившись із зазначеним ППР, ТОВ "Велтон.Телеком" подало до ДПС України скаргу №64 від 29.06.2023.

ДПС України листом за № 19083/6/99-00-06-03-01-06 від 13.07.2023 р. продовжило строк розгляду скарги Позивача до 02 вересня 2023 року.

28.08.2023 року Позивач отримав від ДПС України рішення про результати розгляду скарги від 21.08.2023 року № 23942/6/99-00-06-01-03-06, яким залишено без змін податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС в Харківській області від 20.06.2023 № 00/17265/2420, а скаргу – без задоволення.

ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області в якому просило суд:

- визнати протиправним рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №2945/20-40-18-04-25 від 16.11.2022 року суб`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Харківській області, а також скасувати зазначене рішення;

- визнати заяву ТОВ "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" № 98 від 29.09.2022 року відповідною вимогам пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022р., тому підлягає задоволенню;

- визнати протиправним рішення №9304/6/99-00-06-03-01-06 від 17.04.2023 року про результати розгляду скарги та скасувати зазначене рішення;

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0019050415 від 10.02.2023 року, яке було прийняте ГУ ДПС у Харківській області та скасувати зазначене рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. по справі № 520/10613/23, яке набрало законної сили 11.06.2026 р., у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ” (вул. Сумська, буд. 50, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 35074228) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з прийнятими: податковим повідомленням- рішенням ГУ ДПС в Харківській області від 20.06.2023 № 00/17265/2420 та рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 21.08.2023 року № 23942/6/99-00-06-01-03-06 звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішення та податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо оскарження рішень ДПС, які прийняті в результаті адміністративного оскарження суд зауважує наступне.

Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

За приписами п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

- завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

- заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно із п. 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 56.1 ст. 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п.п. 56.2, 56.3 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті (п. 56.16 ст. 56 ПК України).

Таким чином з наведеного вбачається, що строки адміністративного оскарження рішень податкових органів залежать від підстав їх винесення (прийняття). Загальний строк для подання скарги становить 10 робочих днів, що починають свій відлік після дня отримання платником рішення, яке оскаржується.

Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів встановлено Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, який було затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916 (надалі - Порядок № 916).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ Порядку № 916 скарга подається у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку до контролюючого органу вищого рівня протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Вимоги до оформлення скарги встановлені Розділом IV Порядку № 916, в п.п. 1-2 якого зазначено, що скарга платника податків подається в письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку та має включати таку інформацію:

- прізвище, ім`я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу;

- найменування контролюючого органу;

- реквізити оскаржуваного рішення;

- підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі;

- обґрунтування незгоди платника податків із рішенням контролюючого органу з посиланням на норми законодавства;

- вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу;

- відомості щодо повідомлення контролюючого органу, рішення якого оскаржується, про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня;

- відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду;

- адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги;

- перелік документів, які додаються до скарги.

Скарги на рішення та на дії контролюючих органів викладаються та подаються окремо.

Платник податків може додавати до скарги розрахунки та докази, які він вважає за необхідне надати. Копії документів, які додаються до скарги, повинні бути належним чином засвідчені.

У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку.

Пунктом 3 Розділу IV Порядку № 916 передбачено, що скарга підписується особисто платником податків, який її подає, або його представником, уповноваженим на підписання скарги. Якщо скарга підписується представником платника податків, до неї долучається оригінал або належним чином завірена копія документа, який засвідчує повноваження такого представника відповідно до законодавства.

При цьому суд зазначає, що статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Згідно частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо по-перше, таке рішення прийняте суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для платника податків, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право та покладення на нього будь-якого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 у справі № 826/1023/16, від 11 червня 2019 року у справі № 826/45/18, від 24 червня 2019 року у справі №826/11001/15, від 8 квітня 2021 року у справі № 640/16779/19, від 05 березня 2026 р. по справі №320/49198/24 та від 03 червня 2026 року у справі № 640/757/20, котрі в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при розгляді цієї справи.

Отже, рішення відповідача-1 №23942/6/99-00-06-01-03-06 від 21.08.23 про результати розгляду скарги прийнято за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку та воно не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжує для суб`єкта господарської діяльності жодних правових наслідків, у зв`язку з чим підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для скасування рішення ДПС України, що прийняте в межах адміністративного оскарження податкового повідомлення – рішення, а отже ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення – рішення ГУ ДПС без номеру, лист №00/17265/2420 від 20.06.2023 р. в сумі штрафу 1020,00 грн. суд відзначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України, серед іншого, регламентовано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Між тим статтею 76 ПК України врегульовано порядок проведення камеральної перевірки.

Так, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України регламентовано, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

В силу вимог пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Суд вказує, що представник ТОВ «Велтон.Телеком» у позовній заяві не стверджує про порушення контролюючим органом порядку та/або проведення камеральної перевірки, а судом таких обставин не встановлено.

Згідно до п.176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається («б»), нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом («ґ»).

Відповідно до п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Підпунктом 51.1 ст. 51 ПК України встановлено, що платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

Крім того, п. 119.1 ст. 119 ПК України визначено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Одночасно, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів подання звітності, платники податків звільняються від передбаченої ПК України відповідальності з обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Нормами п.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, зокрема, щодо подання звітності, у тому числі передбаченої п. 46.2 ст. 46 ПК України, за звітні (податкові) періоди, зокрема за 1 квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний період (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20.07.2022.

Разом з цим, при притягненні до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган згідно з п.112.1 ст.112 ПК України повинен врахувати, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.2 ст.112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Приписами п.112.7 ст.112 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) є різновидом фінансової відповідальності, саме на відповідача покладено обов`язок доведення обставин, що платник податків мав можливість дотримання правил та норм, однак не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з пп.112.8.9 п.112 ст.112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Судом встановлено, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 р. за № 453/37789 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), станом на 29 червня 2022 року (Заголовок із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 80 від 28.04.2022, № 82 від 01.05.2022, № 85 від 06.05.2022, № 89 від 11.05.2022, № 92 від 14.05.2022, № 98 від 20.05.2022, № 100 від 25.05.2022, № 104 від 31.05.2022, № 105 від 01.06.2022, № 113 від 10.06.2022, № 119 від 14.06.2022, № 125 від 21.06.2022, № 132 від 22.06.2022, № 134 від 24.06.2022, № 138 від 29.06.2022, № 143 від 01.07.2022) (далі – Перелік № 75).

Так, підпунктом 14 пункту 6 розділу VІІ Переліку № 75 в редакції наказу від 01.07.2022 Харківська міська територіальна громада Харківської області віднесена до територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

В подальшому, у липні, серпні 2022 року Перелік № 75 також містив підпункт 14 пункту 6 розділу ІV щодо віднесення Харківської міської територіальної громади Харківської області до територій, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 втратив чинність на підставі наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (далі – Наказ № 309), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до підпункту 2.9 пункту 2 розділу ІІ якого з 24.02.2022 по 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій.

Згідно з ч.3 ст.78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вищенаведене дозволяє суду визнати, що віднесення Харківської міської територіальної громади з 24.02.2022 по 15.09.2022 до території активних бойових дій є загальновідомою обставиною, оскільки зазначені накази своєчасно оприлюднені на сайті вищевказаного Міністерства.

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень розміщував телекомунікаційне обладнання в приміщеннях нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9 на підставі Договору оренди приміщення №278-А/с від 01.07.20 р. з власником зазначеної нежитлової будівлі - ТОВ компанією «Квітень», яке є потерпілим у кримінальному впровадженні №22022220000000028 від 04.03.2022 р. за ч. 1 ст. 438 КК України: «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами....», що призвело до знищення значної частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9. Відповідно й обладнання Позивача було знищено 01.03.2022 р. за результатом обстрілу військовими російської федерації, що на думку позивача унеможливило виконати податковий обов`язок зі своєчасного подання податкової звітності.

При цьому, як встановлено під час розгляду судової справи зареєстроване місцезнаходження позивача: вул. Сумська, буд. 50, м. Харків, 61002.

Належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів зберігання бухгалтерських та фінансово - господарських документів, бланків, печаток, захищених носіїв інформації з особистим ключем електронного підпису генерального директора товариства та електронною печаткою підприємства за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 7/9 позивачем не надано, а судом під час розгляду справи по суті не добуто.

Водночас, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону "Про Торгово промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», із змінами та доповненнями (дали Закон № 671/97), Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 1 статті 14-1 Закону № 671/97 передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Судом враховано, що одночасно позивач в якості обставин для звільнення його від фінансової відповідальності посилається на форс-мажорні обставини воєнного стану в Україні, які стали перешкодою до своєчасного виконання позивачем податкового зобов`язання зі своєчасного подання податкових рохрахунків, на оприлюднений лист Торгово - промислової палати в Україні від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що підтверджує такі обставини.

Сам по собі лист Торгово - промислової палати в Україні від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є єдиним достатнім доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Такими доказами, в даному випадку, є обставини проведення на території Харківської міської територіальної громади, в межах якої розташоване ТОВ "Велтон.Телеком", активних бойових дій у період з 24.02.2022 по 15.09.2022, що підтверджені частиною 2 «Території активних бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» оприлюдненого Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 197 від 11 липня 2023 року) (далі – Перелік), які суд визнає загальновідомими, що відповідно до ч. 3 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню, а також вищезазначені документи, що підтверджують пошкодження нежитлових приміщень, орендованих позивачем, внаслідок військової агресії РФ.

Зазначений період саме активних бойових дій, на який припадає порушення позивачем строку подання податкової звітності, підтверджений Переліком, у сукупності з іншими документами, на які посилається позивач, беззаперечно свідчить про об`єктивні перешкоди господарській діяльності позивача, що включає в себе і обов`язок своєчасного подання податкових розрахунків за формою №1ДФ, тобто форс-мажорні обставини.

Водночас, відповідач окрім висловлення незгоди з врахуванням судом вищевказаних документів та обставин, на які покликається позивач, не довів суду, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків, який здійснював господарську діяльність на території Харківської міської територіальної громади, яка з 24.02.2022 по 15.09.2022 віднесена до території активних бойових дій, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

З огляду на вищевикладене, наявні підстави для застосування до позивача пп. 112.8.9 п. 112.8 ст.112 ПК України в розрізі звільнення його від фінансової відповідальності з підстав наявності форс-мажорних обставин в частині порушення строків подання податкових розрахунків, які припадають на період проведення активних бойових дій у Харківській міській територіальній громаді – з 24.02.2022 по 15.09.2022.

Посилання податкового органу на неподання позивачем до ГУ ДПС у Харківській області заяви та документів (копії документів), інформації про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, оформленої відповідно до вимог Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303 (далі - Порядок № 225, набрав чинності 06.09.2022), на переконання суду, є неприйнятним в відносно податкових розрахунків № 1 ДФ за 1-й та 2-й квартали із граничним строком подання 10.05.2022 та 09.08.2022 відповідно, оскільки на час настання вказаних строків, Порядок № 225 не існував та не діяв, а відтак позивач не міг скористатись його положеннями до 06.09.2022.

Водночас, порушення позивачем граничного строку подання податкового розрахунку за 3-й квартал 2022 - 09.11.2022 (фактична дата подання – 14.02.2023), відбулося вже значно пізніше, як від дати закінчення активних бойових дій у Харківській міській територіальній громаді (15.09.2022), так і від початку відновлення можливості виконання Товариством платником податків податкового обов`язку згідно повідомлення №6 від 12.01.2023 р.

Позивачем не наведено обставин, які б після 15.09.2022 унеможливлювали дотримання ним строку подання вказаного податкового розрахунку.

Документів, які б свідчили про те, що після закінчення активних бойових дій у Харківській міській територіальній громаді у позивача були наявні інші суттєві перешкоди для своєчасного подання розрахунків, у тому числі форс-мажорні обставини, які існували до 15.09.2022, до матеріалів справи не надано.

При цьому суд враховує наступну правову позицію Верховного Суду у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 520/25566/24:

« 61. Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

62. За змістом підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

63. У цьому випадку Суд уважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі №440/17191/23 міститься такий висновок:

«Підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України є самостійною підставою для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України встановлює загальне правило, яке діє незалежно від наявності воєнного стану в Україні.

Обставини непереборної сили (форс-мажору) можуть (але не обов`язково повинні) бути дослідженими в межах спеціального порядку підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків під час воєнного стану.

Оскільки категорія «обставини непереборної сили» безпосередньо пов`язана з «відсутністю у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок», враховуючи використання у Порядку №225 поняття «обставин непереборної сили», введення порядку підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків під час воєнного стану слід розглядати з врахуванням наступного: (1) «відсутність у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок» є окремим та нормативно вужчим поняттям відносно «обставин непереборної сили», (2) «відсутність у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок» має вужчий предмет доказування, (3) спеціальний порядок підтвердження неможливості виконання податкових обов`язків під час воєнного стану введений для нівелювання факторів війні та практично не може охопити загальні (не спричинені війною) обставини дії непереборної сили, хоча Порядок №225 й містить невиключний перелік фактичних підстав які унеможливлюють виконання податкового обов`язку, (4) спеціальний порядок слід тлумачити виходячи з ключових задач для яких його було введено: запобігти зловживанню повноваженнями контролюючим органом, ввести чітку процедуру підтвердження факторів, які унеможливили виконання податкових зобов`язань платником податків, ввести певний рівень юридичної визначеності та передбачуваності для платника податків в умовах війни.».

64. Верховний Судом у згаданій вище постанові від 14 січня 2025 року зазначив, що наявність форс-мажорних обставин може бути досліджено на загальних умовах та в порядку процедури, встановленої Порядком №225 під час дії воєнного стану. Процедура, встановлена Порядком №225 не відображає всі можливі форс-мажорні обставини. Порядком №225 розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а не статті 112 цього кодексу. Вибір яку процедуру та підставу обрати (загальну чи спеціальну на період дії воєнного стану) є правом платника податків.

65. Запровадження окремого механізму для відтермінування виконання податкових обов`язків під час дії воєнного стану не може позбавляти платника податків права на дотримання умов, установлених загальними правилами притягнення до відповідальності.

66. Також слід зважати на презумпцію правомірності рішень платника податку (в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу).

67. Оскільки жодних правил щодо реалізації загальних правил притягнення платника податків до фінансової відповідальності не встановлено, Порядком №225 прийнято правила застосування норм підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, платник податків має можливість застосувати як загальні правила для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, так і спеціальні правила на період дії воєнного стану.

68. Отже, наявність форс-мажорних обставин може бути досліджено на загальних умовах та в порядку процедури, встановленої Порядком № 225 під час дії воєнного стану, а вибір щодо обрання процедури та підстави (загальну чи спеціальну на період дії воєнного стану) є правом платника податків.

69. У постанові від 31 жовтня 2024 року у справі №120/15159/23 Верховний Суд зазначив, що альтернативою сертифікату торгово-промислової палати України є рішення органу ДПС про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку.

70. Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 лютого 2025 року у справі №200/4768/23 зроблено такий висновок:

«…..порушення, що є предметом судового розгляду, мали триваючий і повторюваний характер, а платник податків фактично здійснював господарську діяльність протягом усього спірного періоду. Це свідчить, що він мав реальну можливість належним чином виконувати свій податковий обов`язок, але з власних суб`єктивних причин цього не зробив. За таких обставин причинно-наслідковий зв`язок між задекларованими форс-мажорними обставинами та неможливістю своєчасної реєстрації податкових накладних не підтверджено, а фактична та реальна неможливість позивача виконати свій податковий обов`язок щодо своєчасної реєстрації податкових накладних з наданих до матеріалів справи доказів не прослідковується».

Повертаючись до обставин цієї справи, слід зазначити, що до суду не надано доказів звернення позивача до Торгово-Промислової Палати з заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання обов`язків (зобов`язань) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за законодавчими та іншими нормативними актами України та не надано відповідного сертифікату торгово-промислової палати України.

Крім того, як було встановлено судом вище - рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 р. по справі № 520/10613/23, яке набрало законної сили 11.06.2026 р., (справа про підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022р.) у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ” до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача не правомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТОН.ТЕЛЕКОМ" (вул. Сумська, буд. 50, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 35074228) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Бадюков Ю.В.