Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №635/8254/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8254/25

Провадження № 2/635/3369/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

секретаря Старишко Д.В.

представника позивача адвоката Ворожбіян М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на частину будинку та автомобіля в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила встановити факт не проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем та визнати за нею право власності на частину житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 67,4кв.м., житловою площею 48,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з надвірним будівлями та спорудами та право власності на частину транспортного засобу марки ЗАЗ LANOS 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . У якості спадкового майна після смерті батька залишились житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіль ЗАЗ LANOS, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є його донька - позивачка та його син - відповідач по справі – ОСОБА_2 . Вона у встановлений законом строк зернулась з відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Змієвської Т.М. та була заведена спадкова справа. На час смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з ним за даною адресою також були зареєстровані ОСОБА_1 та віповідач ОСОБА_2 .

09 вересня 2025 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Змієвською Т.М. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на частину житлового будинку з надвірним будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та на частину транспортного засобу марки ЗАЗ LANOS 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Свідоцтво про право на спадщину на інші часту зазначеного будинку та частину транспортного засобу видано не було, оскільки нотаріус вважає, що ОСОБА_2 , який був зареєстрований разом з батьком на час його смерті також має право на половину спадщини за законом.

Проте, ОСОБА_2 спадщину не прийняв, оскільки не проживає за місцем реєстрації з 2010 року в зв`язку з проживанням на території російської федерації, де має родину та роботу, а з 2013 року взагалі отримав громадянство цієї країни.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче провадження в порядку загального позовного провадження, витребувано у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Змієвської Т.М. належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 та витребувано з Адміністрації державної прикордонної служби України інформацію щодо виїзду за межі України та в`їзду в Україну в період з 24 лютого 2022 року по 10.10.2025 р. ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2026 року витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію про те, чи перебуває на військовій службі з лютого 2022 року по час надання відповіді ОСОБА_2 та з Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію актового запису про смерть ОСОБА_2 (в разі реєстрації смерті).

Представник позивача адвокат Ворожбіян М.М. в судове засідання 21.08.2026 р. не з`явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, заяв до суду не надавала.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши свідків, дослідивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; а частина 3 статті 12, частина 1 статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Зазначене підтверджується також постановою від 25 лютого 2026 року у справі № 624/93/25 Верховного Суду у який сформулювало наступну правову позицію щодо прийняття спадщини - якщо спадкоємець не проживав постійно зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини — він зобов`язаний подати заяву про її прийняття нотаріусу (ст. 1269 ЦК України), оскільки реєстрація місця проживання (так звана «прописка») сама по собі не є доказом фактичного проживання, відсутність заяви про прийняття спадщини свідчить про відсутність волевиявлення на її прийняття, а якщо спадкоємець не прийняв спадщину у встановлений строк — він втрачає право на спадкове майно. Дана постанова суду відповідає усталеній практиці, зокрема позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року, справа № 937/10434/19-ц відповідно до якої сама лише «прописка» не є доказом прийняття спадщини.

Державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19).

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Цей факт при вирішенні спору між спадкоємцями підлягає встановленню у мотивувальній частині судового рішення. Не пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем не є підставою для відмови в позові про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року в справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданим 20 листопада 1990 року Мереф`янською міською радою Харківського району на дівоче прізвище – ОСОБА_4 , ОСОБА_3 зазначений у якості батька.

05 серпня 2011 року з ОСОБА_4 указ шлюб з ОСОБА_5 та отримала прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00053104239 від 19 серпня 2025 року, виданим Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , останній було залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 03 березня 2025 року Мереф`янською міською радою Харківського району, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Згідно довідки Виробничо-комерційного підприємства «Служба замовника» вих.. №10 від 01.09.2025 року відповідно до архівних реєстраційних матеріалів КП «ХРБТІ» станом на 31.12.2012р. право приватної власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в цілому за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності б/н від 23 червня 1995 року, виданого Виконкомом Мереф`янської міської ради народних депутатів.

Згідно Технічного паспорта, виготовленого Приватним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 31.07.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літ. «А-1» (до складу якого входить основна частина літ. «А-1», прибудова літ. «А1-1», тамбур літ. «а2») загальною площею 67,4кв.м., житловою площею 48,5кв.м., з наступними надвірним будівлями та спорудами: сараєм літ. «Б», колонкою літ. №4, колодязем літ. №3, хвірткою літ. №8, огорожею літ. №6,5,7.

Відповідно до довідки, виданої Приватним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 22.08.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 будівельні роботи, які потребують документів на їх виконання та після закінчення яких об`єкт підлягає прийняттю в експлуатацію, за вищевказаною адресою не проводились.

Також на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 за ОСОБА_3 23.01.2025 року був зареєстрований автомобіль ЗАЗ LANOS 2008 року випуску кузов № НОМЕР_5 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

09 вересня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Змієвською Т.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_3 р.№ 692 на частину житлового будинку літ. «А-1» (до складу якого входить основна частина літ. «А-1», прибудова літ. «А1-1», тамбур літ. «а2») загальною площею 67,4кв.м., житловою площею 48,5кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними надвірним будівлями та спорудами: сараєм літ. «Б», колонкою літ. №4, колодязем літ. №3, хвірткою літ. №8, огорожею літ. №6,5,7

Також 09 вересня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Змієвською Т.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_3 р.№ 693 на частину транспортного засобу марки ЗАЗ LANOS 2008 року випуску , загальний легковий седан) кузов № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 443722670 від 16.09.2025 року, згідно якої реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 здійснена в частині за ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину, серія та номер: 692, виданого 09.09.2025, приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округ Харківської області Змієвською Т.М., також копією самого свідоцтва.

Відповідно до роз`яснення від 11.09.2025 року виданого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Змієвською Т.М. ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину фактично, оскільки був зареєстрованим за однією адресою з померлим батьком - ОСОБА_3 на час смерті останнього, а от же частина спадкового майна формально належить йому.

Згідно довідки Мереф`янської міської ради Харківської області, виданою на запит нотаріуса Змієвської Т.М. № 2391 від 28.05.2025р., на час смерті ОСОБА_3 останній був зареєстрований в належному йому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та крім нього за даною адресою також була зареєстрована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виходячи з акту про встановлення факту (обстеження) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 15 серпня 2025 року, складеним за участю депутата Мереф`янської міської ради – Дейнека Сергієм Володимировичем в присутності свідків сусідів – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації з 2013 року.

Також згідно довідки Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, відповідно до відомостей внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та програмного комплексу Єдина інформаційна система соціальної сфери станом на 26.08.2025 року інформація щодо ОСОБА_2 відсутня.

Відповідно до листа Мереф`янської центральної районної лікарні від 22.08.2025 року вих. № 01-14/1106 ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2013 року по даний час за медичною допомогою до КНП «МЦЛ» за допомогою не звертався та на диспансерному обліку у даній лікарні не перебував.

За довідкою Відділу поліції №3 Харківського районного Управління поліції №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з заявами про перешкоджання йому проживання за адресою реєстрації не звертався в період з 2013 року по даний час згідно бази ІКС ІПНП.

Відповідно до інформації ГУДПС у Харківській області інформації щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку за період з 1 кварталу 2020 р. по 4 квартал 2025 р. щодо ОСОБА_2 не виявлено.

Згідно інформації отриманої від Адміністрації прикордонної служби України станом на 15.10.2025 р. відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією ОСОБА_2 в період з 24.02.2022 р. по 10.10.2025 р. в базі даних не виявлено.

За даними ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 14.04.2026 р. ОСОБА_2 перебуває у розшуку, на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 не призивався.

Згідно листа Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14.04.2026 р. актовий запис про смерть ОСОБА_2 не значиться.

Відповідно до матеріалів спадкової справи позивач ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не звертались .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили той факт, що ОСОБА_2 за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 , не бачили вже п`ятнадцять років. Померлого батька хоронила дочка – ОСОБА_1 , на похованні ОСОБА_2 присутнім не був.

Отже, судом встановлений факт не прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Подавши свої докази, позивачка реалізувала своє право на доказування і одночасно виконала обов`язок із доказування. Досліджені в судовому засіданні надані позивачкою докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують обставини, на які позивачка посилалась як на підставу своїх вимог.

Оскільки позивачка та відповідач є спадкоємцями за законом та в судовому засіданні підтверджений факт не проживання відповідача зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, останній вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки в ході судового засідання підтверджений факт прийняття спадщини позивачем.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору суд залишає за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,81,200,247,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину транспортного засобу марки ЗАЗ LANOS, 2008 р.н., реєстраційний номер НОМЕР_6 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.08.2026 р.

Суддя О.М. Якішина