Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №520/16594/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 р. Справа № 520/16594/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Лариса Мар`єнко) від 13.04.2026 по справі № 520/16594/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат"

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України №UА807000/2025/000128/2 від 20 березня 2025 року про коригування митної вартості товарів та картку №UА807200/2025/000149 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, видану Харківською митницею Державної митної служби України до вказаного рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим Харківською митницею, в порушення норм МК України, безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості від 20.03.2025 №UA807000/2025/000128/2 та картку відмови у в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000149, якими неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі № 520/16594/25 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці від 20 березня 2025 року №UА807000/2025/000128/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2025 року №UА807200/2025/000149.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул.Миколаївська, буд.16Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" (вул. Амосова Миколи, буд.49, с-ще Нова Водолага, Харківський район, Харківська область, 63202, код ЄДРПОУ 32339338) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. Згідно з даними ЄАІС: товар № 1– 1,533 дол. США/кг, задекларований рівень митної вартості – 1,1144 дол. США/кг. Зазначає, що в наданій калькуляції від 28.02.2025 № 28-02 від продавця товару зазначені таки витрати як вартість товару відвантаженої зі складу продавця на умовах FCA Туреччина, вартість перевантаження та вартість доставки товару по маршруту Туреччина до м. Харків Україна складає 1,047 євро/кг., але в даної калькуляції відсутня така складова як прибуток продавця, що вказує на те що не включені всі складові до ціни товару. Посилається на те, що згідно додаткової угоди від 22.01.2025 №1 до зовнішньоекономічного договору від 21.01.2025 № 21/01 було змінено п. 4.1 договору, щодо умов поставки, а саме було визначено СРТ м. Харків, але данні умови поставки було зазначено раніше за датою змін до договору, а саме в комерційних документах від 21.01.2025 (проформа інвойс №PR - 031103, інвойс № PR — 031103-1). Звертає увагу, що сума в проформі інвойсі №PR – 031103 - 157050 євро, не співпадає з сумою, що зазначена в інвойсі PR — 031103-1 – 21380,79. Також вказує, що наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» від 05.03.2025 №03-1/300 взято до уваги в зв`язку з тим, що висновок містить інформацію, щодо статистичних даних на томатну пасту при поставках з Туреччини на 2024 рік, але згідно сертифіката якості на товар від 03.01.2025 №05-02/02-2025 даний товар виготовлено в 2025 році, також експерт посилається на лист від 05.03.2025 від підприємства VEROZA GLOBAL LOJISTIK DEPOLAMA TICARET LIMITED SIRKETI Туреччина при умовах поставки СРТ м. Харків та не визначає розрахунок (калькуляцію) транспортних витрат від Туреччини до м. Харків Україна. Вказує, що декларантом не надано експортну митну декларацію країни відправлення відповідно до пункту 6.1.3 зовнішньоекономічного договору від 21.01.2025 №21/01 (митна декларація країни відправлення, це документ в якому міститися інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також на митну вартість товарів. Зазначає, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 17.01.2025 № 15/1 (та додатково наданий від 14.03.2025 № 14/1) є по суті офертою для конкретного покупця, а саме на умовах СРТ Харків або СРТ Нова Водолага, тобто виданий продавцем безпосередньо TOB «НОВО-ВОДОЛАЖСЬКИЙ МАСЛО-ЖИРОВИЙ КОМБІНАТ» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні статті. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Вказує, що позивачем не доведено правильність розподілу транспортних витрат, відсутня інформація щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт експедиторських витрат за межами митної території України. Згідно з частиною 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" (податковий номер 32339338), зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання - юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.02.2003 за №14671200000000250. Місцезнаходження: 63202, Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, вул. Миколи Амосова, буд.49.

Основний вид діяльності за КВЕД: 10.84 Виробництво прянощів і приправ.

Інші види діяльності: 10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 82.92 Пакування; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання.

Між позивачем (Покупець) та VERONA GLOBAL LOJISTIK DEPOLAMA TICARET LIMITED SIRKETI (Туреччина, Продавець) укладено Договір від 21.01.2025 року № 21/01, відповідно до якого Продавець зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в Специфікаціях цього Договору, а Покупець зобов`язується оплатити і прийняти у власність Товар, згідно умов цього Договору. Інвойс є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору, загальна сума Договору складає 157050,00 Євро. Ціна товару визначається згідно Специфікації до Договору і включає в себе вартість товару, вартість упаковки, маркування, витрати по сертифікації товару та оформлення товаросупровідних документів, вартість митних процедур у країні Продавця.

Згідно із Специфікацією № 1 від 21 січня 2025 року до Договору № 21/01 сторони погодили постачання наступних позицій: томатна паста Brix 36-38, вага 20 500 кг, вартість за кг - 1,047 євро, загальна вартість погодженої партії 21463,50 Євро (20500*1,047), допускається відхилення +- 10% від зазначеного об`єму у зв`язку з особливостями фасування товару, умови поставки - СРТ Харків, Україна згідно Інкотермс 2020 (перевезення оплачено до м. Харків), умови оплати - 100% передоплата через банківський рахунок.

10.03.2025 року до митного посту "Барабашово" Харківської митниці уповноваженою особою на декларування ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" (ФО-П Макаренко Д.), з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару подано електронну митну декларацію №UA807200/2025/003269 (№25UA807200003269U3) на товар "Подріблені/гомогенізовані томати (томатна паста), приготовлені без додавання оцту чи оцтової кислоти, з вмістом сухої речовини понад 30%, продукт не є томатним оцтом, у первинній упаковці, масою нетто більш як 1 кг: - Tomato Paste Brix 36-38- 20421 кг, фасована в асептичні мішки, запакована у бочки".

Також до митного органу подано пакет документів, а саме: електронна митна декларація №25UA807200003269U3; сертифікат якості №05-02/02-2025 від 30.01.2025; пакувальний лист б/н від 21.01.2025; рахунок-проформа №PR-031103 від 21.01.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №PR0031103-1 від 21.01.2025; автотранспортна накладна №121018 від 26.02.2025; сертифікат про походження товару №C1182535 від 20.02.2025; декларація про походження товару №PR031103-1 від 21.01.2025; банківський платіжний документ щодо оплати товару №69 від 10.02.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №15/1 від 17.01.2025; розрахунок ціни (калькуляція) № 28-02 від 28.02.2025; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №21/01 від 21.01.2025; Додаткова угода №1 від 22.01.2025; Специфікація №1 від 21.01.2025; комерційна пропозиція №24/1 від 17.01.2025; сертифікат здоров`я №25-34-0075 від 10.02.2025; ціновий висновок державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №3-1/300 від 05 березня 2025 року; договір про надання послуг митного брокера №88-МО-12/2022 від 21.12.2022; сертифікат здоров`я №25-34-0075 від 10.02.2025.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

На запит митного органу позивач надав лист від 13.03.2025 №13/03, в якому повідомив, що на запит митниці були надані всі документи для підтвердження митної вартості, інші додаткові документи надати немає можливості. Просив продовжити митне оформлення товару.

Листом від 14.03.2025 № 14/03-1 ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" додатково повідомив, що в рамках договору №21/01 від 21.01.2025 не здійснювались платежі через третіх осіб, про що свідчить інформація в платіжному дорученні №69 від 10.02.2025 на суму 21463,50 євро.

Після аналізу поданих декларантом документів відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2025/000149 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000128/2 від 20.03.2025.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000128/2 від 20.03.2025 вказано, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 10.03.2025 №25UA807200003269U3 не може бути визначена за заявленою декларантом митною вартістю відповідно до ч.6 ст.54, ч.2 ст.58 Митного Кодексу України (далі – Кодексу) та ст.VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі – ГАТТ) з наступних підстав. При проведені контролю митної вартості за митною декларацією (далі - МД) 10.03.2025 №25UA807200003269U3, встановлено, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, а також містять розбіжності, які мають вплив на числові значення складових митної вартості.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів (графа 31) відповідач здійснив митну оцінку товару за 6 (резервним) методом визначення митної вартості. Вартість за одиницю товару з 1,047 євро/кг збільшено митницею до 1,4406 євро/кг.

З метою уникнення простою у господарській діяльності та дефіцитну товару, позивач випустив товар у вільний обіг за митною декларацією від 28.03.2025 №UA807200/2025/004448 (№25UA807200004448U3), без надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний органу має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що 10.03.2025 року до митного посту "Барабашово" Харківської митниці уповноваженою особою на декларування ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" (ФО-П Макаренко Д.), з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару подано електронну митну декларацію №UA807200/2025/003269 (№25UA807200003269U3) на товар "Подріблені/гомогенізовані томати (томатна паста), приготовлені без додавання оцту чи оцтової кислоти, з вмістом сухої речовини понад 30%, продукт не є томатним оцтом, у первинній упаковці, масою нетто більш як 1 кг: - Tomato Paste Brix 36-38- 20421 кг, фасована в асептичні мішки, запакована у бочки".

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем (його декларантом) надано наступні документи, а саме: сертифікат якості №05-02/02-2025 від 30.01.2025; пакувальний лист б/н від 21.01.2025; рахунок-проформа №PR-031103 від 21.01.2025; рахунок-фактура (iнвойс) №PR0031103-1 від 21.01.2025; автотранспортна накладна №121018 від 26.02.2025; сертифікат про походження товару №C1182535 від 20.02.2025; декларація про походження товару №PR031103-1 від 21.01.2025; банківський платіжний документ щодо оплати товару №69 від 10.02.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №15/1 від 17.01.2025; розрахунок ціни (калькуляція) № 28-02 від 28.02.2025; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів №21/01 від 21.01.2025; Додаткова угода №1 від 22.01.2025; Специфікація №1 від 21.01.2025; комерційна пропозиція №24/1 від 17.01.2025; сертифікат здоров`я №25-34-0075 від 10.02.2025; ціновий висновок державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №3-1/300 від 05 березня 2025 року; договір про надання послуг митного брокера №88-МО-12/2022 від 21.12.2022; сертифікат здоров`я №25-34-0075 від 10.02.2025.

Надалі, на адресу підприємства позивача митним органом, в порядку проведення консультацій, направлялося повідомлення про необхідність надання додаткових документів, на які декларантом надано відповіді, що додаткові документи надати не може, оскільки ним надано всі наявні у нього документи.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які слугували підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів апелянта про те, що в наданій калькуляції від 28.02.2025 № 28-02 від продавця товару зазначені таки витрати як вартість товару відвантаженої зі складу продавця на умовах FCA Туреччина, вартість перевантаження та вартість доставки товару по маршруту Туреччина до м. Харків Україна складає 1,047 євро/кг., але в калькуляції відсутня така складова як прибуток продавця що вказує на те що не включені всі складові до ціни товару, колегія суддів зазначає, що калькуляція є документом, у якому розраховують собівартість одиниці продукції, виконаних робіт/наданих послуг.

Дослідивши долучену до матеріалів справи копію калькуляції ціни № 28-02 від 28.02.2025, судом встановлено, що в ній містяться такі обов`язкові реквізити як: назва документа; дата; назва підприємства; назва товару/послуги; одиниця виміру; вартість за одиницю товару та загальна вартість товару; підпис відповідальної особи.

В свою чергу, відповідач, з посилання на відповідні норми права, жодним чином не обґрунтовує, як відсутність такого елементу, як прибуток продавця, мав вплив на правильність визначення заявленої підприємством позивача митної вартості за імпортований товар, а тому доводи в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Щодо доводів митного органу про те, що згідно додаткової угоди від 22.01.2025 № 1 до зовнішньоекономічного договору від 21.01.2025 № 21/01 було змінено п. 4.1 договору, щодо умов поставки, а саме було визначено СРТ м. Харків, але данні умови поставки було зазначено раніше за датою змін до договору, а саме в комерційних документах від 21.01.2025 (проформа інвойс № PR - 031103, інвойс № PR - 031103-1), колегія суддів зазначає, що позивачем ці обставини і не заперечуються. В свою чергу, відповідач, окрім констатації цього факту, жодним чином не обґрунтовує, як ця обставина впливає на правильність визначення заявленої підприємством позивача митної вартості за імпортований товар.

Щодо доводів митниці про те, що сума в проформі інвойсі № PR – 031103 - 157050 євро, не співпадає з сумою, що зазначена в інвойсі PR — 031103-1 – 21380,79, колегія суддів зазначає, що сума 157050,00 EUR є сумою, яка відповідає сумі Договору від 21.01.2025 року № 21/01 (загальна сума договору), а сума у розмірі 21380,79 EUR є сумою за партію товару, яка поставлялася за митною декларацією №UA807200/2025/003269 (№25UA807200003269U3), що свідчить про відсутність розбіжностей у документах, які перешкоджали визначити заявлену позивачем митну вартість товару.

Що стосується посилання митниці на те, що наданий висновок ДП «Держзовнішінформ» від 05.03.2025 № 03-1/300 взято до уваги в зв`язку з тим, що висновок містить інформацію, щодо статистичних даних на томатну пасту при поставках з Туреччини на 2024 рік, але згідно сертифіката якості на товар від 03.01.2025 №05-02/02-2025 даний товар виготовлено в 2025 році, також експерт посилається на лист від 05.03.2025 від підприємства VEROZA GLOBAL LOJISTIK DEPOLAMA TICARET LIMITED SIRKETI Туреччина при умовах поставки СРТ м. Харків та не визначає розрахунок (калькуляцію) транспортних витрат від Туреччини до м. Харків Україна, колегія суддів зазначає, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, вона встановлюється не у звітах про оцінку майна/висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах.

Так, відповідно до п 8 ч. 3 ст. 53 МК України митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи, як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.

Колегія суддів зауважує, що висновки експерта не є первинними документами, які підтверджують вартість імпортовано товару, оскільки не є обов`язковими документами в розумінні Митного кодексу України (частина друга статті 53), які підтверджують митну вартість товару. Такі висновки експерта носять консультаційний характер і не підлягають перевірці митним органом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 825/1093/16.

Отже, надані позивачем відповідачу висновки експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про можливе заниження митної вартості ґрунтується на даних митної декларації №24UA500530008351U6 (МД №UA500530/2024/008351) від 23 грудня 2024 року, тобто відповідачем взято таку ж інформацію за 2024 рік. В свою чергу, відповідачем не обґрунтовано чому при даті виготовлення товару 2025 рік (який замовлявся Позивачем) ним застосовано дані за 2024 рік, а за його переконанням ДП «Держзовнішінформ» не може використати відповідні статистичні дані за 2024 рік на товар, що замовлявся у січні 2025 року.

Що стосується доводів про те, що декларантом не надано експортну митну декларацію країни відправлення відповідно до пункту 6.1.3 зовнішньоекономічного договору від 21.01.2025 № 21/01, колегія суддів зазначає, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як “експортна декларація країни відправлення”.

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19

Отже, декларація країни відправлення не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Щодо доводів митниці про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 17.01.2025 № 15/1 (та додатково наданий від 14.03.2025 № 14/1) є по суті офертою для конкретного покупця, а саме на умовах СРТ Харків або СРТ Нова Водолага, тобто виданий продавцем безпосередньо TOB «НОВО-ВОДОЛАЖСЬКИЙ МАСЛО-ЖИРОВИЙ КОМБІНАТ» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає, що такі документи як прайс-листи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15.

Посилання відповідача на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем ПП «Національні традиції» та не відображає “дійсну вартість”, суд відхиляє, оскільки приписами законодавства не визначено вимог до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів».

Отже, прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на “недоліки” наданого позивачем прайс-листа не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості та ґрунтується виключно на його суб`єктивних припущеннях. При цьому, митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Надаючи оцінку доводам митниці про те, що позивачем не доведено правильність розподілу транспортних витрат, відсутня інформація щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт експедиторських витрат за межами митної території України, колегія суддів зазначає, що за умовами договору від 21.01.2025 року № 21/01, ціна товару визначається згідно Специфікації до Договору і включає в себе вартість товару, вартість упаковки, маркування, витрати по сертифікації товару та оформлення товаросупровідних документів, вартість митних процедур у країні Продавця.

Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, що підтверджують митну вартість, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За умовами договору №21/01 від 21 січня 2025 року, постачання товару проводилось на умовах СРТ Харків, Інкторемс 2020, тобто, вартість експортних митних формальностей, оформлення супровідних документів та перевезення до визначеного місця призначення включається до загальної вартості товару та відноситься на рахунок постачальника.

Отже, при таких умовах постачання, позивач не має обґрунтовувати та підтверджувати транспортні та супутні витрати – оскільки отримує товар в місці призначення та не несе відповідних витрат, а митна вартість визначається згідно специфікації/інвойсів.

З матеріалів справи судом встановлено, що у калькуляції № 28-02 від 28 лютого 2025 року постачальник, серед іншого, визначає і вартість доставки товару за маршрутом "Туреччина-Харків".

За таких умов, твердження відповідача про відсутність підтвердження транспортних та супутніх витрат не відповідають дійсним обставинам справи та нормативним актам.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Судовим розглядом встановлено, що позивач в даному випадку не здійснював жодних платежів, пов`язаних з перевезенням замовленого товару, про що додатково повідомляв митний орган в листі від 14.03.2025.

Що стосується посилання відповідача на те, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, оскільки згідно з даними ЄАІС: товар № 1– 1,533 дол. США/кг, задекларований рівень митної вартості – 1,1144 дол. США/кг, колегія суддів зазначає, що джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях:товар 1) МД№24UA500530008351U6 (МД№UA500530/2024/008351 від 23.12.2024) (т. 2), код товару згідно з УКТ ЗЕД 2002909100, (ТОМАТНА ПАСТА БЕЗ ГМО,З ЧИСЛОМ БРИКС 36-38, БЕЗ ДОДАННЯОЦТУ ЧИ ОЦТОВОЇ КИСЛОТИ) країна походження TR, відправлення TR, умови поставки CPT UA, вага 10829 кг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.

Колегія суддів зазначає, що в межах цих правовідносин фактично відповідач у вказаних вище повідомленнях запитував у підприємства позивача документи, які вже було ним подані ще до направлення повідомлень, або запитував документи, які не були в наявності (та не повинні були бути в наявності).

В свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять достатні відомості про складові митної вартості товару, дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару, є достатніми.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що до митної вартості товару підлягають включенню витрати, понесені декларантом, а не іншими суб`єктами господарювання, вимога митного органу про надання додаткових відомостей у даному випадку є безпідставною.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття спірних рішень про відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Тобто, позивачем було надано всі можливі (та наявні у нього) документи, які в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару.

Доводи відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митній декларації, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.

В свою чергу, колегією суддів встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що ціна, вказана платником в митних деклараціях, об`єктивно підтверджується контрактом і наданим повним пакетом документів, передбачених статтею 53 Митного Кодексу України, та підлягає обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Щодо позовних вимог про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.03.2025 №UA807200/2025/000149, суд зазначає про таке.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.

Отже, об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки в межах цих правовідносин відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, а доводи митного органу спростовані під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із загальним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними і скасування рішення Харківської митниці Державної митної служби України №UА807000/2025/000128/2 від 20 березня 2025 року про коригування митної вартості товарів та картки №UА807200/2025/000149 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі № 520/16594/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко