Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/12662/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12662/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 01.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести починаючи з 01.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 21.08.2023 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і що для обчислення розміру його пенсії відповідач урахував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

Представник позивача вказує, що за приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, тоді як пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, приписує збільшувати показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн.

На переконання представника позивача, Порядок №124 у цій частині суперечить акту вищої юридичної сили.

Представник позивача також наголошує, що підпунктом 6 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та підпунктом 6 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, Кабінет Міністрів України запровадив знижені коефіцієнти збільшення залежно від року призначення пенсії, унаслідок чого до пенсії ОСОБА_1 застосовано коефіцієнти 1,0345 та 1,048 замість 1,115 і 1,121.

Представник позивача вказує, що ці норми суперечать частині другій статті 42 Закону №1058-IV, прийняті поза межами повноважень, наданих Кабінету Міністрів України законодавцем, і не узгоджуються зі статтею 22 Конституції України.

Крім того, представник позивача зазначає, що індексація має кумулятивний характер: за абзацом другим пункту 5 та пунктом 7 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а тому актуальний показник з 01.03.2026 має становити 12236,71 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 = 16512,32 грн. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 та на практику апеляційних адміністративних судів.

З огляду на шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, позивач обмежив вимогу про перерахунок періодом, що починається з 01.11.2025, зазначивши водночас, що резолютивна частина рішення має містити всі коефіцієнти збільшення, оскільки без цього виконання рішення буде неможливим.

Стислий виклад заперечень відповідача

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що ОСОБА_1 з 21.08.2023 отримує пенсію за віком як учасник бойових дій, а пенсію розраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.

Відповідач вказує, що перерахунки з індексації заробітку проведено позивачу згідно з Порядком №124 з 01.03.2024 та з 01.03.2025, а для послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025 законні підстави відсутні.

На переконання відповідача, Головне управління діяло в порядку, передбаченому законодавством, та обґрунтовано.

Відповідач також зазначає, що відповідно до статті 58 Закону №1058-IV, Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює їх виплату, тобто має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії, а тому суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе його повноваження. На підтвердження цього доводу відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18, Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 від 11.03.1980, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Класс та інші проти Німеччини» та на абзац другий частини четвертої статті 245 КАС України.

Крім того, відповідач вказує, що за частинами першою та другою статті 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду мають цільове призначення, а тому стягнення з Головного управління судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 18.05.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.02.2026 №1500-0308-8/16354, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.08.2023 отримує пенсію за віком як учасник бойових дій відповідно до Закону №1058-IV; пенсію розраховано із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, що становить 12236,71 грн.

Відповідно до форми РС-право та розрахунку заробітку для обчислення, доданих до цього листа, датою звернення за призначенням пенсії та датою призначення пенсії є 21.08.2023, середній заробіток за три попередні роки (2020-2022) становить 12236,71 грн, а індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2,04484.

За протоколом перерахунку пенсії від 25.02.2024 (рішення №155350016868), відповідач з 01.03.2024 провів позивачу перерахунок за видом «індексація заробітку»: середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 25022,11 грн, розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 8695,18 грн; у цьому ж протоколі окремим рядком зазначено «надбавка 100 грн на індексації 01.03.2024» у розмірі 100,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що з 01.03.2025 відповідач провів позивачу перерахунок за тим самим видом, унаслідок якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 25885,38 грн, а розмір пенсії за віком - 8995,17 грн.

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення, доданим до листа від 02.02.2026, середній заробіток за три попередні роки (2020-2022) у розмірі 12236,71 грн відповідач збільшив на коефіцієнт 1,0345, унаслідок чого збільшений на коефіцієнт показник заробітної плати становить 12658,88 грн. Інших коефіцієнтів збільшення цей розрахунок не містить.

З матеріалів справи вбачається, що показник середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн відповідач на коефіцієнт збільшення 1,0796 з 01.03.2024 не збільшував, а замість цього встановив позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн. Означене підтверджують протокол перерахунку пенсії від 25.02.2024 та розрахунок заробітку для обчислення, доданий до листа від 02.02.2026.

У листі від 02.02.2026 №1500-0308-8/16354 відповідач повідомив представника позивача, що для послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025 відсутні законні підстави.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з проведенням щорічного перерахунку пенсії позивача для забезпечення її індексації, і полягають у тому, який саме показник середньої заробітної плати та на які коефіцієнти збільшення підлягав збільшенню у 2024-2026 роках.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим цієї частини встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, проте сам об`єкт збільшення - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, - визначений безпосередньо законом.

На виконання частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 №124 затвердив Порядок №124, пунктом 1 якого визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

За пунктом 2 Порядку №124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону №1058-IV. Згідно з пунктом 3 цього Порядку перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту встановлено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 7 Порядку №124, збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови передбачено, що до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком №124, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення: для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575; у 2022 році - 1,046; у 2023 році - 1,0345; у 2024 році - 1,023.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова №236) установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121. Підпунктом 6 пункту 2 цієї Постанови для пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, установлено коефіцієнти збільшення: для пенсій, призначених із застосуванням показників, які враховувалися для призначення пенсії у 2021 і 2022 роках, - 1,061; у 2023 році - 1,048; у 2024 році - 1,036; у 2025 році - 1,024.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення Порядку №124 та частини другої статті 42 Закону №1058-IV по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: закон вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тоді як абзац перший пункту 5 Порядку №124 у сукупності з абзацом другим цього пункту приписує збільшувати показник станом на 01.10.2017.

Крім того, суд встановив, що підпункти 6 пунктів 2 Постанови №209 і Постанови №236 запроваджують диференційований механізм індексації, за яким розмір коефіцієнта збільшення залежить від року, у якому особі призначено пенсію: пенсіонери, яким пенсію призначено раніше, отримують повний коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цих Постанов, а пенсіонери, яким пенсію призначено пізніше, - знижені коефіцієнти.

Водночас частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій і не містить положень, які дозволяли б Кабінету Міністрів України встановлювати різні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від року призначення пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку: «абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення» (пункт 88 постанови).

У пункті 93 цієї ж постанови Верховний Суд зазначив: «У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу». У пункті 92 постанови Верховний Суд наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

У пункті 94 постанови від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 Верховний Суд виснував: «при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV». У пункті 95 постанови Верховний Суд вказав, що «Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV», а в пункті 96 - що «застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним».

У пункті 99 цієї постанови Верховний Суд констатував, що орган Пенсійного фонду, «здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, 100 грн, 100 грн відповідно у 2022- 2024 роках, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства».

Щодо застосування знижених коефіцієнтів, установлених підпунктом 6 пункту 2 Постанови №209, Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі №440/6585/25 зазначив, що орган Пенсійного фонду, «здійснюючи в 2022- 2024 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячні доплати до пенсії в розмірі 135,00 грн, 100,00 грн, 100,00 грн відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, а у 2025 році - із застосуванням коефіцієнта 1,046 замість 1,115, діяло всупереч вимог чинного законодавства» (пункт 20 постанови).

У пункті 22 постанови від 04.12.2025 у справі №440/6585/25 Верховний Суд також визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що при перерахунку підлягає застосуванню виключно коефіцієнт збільшення поточного року, вказавши, що при перерахунку пенсії має враховуватись не лише коефіцієнт відповідного року, а й коефіцієнти збільшення, передбачені постановами Кабінету Міністрів України за попередні роки, які мали виплачуватись особі раніше.

Наведені висновки є застосовними і до спірних правовідносин у цій справі, оскільки правове регулювання є тим самим (частина друга статті 42 Закону №1058-IV, Порядок №124 та щорічні постанови Кабінету Міністрів України про індексацію), а фактичні обставини подібні: пенсію позивачу призначено у 2023 році, її індексацію у 2024 році замінено щомісячною доплатою в розмірі 100,00 грн, а у 2025-2026 роках проведено із застосуванням знижених коефіцієнтів, установлених залежно від року призначення пенсії.

