Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №160/3096/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3096/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Волинської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор»

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 11.08.2025 про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000199/2 з Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000698.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що позивачем не було подано для митного оформлення товарів документи, які в повній мірі підтверджують складові митної вартості товару за ціною контракту.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альбакор», Україна (Покупець) та компанією Iceland Seafood EHF, Ісландія (Продавець) укладено Контракт від 23.09.2024 № 34А/2024І, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця заморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти. Умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження чи доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару.

В адресу позивача відповідно до Інвойсу № SR057503 від 01.08.2025 було оформлено поставку партії товару – мойва морожена ціла 25-35 шт/кг (Mallotus Villosus) – 14 000 кг, за ціною 2,50 дол. США за кг, загальна вартість 35 000,00 дол. США, умови поставки DPU Клайпеда, Литва. Відправник UAB «VPA Logistics». Умови оплати – відстрочення платежу упродовж 37 календарних днів з дати виставлення інвойсу. Можливі зміни в графіку платежів за узгодженням сторін.

З метою митного оформлення наведеної партії товару позивачем було подано 11.08.2025 до Волинської митниці ЕМД № 25UA205050030922U4.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною контракту.

Разом з декларацією позивачем були надані документи: ЗЕК № 34A/2024I від 23.09.2024 з додатковою угодою № 1 від 18.04.2025; сертифікат якості № 57053 від 01.08.2025; рахунок-фактура (інвойс) № SR057503 від 01.08.2025; сертифікат про походження товару № IS-069526-1 від 01.08.2025; некласифікований комерційний документ № VPO29528 від 08.08.2025; договір (контракт) про перевезення № 25/17МЭ від 21.04.2017; автотранспортна накладна № 3990 від 08.08.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 112 від 08.08.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 112 від 08.08.2025; заявка на перевезення від 04.08.2025; розрахунок транспортних витрат від 10.08.2025; договір про надання послуг митного брокера № 0210/37 від 02.10.2023; заява декларанта про незастосування обмежень щодо випуску товарів, встановлених Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів»; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 13231011 від 11.08.2025; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером № SR057503 від 01.08.2025.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, а саме:

- відповідно рахунку від 08.08.2025 № VPO29528 перелічені послуги здійснювались згідно з договором № 22LOG05/56 11.07.2022, проте договір не подано до митного оформлення;

- згідно з рахунком від 08.08.2025 № VPO29528 (сторінка 3/3) митний документ для товару «CAPELIN 25-35» вказаний 25LTLU90000AB8E8J4, проте документ не подано до митного оформлення;

- відповідно до п. 1.5.7 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.09.2024 № 34A/2024I серед товаропровідних документів передбачена експортна декларація, проте для підтвердження заявленої митної вартості експортну декларацію не подано до митного оформлення;

- згідно з п. 5.1 контракту вартість товару включає в себе вартість упаковки, маркування, доставку. З огляду на умови поставки DPU та пункту 5.1. контракту на Покупця товару лежать витрати з організації здійснення вантажно/розвантажувальних робіт. В графі 21 ДМВ вартість витрат на навантаження, вивантаження та обробку становить 257,71 євро. Для підтвердження даних витрат надано розрахунок від 10.08.2025 № 38-54, проте серед наданих послуг відсутні навантажувально-розвантажувальні роботи, що свідчить про надання недостовірних відомостей щодо витрат, які є складовою митної вартості. Також у розрахунку витрат від 10.08.2025 № 38-54 наведено Покупцем товару ТОВ «АЛЬБАКОР», проте згідно з рахунком від від 08.08.2025 № VPO29528 надавачем транспортних послуг є UAB «VPA Logistics»;

- згідно з гр. 23 автотранспортної накладної від 08.08.2025 № 3990 штамп та підпис надавача транспортних послуг зазначені LTD «KRAISS KYIV», що суперечить надавачу транспортних послуг, зазначеному в довідці про транспортні витрати від 08.08.2025 № 112 – ФОП ОСОБА_1 ;

- банківські платіжні реквізити, зазначені в рахунку-фактурі від 08.08.2025 № 112 надавача транспортних послуг, суперечить банківським реквізитам, вказаним в договорі про перевезення від 21.04.2017 № 25/17МЭ. Також актуальної інформації, згідно з переходом платіжних реквізитів на міжнародний стандарт IBAN (Постанова НБУ № 162 від 28.12.2018) не надано. Для здійснення господарської операції – проплати за транспортні послуги, за поданими реквізитами не буде здійснено. Подання застарілої інформації свідчить про сумнів щодо дійсності поданих до митного оформлення документів;

- в графі 1 автотранспортної накладної від 08.08.2025 № 3990 відправником вказано Eskja hf на замовлення Iceland Seafood ehf, що свідчить про наявність між ними договірних відносин. Компанія Eskja hf відповідно до товаросупровідних документів є виробником товару, проте не являється стороною Контракту. Сказане створює ризик наявності третіх осіб в ланцюзі поставки товару, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов Контракту.

Запропоновано декларанту подати додаткові документи з метою усунення розбіжностей, викладених в повідомленні, а також інші документи, які декларант вважає за потрібне надати.

Декларантом додатково було надано до митного органу на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару: скріншоти з інтернет-сайтів; висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 10.06.2025 № 3-1/657; витяг з електронної пошти; лист від 27.05.2025 б/н.

Митний орган, проаналізувавши додатково надані документи, дійшов висновку, що документального спростування розбіжностей/невідповідностей, наведених у повідомлені митниці, декларантом не надано.

Волинською митницею 11.08.2025 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2025/000199/2 з Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2025/000698, які є предметом оскарження в цій справі.

Підставою звернення до суду стала та обставина, що протягом 80 днів після випуску товару у вільний обіг позивач подав до митного органу додаткові документи: звернення № 1276 від 03.09.2025; договір з литовським експедитором UAB «VPA LOGISTIKS» від 11.07.2022 № 22LOG05/56 з додатковою угодою; прайс-лист від 30.07.2025; калькуляція від 01.08.2025; лист про відсутність страхування № 666 від 26.06.2024; висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 10.06.2025 № 3-1/657; дані з відкритих джерел про ціну на подібний товар, натомість відповідач не скасував рішення про коригування митної вартості товару.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, митному органу необхідно надати належні документи.

Суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованим висновок митного органу, що надані позивачем документи не підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, адже декларантом для митного оформлення товару був наданий достатній пакет документів, визначений умовами Контракту № 73А/2017Р.

Не подання до митного органу експортної декларації не може бути достатньою підставою для визначення митної вартості за другорядним методом, адже, по-перше, цей документ не визначений статтею 53 Митного кодексу України як обов`язковий, по-друге, експортна декларація, яка фіксує перетин митного кордону, підтверджує законність вивезення вантажу, а не його вартість, а відтак не подання цього документу не має впливу на формування митної вартості товару.

Є формальним посилання апелянта на відсутність документального підтвердження витрат на навантаження товару, адже товар постачався на умовах DPU, за якими продавець доставляє товар до узгодженого місця призначення і розвантажує його, несучи всі ризики до цього моменту, а покупець відповідає за імпортне митне очищення та податки.

У свою чергу в результаті дослідження документів, які були подані до митного органу на підтвердження транспортної складової, суд апеляційної інстанції встановив, що останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення транспортної складової митної вартості товару на шляху переміщення до кордону України, а також вартість перевезення, які також були подані разом з митною декларацією до Волинської митниці.

Суд звертає увагу апелянта на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, згідно з яким якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган необґрунтовано зауважив про неподання декларантом окремих документів, пов`язаних з експедиторськими послугами, адже такі документи не є обов`язковими з метою визначення митної вартості товару, оскільки не підтверджують ані факт надання транспортних послуг, ані їх вартість. Такі документи є внутрішніми документами між суб`єктами договірних правовідносин, на підставі яких погоджується вид послуг та їх вартість. У свою чергу вартість послуг оформлюється належними первинними документами, які і були надані під час митного оформлення товару. Натомість митний орган не довів, що такі документи мають числові розбіжності, доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, що такі документи можуть не містити всі складові перевезення.

Так само митний орган не є органом, який уповноважений здійснювати контроль за дотримання умов договорів (контрактів), як зовнішньоекономічних, так і внутрішніх, а тому декларант не зобов`язаний подавати до митного органу всі документи, які передбачені умовами договорів, які не визначені Митним кодексом України як такі, що є обов`язковими для цілей митного оформлення товару.

До того ж суд звертає увагу апелянта, що виконання умов договору щодо умов оплати виходить поза межі площини контролю митного органу. Так само митний орган не є органом, який уповноважений здійснювати контроль за валютними операціями, а тому у відповідача відсутні повноваження щодо не прийняття платіжного документу, яким підтверджується оплата товару.

Крім того, поза увагою митного органу залишились положення пункту 2.4 зовнішньо-економічного контракту, на підставі якого здійснювалась поставка товару, приписами якого визначено, що за дорученням продавця безпосереднім відправником може бути інша компанія, про що зазначається в інвойсі, відтак зауваження відповідача у відповідній частині є безпідставними.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що подані позивачем разом з ЕМД документи в повній мірі підтверджують всі складові митної вартості товару, в тому числі витрати на його транспортування.

Первинні документи, які були подані позивачем до митного органу, є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації.

При цьому митним органом не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару, враховуючи умови Контракту та приписи чинного законодавства. Наведенні зауваження є виключно припущеннями відповідача, на яких не може ґрунтуватися рішення суб`єкта владних повноважень.

Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/3096/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 28 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 28 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко