Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №420/9347/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9347/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ “100 шин+” до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивачі звернулись з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просять:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000106;

- визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500500/2026/000054/2 від 21.02.2026.

Одеською митницею заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обґрунтовано тим, що розмір скорегованої митної вартості становить 336815,33 грн., а обставини по справі потребують надання усних пояснень, бажають брати участь у досліджені доказів.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки предметом спору у цій справі є митне оформлення товару яке здійснювалось на підставі електронних митних декларацій, письмових документів наданих позивачем до митного органу. В подальшому, взаємодія позивача з митними органом яка стосувалась розмитнення товару, в тому числі прийняття картки відмови, корегування митної вартості відбувалась через електронний кабінет.

У цій справі, сторони у своїх заявах по суті, а саме - у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив та запереченнях, обґрунтовують свої правові позиції посилаючись на первинні документи які є ідентичними та наявні у обох сторін і які надані суду. Інших письмових доказів вже не може бути надано в силу їх відсутності. Таким чином, кожна із сторін детально виклала свою позицію по кожному письмового доказу, що виключає потребу їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що розгляд справи в письмовому провадженні порушує його права, оскільки наведені ними аргументи, не є такими, що дають підстави слухати справу в судовому засіданні. Письмовий розгляд справи є однією із форм здійснення судочинства і не позбавляє сторони заявляти клопотання по справі у письмовому вигляді, не зменшує обсяг дослідження доказів та не впливає на їх оцінку судом.

Жодних клопотань у цій справі сторонами не заявлено, справа є незначної складності, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що між ТОВ « 100 ШИН+ » (Покупець) та «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED», Таїланд (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH– PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024 щодо поставки шин. Для здійснення митного оформлення товару була подана митна декларація, надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору. Відповідачем винесена картка відмови та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару визначено за резервним методом. Таке рішення є протиправним, просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачами надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією № 26UA500500005277U7 від 19.02.2026, надані документи, зазначені в графі 44 МД. Оскільки в документах містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачі подали відповідь на відзив в якій навели обґрунтування, що вже викладені у позовній заяві.

Одеська митниця подала заперечення на відповідь на відзив, в яких не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив Одеської митниці.

Судом встановлені такі обставини по справі.

13.06.2024 року між ТОВ « 100 ШИН+ » (Покупець) та «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED», Таїланд (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH– PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, виробник: «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED» у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту та умови поставки визначаються згідно Інвойс.

Відповідно до умов договору на підставі Рахунку - проформи № 0030098786202509601 від 17.10.2025 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату, банківський платіжний документ № 86 від 21.10.2025

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подана електронна митна декларація № 26UA500500005277U7 від 19.02.2026 разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:

- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 08.11.2025;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) 0030098786202509601 від 17.10.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 2025042929 від 08.11.2025;

- Коносамент (Bill of lading) 251100004101 від 19.11.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 5785 від 18.02.2026;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 9970 від 18.02.2026;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CO2025-99K00385624 від 02.12.2025;

-Банківський платіжний документ, що стосується товару №86 від 21.10.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ3 від 12.02.2026;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг 17243 від 19.02.2026;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 12.02.2026;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 08.11.2025;

- Розрахунок ціни (калькуляція) 2025042929 від 08.11.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт)100SH– PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024;

- Договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024;

- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, UA.PN.191.0552-26 від 19.02.2026;

- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару CO2025- 99K-00385624 від 02.12.2025;

- Інші некласифіковані документи (Заявка) № 013713 від 24.10.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення A0141681119635 від 08.11.2025.

В МД № 26UA500500005277U7 від 19.02.2026 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 174,97 дол. США за один./ або 2,60 Дол. США/ кг.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 26UA500500005277U7 від 19.02.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000054/2 від 21.02.2026 р., а саме:

В прайс листі, поданому до митного оформлення б/н від 08.11.2025 зазначено що він діє один день для складання комерційного документа, тобто пізніше ніж видана проформа-інвойс від 17.10.2025 № 0030098786202509601 відповідно до якого здійснювалась оплата за товар, як зазначено в контракті від 13.06.2024 № 100SH– PRIHUAYI 2024 пункт 5.2, оплата товару визначається у рахунку-проформі. Тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів.

Довідка, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг від 12.02.2026 Б/Н не містить умови поставки, відповідно до яких здійснювалось перевезення а також не містить посилання на договір про перевезення.

Рахунок –фактура (інвойс) №2025042929 від 08.11.2025 не містить відміток митного органу.

В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 11.07.2025 №435020250000060280 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB.

На товаросупровідному документі (коносаменті) №251100004101 від 19.11.2025 відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів.

20.02.2026 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, Позивачем був наданий лист б/н від 20.02.2026 з інформацією про виявлені розбіжності та про те, що ним надано вичерпний перелік документів і про відсутність інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За висновком митного органу, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 26UA500500005277U7 від 19.02.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач вважає прийняті рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси, що ним надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору і просить задовольнити позовні вимоги.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.

Висновки суду щодо прийнятого рішення відповідача є наступними.

Щодо прайс-листа позивач зазначив, що до митного оформлення був наданий прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 08.11.2025 який містить комерційну пропозицію постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців. При цьому, відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунку проформі № 0030098786202509601 від 17.10.2025 та Інвойс № 2025042929 від 08.11.2025

Суд зазначає, що прайс-лист жодним чином не впливає на складову та підставу визначення митної вартості товару, оскільки обов`язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено. Відповідачі в оскаржуваному рішенні не посилаються на жодну норму законодавства України, міжнародного законодавства, які б зобов`язували сторони договору купівлі-продажу визначати вимоги до прайс-листів, пакувальних листів, калькуляцій, комерційних пропозицій, а лише констатують, що цей документ має адресний характер та не може бути використаний необмеженим колом осіб. Відповідно, позиція митного органу є такою, що не відповідає вимогам МКУ.

Щодо відсутності у довідці про вартість наданих транспортних послуг від 12.02.2026 Б/Н умов поставки, а також не містить посилання на договір про перевезення, позивач зазначив, що до митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом LAEM CHABANG (Таїланд) до пп Чорноморськ (Україна): довідка про транспортні витрати №Б/Н від 12.02.2026, яка містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат, містить номер коносаменту (251100004101), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами поданими до митного оформлення та дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки. Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: Договір (контракт) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024; Рахунокфактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ3 від 12.02.2026; банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення №17243 від 19.02.2026; які були надані до митного оформлення.

Суд повністю погоджується з обґрунтуваннями позивачів, які підтверджені наданими письмовими документами, є логічними та послідовними. Інформація, зазначена в довідці про транспортні витрати, повністю кореспондується з даними рахунку експедитора.

Суд зазначає, що митний орган у своєму відзиві та запереченнях жодним чином не спростовує обґрунтування позивачів, не посилається на приписи законодавства які б визначали протилежну позицію ніж вказують позивачі, не надає доказів, що декларантом понесені і не враховані додаткові витрати пов`язані із навантаженням, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів. Висновок митного органу ґрунтується на їх припущеннях, оскільки вони лише констатували відсутність посилання на договір про перевезення, не аналізуючи інші первинні документи, що підтверджують такі витрати.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Форма довідки про транспорті витрати на законодавчому рівні не затверджена. Отже, наявність чи відсутність у довідці про транспорті витрати умов поставки товару чи/та посилання на договір про перевезення, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Щодо відсутності в рахунку-фактура (інвойс) № 2025042929 від 08.11.2025 відміток митного органу, позивач зазначив, що законодавством країни відправлення (Тайланду) або загальними принципами міжнародного права, наявність відміток митного органу на інвойсі не передбачена.

Суд погоджується з позицією позивача і зазначає, що відповідачі не навели жодних посилань на норми законодавства які б підтверджували їх висновки, що дає підстави для твердження, що наведене є лише їх припущенням. Відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність відміток митного органу на Інвойс впливає на визначення митної вартості товару.

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у Постановах Верховного суду від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15.

Щодо не зазначення наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 11.07.2025 №435020250000060280 географічного пункту доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, позивач зазначив, що така митна декларація ними не подавалась взагалі. Натомість до митного оформлення була подана копія експортної МД країни відправлення № A0141681119635 від 08.11.2025 в якій зазначено: данні про постачальника (HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED), містить умови поставки (FOB), найменування порту відправлення (випуску товару) (LAEM CHABANG), містить посилання на Інвойс (2025042929) вагу 28585,576 кг, найменування товару (шини для вантажних автомобілів), кількість товару 424 шт. та вартість товару 68525,96 Дол. США, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення, з даними зазначеними в митній декларації №26UA500500005277U7 від 19.02.2026.

Суд повністю погоджується з обґрунтуваннями позивача які підтверджені належними доказами і зазначає, що Відповідачем не наведено жодних відомостей щодо необхідності та обов`язковості зазначення географічного пункту в копії декларації країни відправлення. Крім того, наведена декларація у рішенні митного органу не співпадає з митною декларацією поданою позивачем, що на думку суду є механічною помилкою/опискою відповідачів.

В розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість. Експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Таїланд). Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації. (Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа № 813/1350/14).

Щодо відсутності на товаросупровідному документі (коносаменті) від 19.11.2025 № 251100004101 печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, позивач зазначив, що фактично коносамент підтверджує наявність договору морського перевезення, а не митної вартості імпортованого товару.

Суд зазначає, що реквізити коносаменту визначені положеннями частини 1 ст. 138 Кодексу торгівельного мореплавства України №176/95-ВР від 23.05.1995 року приписами якої не передбачено завірення коносаменту печаткою (штампом) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону.

Таких вимог не визначено статтею 15 Конвенції ООН про морську перевозку вантажів 1978 року (Гамбурські правила).

Крім того приписами ст. 53 МК України коносамент не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

За загальним визначенням коносамент це товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. За своїм функціональним призначенням коносамент є розпискою судновласника, яка свідчить, що певні товари у зазначеній кількості та стані навантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення, або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення. Отже, фактично коносамент підтверджує наявність договору морського перевезення, а не митної вартості імпортованого товару.

Таким чином, описане відповідачем зауваження, жодним чином не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Узагальнюючи вищенаведене, суд зазначає, що наведені у рішенні митного органу застереження, не є такими, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за основним методом, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і є достовірні, тобто наявні всі складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а тому не можуть застосовуватись другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Щодо ненадання додаткових документів, суд відхиляє посилання митного органу, оскільки декларант надає ті документи, які він має у своєму розпорядженні та які є достатніми для підтвердження митної вартості та передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, а не всі що можуть існувати. А тому, декларант не може надати на вимогу ті документи, що у нього відсутні, і лише тому, що це вимога митного органу.

Право митного органу витребовувати додаткові документи є безспірним, але витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Листом - пояснення б/н від 20.02.2026 позивач повідомив відповідачу про відсутність у нього витребуваних документів. Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у вже наданих.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані разом з митними деклараціями документи у своїй сукупності є достатніми для перевірки митної вартості визначеної відповідно до ціни контракту.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ТОВ « 100 ШИН+» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000054/2 від 21.02.2026 р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000106.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (ЄДРПОУ 38012976, 07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 25 км.) судовий збір у сумі 6704,18 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.