Суд також враховує, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV після внесення змін Законом України від 15.02.2022 №2040-IX не змінювалась, а тому наведені висновки Верховного Суду сформовані під ту саму редакцію норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Застосовуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд зазначає таке.

Пенсію позивачу призначено за зверненням, яке надійшло 21.08.2023, тобто до 31 грудня року, що передує 2024 року, а отже його пенсія відповідно до пункту 3 Порядку №124 підлягала перерахунку з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026.

Показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, є показник за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн - саме він, як установив суд, застосований у формулі, визначеній частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії позивача.

Отже, за приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшенню на коефіцієнти збільшення підлягав саме цей показник.

Положення абзацу першого пункту 5 Порядку №124 у частині, яка приписує збільшувати показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, суд до спірних правовідносин не застосовує на підставі частини третьої статті 7 КАС України як такі, що суперечать частині другій статті 42 Закону №1058-IV - акту вищої юридичної сили.

Так само суд не застосовує підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 та підпункт 6 пункту 2 Постанови №236 у частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року призначення пенсії.

Ці положення не відповідають частині другій статті 42 Закону №1058-IV, яка передбачає єдиний механізм індексації раніше призначених пенсій і не наділяє Кабінет Міністрів України правом диференціювати розмір коефіцієнта залежно від дати призначення пенсії; вони не узгоджуються також із принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, рівноправності застрахованих осіб та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу і розміру заробітної плати (доходу), закріпленими статтею 7 Закону №1058-IV, та зі статтею 22 Конституції України в частині недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав, оскільки зменшують коефіцієнт, на який збільшується пенсія при перерахунку.

Суд наголошує, що застосування частини третьої статті 7 КАС України не залежить від того, чи є відповідний підзаконний акт чинним на момент розгляду справи та чи оскаржувався він в окремому судовому порядку; на це прямо вказав Верховний Суд у пункті 92 постанови від 16.04.2025 у справі №200/5836/24.

Отже, при перерахунку пенсії позивача підлягали застосуванню пункт 1 Постанови №185 (коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024), пункт 1 Постанови №209 (коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025) та пункт 1 Постанови №236 (коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026).

Визначаючи спосіб застосування цих коефіцієнтів, суд виходить з того, що за абзацом другим пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а за пунктом 7 цього Порядку збільшений показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій. Тому коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно: коефіцієнт поточного року множиться на показник, уже збільшений на коефіцієнти попередніх років.

За таким розрахунком показник середньої заробітної плати, який підлягав застосуванню для обчислення пенсії позивача, становить: з 01.03.2024 - 12236,71 х 1,0796 = 13210,75 грн; з 01.03.2025 - 13210,75 х 1,115 = 14729,99 грн; з 01.03.2026 - 14729,99 х 1,121 = 16512,32 грн.

Натомість, як установив суд, відповідач з 01.03.2024 показник 12236,71 грн не збільшував узагалі, обмежившись щомісячною доплатою в розмірі 100,00 грн за підпунктом 6 пункту 2 Постанови №185, а з 01.03.2025 збільшив цей показник лише на коефіцієнт 1,0345, унаслідок чого показник становить 12658,88 грн замість 14729,99 грн.

Позивач обмежив вимогу про перерахунок періодом, що починається з 01.11.2025, і суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

Водночас з наведеного вище розрахунку випливає, що для визначення правильного розміру пенсії позивача з 01.11.2025 показник середньої заробітної плати має бути збільшений послідовно на коефіцієнти 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 - додатково на коефіцієнт 1,121, оскільки без урахування всього ланцюга коефіцієнтів належний розмір пенсії обчислити неможливо.

Суд враховує посилання позивача на рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/14123/25, яким визнано протиправним та нечинним підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 і зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину цього рішення у виданні, в якому Постанову №209 було офіційно оприлюднено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №320/14123/25 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 - без змін; отже, це рішення набрало законної сили 19.05.2026. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України, а ухвалою Верховного Суду від 14.07.2026 у задоволенні заяви Кабінету Міністрів України про зупинення дії зазначених судових рішень відмовлено.

Отже, на день ухвалення цього рішення підпункт 6 пункту 2 Постанови №209 є нечинним, а дію судових рішень, якими його визнано нечинним, не зупинено.

Разом з тим у період з 01.11.2025 до 18.05.2026, за який позивач просить провести перерахунок, ця норма формально зберігала чинність. Суд наголошує, що зазначена обставина на результат вирішення спору не впливає: як уже вказано вище, підзаконна норма, що суперечить акту вищої юридичної сили, не підлягає застосуванню судом за частиною третьою статті 7 КАС України незалежно від того, чи є вона чинною на момент розгляду справи.

Суд також зазначає, що підпункт 6 пункту 2 Постанови №236 нечинним у судовому порядку не визнавався, а тому єдиною підставою для його незастосування у цій справі є частина третя статті 7 КАС України.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що для послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти 1,0796 та 1,115 відсутні законні підстави. Такі підстави прямо встановлені частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, пунктами 1, 3, абзацом другим пункту 5 та пунктом 7 Порядку №124, пунктом 1 Постанови №185 і пунктом 1 Постанови №209. Відповідач не навів жодної норми закону, яка виключала б застосування цих коефіцієнтів до пенсії позивача, а послався виключно на положення підзаконних актів, які, як установив суд, суперечать акту вищої юридичної сили.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що Головне управління діяло в порядку, передбаченому законодавством, та обґрунтовано. Дії суб`єкта владних повноважень, вчинені на підставі підзаконного акта, який суперечить закону, не можуть вважатися такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у розумінні пункту 1 частини другої статті 2 КАС України. Не є вони й обґрунтованими в розумінні пункту 3 частини другої цієї статті, оскільки відповідач не врахував обставини, що мають значення, - розмір показника середньої заробітної плати, який фактично враховано для обчислення пенсії позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість втручання суду в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсії для забезпечення її індексації не є дискреційним повноваженням: об`єкт збільшення визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, розмір коефіцієнтів збільшення установлений пунктом 1 Постанови №185, пунктом 1 Постанови №209 та пунктом 1 Постанови №236, періодичність і порядок перерахунку - Порядком №124, а сам перерахунок відповідач за пунктом 7 Постанови №209 та пунктом 7 Постанови №236 проводить за матеріалами справ, без звернення особи. Відповідач не має права обирати з кількох юридично допустимих варіантів поведінки: за встановлених обставин він зобов`язаний провести перерахунок у визначений законом спосіб.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18, Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 від 11.03.1980 та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Класс та інші проти Німеччини». Наведені джерела стосуються меж судового контролю за реалізацією саме дискреційних повноважень, тоді як у цій справі відповідач діяв у межах зв`язаної компетенції, а спір стосується правильності застосування норм права, а не доцільності обраного органом варіанта рішення. Крім того, у самій Рекомендації №R(80)2 дискреційним визначено повноваження, при здійсненні якого орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин; такого вибору законодавство про індексацію пенсій відповідачу не надає.

Відповідач обґрунтовує свою позицію також посиланням на абзац другий частини четвертої статті 245 КАС України. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки вона регулює випадки, коли ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; за встановлених судом обставин таке право у відповідача відсутнє, а тому підлягає застосуванню абзац перший частини четвертої статті 245 КАС України.

Відповідач посилається також на частини першу та другу статті 73 Закону №1058-IV, стверджуючи, що стягнення судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду. Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки вони визначають напрями використання коштів Пенсійного фонду і не регулюють порядок розподілу судових витрат, який установлений статтею 139 КАС України. Крім того, за встановлених судом обставин питання про стягнення судового збору у цій справі не постає з мотивів, наведених нижче.

Так само суд не застосовує статтю 58 Закону №1058-IV, на яку послався відповідач: ця норма визначає правовий статус Пенсійного фонду та коло його функцій і не встановлює меж судового контролю за законністю дій його територіальних органів.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, не збільшивши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та 1,121, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відтак судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,0796, 1,115, починаючи з 01.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести починаючи з 01.11.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО