Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №160/6063/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6063/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року (суддя Прудник Сергій Володимирович) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме не нарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 12 вересня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 11 лютого 2026 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; зобов`язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 12 вересня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 11 лютого 2026 року не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100; визнати протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 лютого 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; зобов`язати 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 лютого 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 63 180,29 грн (шістдесят три тисячі сто вісімдесят гривень 29 копійок) середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Визнано протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області відносно ОСОБА_2 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 лютого 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Зобов`язано 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 11 лютого 2026 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що фактично суд першої інстанції прирівняв будь-яке донарахування за судовим рішенням до «несвоєчасного розрахунку при звільненні», що суперечить змісту статей 116-117 КЗпП України. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що спір щодо індексації був складним, вирішувався судом, після набрання рішенням законної сили 3 ДПРЗ виконав його добровільно та без зволікань. Тобто, 3 ДПРЗ не ухилявся від виконання обов`язків та не допускав недобросовісної поведінки. Також Дніпропетровський окружний адміністративний суд безпідставно задовольнив вимоги щодо компенсації втрати частини доходів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, з якого звільнений 12 вересня 2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 160/31925/24 визнано протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразились у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців – січень 2008 року. Зобов`язано 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) – січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення 3 ДПРЗ 11.02.2026 було виплачено індексацію грошового забезпечення на суму 63 221,08 грн, що підтверджується роздруківкою з карткового рахунку ОСОБА_3 .

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги відповідача щодо виплати середнього заробітку за час несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Також 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що роботодавець несе обов`язок перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні. Такий обов`язок припиняється проведенням фактичного розрахунку та саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпПУ, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин.

Не є спірним у цій справі, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12 вересня 2020 року.

Таким чином остаточний розрахунок мав бути проведений із ОСОБА_1 12.09.2020 – в день звільнення, натомість належні до виплати суми в загальному розмірі 63 221,08 грн були виплачені лише 11.02.2026, що суперечить приписам чинного законодавства, а тому відповідач має обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки такого розрахунку.

Також суд апеляційної інстанції не вважає слушними зауваження апелянта про те, що останній не ухилявся від виконання обов`язків та не допускав недобросовісної поведінки, оскільки виплата індексації грошового забезпечення відбулася на підставі судового рішення.

У цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач був зобов`язаний виплачувати в належному розмірі індексацію грошового забезпечення позивача під час несення ним служби, що не було забезпечено роботодавцем. Протиправність дій відповідача щодо виплати в неналежному розмірі індексації грошового забезпечення позивачеві підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В частині правильності обрахунку належних до виплати сум рішення суду першої інстанції не оскаржується, судом апеляційної інстанції, в силу приписів статті 308 КАС України, не перевіряється.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, суд апеляційної інстанції зазначає, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюється нормами Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон України № 2050-ІІІ).

Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ), зокрема у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Ухвалюючи постанову у справі № 240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду у вказаній справі, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, Верховний Суд у справі № 240/11882/19 висновував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Верховний суд у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24 зазначив, що законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості.

Враховуючи, що на виконання рішення суду в справі № 160/31925/24 позивачу сума індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року виплачена лише 11 лютого 2026 року, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.

Отже доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в адміністративній справі № 160/6063/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 28 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 28 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк