Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №520/4487/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 р. Справа № 520/4487/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4487/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про визнання протиправним та скасування рішення комісії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі по тексту – відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 30.01.2026 №47 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно вирішити питання про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 30.01.2026 №47 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , як такого, що прийнято без належного розгляду заяви позивача та за відсутності здійснення перевірки наявності у ОСОБА_1 права на отримання відповідного статусу.

Стверджував, що у період роботи з 23.09.2022 до 10.11.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України (далі за текстом – заходи), що підтверджується копіями витягів з наказів ГУ ДСНС України в Харківській області. Названі накази видано на підставі, зокрема, загального наказу по Управлінню щодо затвердження списків співробітників підрозділів, які безпосередньо забезпечували здійснення заходів з ліквідації наслідків актів збройної агресії та/або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії № 56 від 15.03.2022.

Зауважив, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям ст. 2 КАС України, оскільки комісія фактично не оцінювала подані позивачем накази, які підтверджують його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, обмежившись при відмові позивачеві саме лише фактом відсутності служби позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 520/4487/26 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 30.01.2026 №47 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Зобов`язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно вирішити питання про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що Комісія вивчила подані позивачем документи, зокрема. накази про його нібито залучення та надані Головним управлінням документи і встановила, що позивач не брав безпосередньої участі у заходах, а також що відсутня довідка, передбачена додатком 6 до Порядку. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо нібито «формального» підходу Комісії та невчинення дій із дослідження документів позивача є безпідставним та необґрунтованим, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи вищезазначене, відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку Комісія постановила відмовити позивачу у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.

Переконував, що позивач у період з 23.09.2022 по 10.11.2025 працював у структурі ДСНС за вільним наймом, як цивільний працівник, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Він не мав статусу особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, відповідно і не має права на статус учасника бойових дій.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказав на її необґрунтованість, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 по справі № 520/4487/26 – без змін.

В обґрунтування відзиву зазначив, що підставами виникнення спірних правовідносин, та порушене право позивача, яке захистив суд першої інстанції, є саме неналежний розгляд спірного питання відповідачем в розрізі необхідності всебічного з`ясування відповідності позивача праву на отримання статусу УБД, а не формального визначення такої невідповідності відповідачем.

Той факт, що відповідач виснував, що виконання обов`язків (завдань) за посадою вільного найму не є тотожними з такими законодавчо визначеними поняттями як безпосереднє залучення до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що виключає, на думку відповідача, наявність підстав для надання позивачу статусу УБД суперечить приписам пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ , котрі не мають в собі застережень щодо їх непоширення на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, однак, ці норми прямо поширені на цивільних осіб, зокрема тих, що входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Отже, позивач вважає, що у даному контексті, відповідач повинен був, з посиланням на конкретні норми чинного законодавства, надати аргументовану оцінку тому, чи можуть вважатись працівники вільного найму у системі ДСНС добровольчим формуванням у розумінні підстав набуття статусу УБД за абзацом 1 пункту 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, однак оскаржуване рішення не містить означеної аргументації.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні ДСНС України в Харківській області до 13.09.2013.

Відповідно до витягу з наказу від 13.09.2013 №138 о/с старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 заступника начальника 53-ДПРЧ з 13.09.2013 виключено зі складу МНС.

У подальшому, позивач був прийнятий до лав ДСНС на посаду водія автотранспортних засобів автотранспортного відділення групи обслуговування 9 ДПРЧ 3 ДПРЗ з 23.09.2022. Позивач на вказаній посаді працював до 10.11.2025, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 .

У цей період роботи (з 23.09.2022 до 10.11.2025) позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується копіями витягів з наказів ГУ ДСНС України в Харківській області від 29.09.2022 №412, від 19.10.2022 № 500, від 17.12.2022 № 740, від 29.12.2022 №792, від 14.01.2023 № 50, від 30.01.2023 № 114, від 16.03.2023 № 298, від 09.05.2023 № 512, від 01.10.2023 № 1106, від 17.11.2023 № 1311, від 24.01.2024 № 86, від 21.03.2024 №326, від 21.03.2024 №326, від 24.04.2024 №465, від 09.05.2024 №534, від 15.05.2024 №564, від 23.05.2024 №569, від 24.05.2024 №603, від 04.07.2024 №792, від 25.07.2024 №883, від 28.08.2024 №1031 тощо.

Позивач звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій з питання отримання статусу УБД, до якого надав копії зазначених вище наказів.

Листом від 03.02.2026 відповідач направив позивачу рішення про відмову у формі витягу з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 30.01.2026 № 47.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до підпункту 1 пункту 24 Порядку Комісія постановила відмовити у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідач відмовив позивачу в отриманні статусу учасника бойових дій лише з формальних підстав, не провівши при цьому всіх необхідних дій та не переконавшись у наявності у позивача підстав для отримання такого статусу.

Судом першої інстанції також враховано, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 4 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі – Закон України №3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно зі статтею 5 Закону України № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону України № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з абзацом другим пункту 19 частини першої статті 6 Закону України № 3551-XII порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (зі змінами) (далі Порядок КМУ №413).

Вказаний Порядок КМУ № 413 визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь в забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку 413 для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Для заявників з числа осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 7.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Пунктом 19 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів. (пункт 20 Порядку № 413).

Згідно пунктом 24 Порядку 413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку.

Аналізуючи наведені обставини у поєднанні з вказаними нормативними положеннями, колегія суддів зазначає, що пунктом 24 Порядку 413 унормовано вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні статусу УБД.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 30.01.2026 №47 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;

У випадку позивача, такою підставою юридично відповідач визначив підпункт 1 пункту 24 Порядку 413.

Розглядаючи звернення позивача комісія зазначила, що відповідно до заяви ОСОБА_1 . ДСНС направила запит для надання Довідки до ГУ ДСНС України у Харківській області. Головне управління листом №65010-201/65750 від 08.01.2026 поінформувало про відсутність правових підстав для видачі Довідки, оскільки заявник не був особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту.

При цьому, колегія суддів наголошує, що, у випадку, якщо комісія вважала підставою для відмови позивачу у встановленні статусу УБД відсутність відповідної довідки, то така комісія мала б відмовити позивачу на підставі приписів підпункту 2 пункту 24 Порядку №413 (відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку). Натомість, у даній справі позивачу відмовлено на підставі підпункт 1 пункту 24 Порядку 413 (відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій).

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на відсутністю правових підстав для надання позивачу статусу учасника бойових дій, колегія суддів наголошує, що Верховний Суд у постанові від 03.06.2025 у справі № 620/11392/24 за результатом розгляду подібних правовідносин дійшов висновку, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни.

Так, на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України останнім надано, зокрема, копії витягів з наказів ГУ ДСНС України в Харківській області від 29.09.2022 №412, від 19.10.2022 № 500, від 17.12.2022 № 740, від 29.12.2022 №792, від 14.01.2023 № 50, від 30.01.2023 № 114, від 16.03.2023 № 298, від 09.05.2023 № 512, від 01.10.2023 № 1106, від 17.11.2023 № 1311, від 24.01.2024 № 86, від 21.03.2024 №326, від 21.03.2024 №326, від 24.04.2024 №465, від 09.05.2024 №534, від 15.05.2024 №564, від 23.05.2024 №569, від 24.05.2024 №603, від 04.07.2024 №792, від 25.07.2024 №883, від 28.08.2024 №1031 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У свою чергу, колегія суддів наголошує, що комісією взагалі не розглядалось питання відповідності позивача праву на статус УБД за приписами статті 5 Закону України № 3551-ХІІ, за якою учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач працював у структурі ДСНС за вільним наймом, як цивільний працівник, та не мав статусу особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, відповідно і не має права на статус учасника бойових дій, колегія суддів наголошує, що комісією у спірному рішенні не наведено жодної аргументації про те, що працівники вільного найму в структурі системи ДСНС, беручи безпосередню участь у заходах, взаємодіючі з вказаною структурою не можуть мати статус УБД.

Доводи апеляційної скарги про те, що Комісія вивчила подані позивачем документи, зокрема, накази про його нібито залучення та надані Головним управлінням документи і встановила, що позивач не брав безпосередньої участі у заходах, колегія суддів вважає помилковими, оскільки спірне рішення Комісії оформлене протоколом від 30.01.2026 №47 не містить жодної оцінки поданим позивачем документам.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем у спірному рішенні не спростовується, що позивач, працюючи у структурі ДСНС з 23.09.2022 до 10.11.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Аналізуючи приписи Порядку 413, колегія суддів зазначає, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.08.2025 у справі № 620/9892/24.

Отже, обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав (постанова Верховний Суд від 21.12.2023 справа № 814/1855/16).

З наведеного вбачається, що заява позивача фактично не розглянута, оскільки відповідачем не здійснено аналізу поданих позивачем документів, тому колегія суддів наголошує, що рішення з дослідженням цих підстав не ухвалювалось.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення вказаним критеріям не відповідає, оскільки комісія фактично не оцінювала подані позивачем накази, які підтверджують його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, обмежившись при відмові позивачу лише відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.

Колегія суддів зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок з`ясувати чи залучався позивач до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти, для чого повинен дослідити та вивчити накази, у зв`язку з чим прийняти відповідне рішення.

Враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача на здійснення належного розгляду його заяви колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом від 30.01.2026 №47, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій позивачу.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи встановлені обставини у справі, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача в даному випадку буде зобов`язання Державної служби України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 по справі № 520/4487/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна