Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №560/19952/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19952/25

РІШЕННЯ

іменем України

25 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.

за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представників сторін

розглянувши адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Закупнянський кар`єр" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Закупнянський кар`єр» (далі також Позивач, ДП «Закупнянський кар`єр», платник податків) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі також Відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.10.2025: №23629/2201-0708 (штраф з ПДВ 95654,93 грн.), №23632/2201-0708 (податок на прибуток 4389241 грн., штраф 438924 грн), №23625/2201-0708 (ПДВ 170296 грн, штраф 17029,6 грн), №23635/2201-0708 (частина чистого прибутку 17859600 грн), №0237342408 (ПДФО 145886,86 грн), №0237352408 (військовий збір 8838,4 грн), №0237372408 (штраф 1020 грн) та Рішення від 08.10.2025 №0237382408 (штрафні санкції з ЄСВ 316296,69 грн).

Позивач посилається на те, що висновки акта перевірки є необґрунтованими, не враховують технологічного процесу підприємства та дійсних обставин діяльності. Позивач зазначає, що 27.06.2019 правомірно оприбуткував 1,1 млн. тонн відсіву вапнякового за ціною 1 грн/т. Вказує на те, що відсів є сировиною, що передається у виробництво (рахунок 23), де до неї додаються витрати техніки та праці, і лише після цього утворюється готова продукція (рахунок 26) із собівартістю 23 грн/т. Водночас, ДПС безпідставно ототожнила вартість сировини з вартістю готової продукції. Щодо авансового внеску з податку на прибуток, підприємство здійснило платіж 30452,22 грн., помилившись лише в коді виду сплати (101 замість 125) у платіжному дорученні, тоді як кошти надійшли на правильний рахунок. Посилаючись на роз`яснення ДПС, Позивач вважає штраф протиправним. Щодо нереєстрації податкової накладної Позивач заперечує, стверджуючи, що своєчасно реєстрував податкові накладні на постачання ТОВ «Версанд» та іншим особам за правилом першої події і надав перелік накладних за літо-осінь 2019. Що стосується ПДФО та Військового збору, Позивач надав банківські виписки за липень-серпень 2021, які підтверджують сплату сум, донарахованих у ППР як основне зобов`язання, відтак вважає повторне стягнення вже сплаченого боргу протиправним. Зважаючи на вказані та інші доводи, просить скасувати спірні податкові рішення відповідача як необґрунтовані і протиправні.

Відповідач у відзиві позов не визнає, стверджуючи, що Акт перевірки складений правомірно а висновки є обґрунтованими. Щодо відсіву (податок на прибуток та частина чистого прибутку) Позивачем виявлені надлишки 1,1 млн. тонн відсіву, які мали бути оприбутковані за чистою вартістю реалізації/оцінкою можливого використання. Сам Позивач 07.03.2019 затвердив калькуляцію вартості 1 тонни цього відсіву - 23 грн. Оприбуткування того ж активу за 1 грн/тонна (у 23 рази дешевше) є штучним заниженням активів, що призвело до заниження доходів (рядка 2120) на 24,2 млн. грн. Що стосується авансового внеску, відповідач вважає, що платіж здійснено за кодом 101 (звичайний податок на прибуток). Заяви про зміну призначення платежу на код 125 платник не подавав, тому зобов`язання зі сплати авансу не виконано. Вказує на те, що за договором з ТОВ «Версанд» була передбачена післяплата (60 днів), отже перша подія - це саме відвантаження товару у вересні-жовтні 2019. В свою чергу, податкові накладні, на які посилається Позивач, складені на попередні поставки (до вересня 2019), що доводиться наявністю дебіторської заборгованості на 01.09.2019 та даними ЄРПН (номери/дати не збігаються з фактами нових відвантажень). По ПАТ «Кривий Ріг цемент» (аванс) та бюджетним коштам податкові накладні також не реєструвались, а документи, на які посилається Позивач, містять розбіжності. Щодо ПДФО, військового збору, ЄСВ та 1ДФ податковим органом встановлені факти несвоєчасної сплати податків та неподання звітів. Штрафи за ПДФО і ВЗ не застосовані через дію карантину, водночас стягненню підлягає основна заборгованість, встановлена на момент перевірки. З огляду на вказані та інші доводи відзиву, просить у задоволенні позову відмовити.

В судових засіданнях представники сторін підтримали доводи і заперечення, викладені у поданих суду заявах по справі.

Позивач підтримав позов. Відповідач позов не визнає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Як встановлено з наявних у справі доказів, посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області було проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Закупнянський кар`єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, а також правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2021.

За результатами перевірки складений Акт перевірки від 03.09.2025 №18052/22-01-07-08/00373735 (надалі – Акт перевірки). На підставі висновків, викладених у вказаному Акті, 08.10.2025 ГУ ДПС у Хмельницькій області прийняло спірні податкові повідомлення-рішення від 08.10.2025: №23629/2201-0708, №23632/2201-0708, №23625/2201-0708, №23635/2201-0708, №0237342408, №0237352408, №0237372408 та Рішення від 08.10.2025 №0237382408.

Оцінюючи надані суду докази і позиції сторін суд виходить з такого.

Що стосується ППР №23632/2201-0708 по податку на прибуток, контролюючим органом у Акті перевірки встановлені порушення підприємством п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), п. 10 П(С)БО 9 «Запаси» та п. 5, п. 7 П(С)БО 15 «Дохід».

Порушення полягає у тому, що 27.06.2019 за наслідками інвентаризації комісією ДП «Закупнянський кар`єр» було виявлено у виробленому просторі кар`єру надлишки запасів - відсіву вапнякового фракції 0-20 мм у кількості 1 100 000 тонн, накопичені протягом 1970-2009 років. Підприємство оприбуткувало вказаний актив за ціною 1,00 грн. за тонну на загальну суму 1 100 000 грн. Водночас, перевіркою встановлено наявність затвердженої самим підприємством 07.03.2019 планової калькуляції вартості 1 тонни відсіву вапнякового фракції 0-20 мм, яка складає 23,00 грн. за 1 тонну (без ПДВ).

Отже, Контролюючий орган встановив, що підприємство занизило інші операційні доходи (рядок 2120 Звіту про фінансові результати) на суму 24 200 000 грн., оскільки не застосувало справедливу вартість активу.

На підставі цих висновків прийняте ППР №23632/2201-0708, яким збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток на 4389241 грн. та застосований штраф 438924 грн., а також ППР №23635/2201-0708, яким збільшене грошове зобов`язання з частини чистого прибутку державних підприємств на суму 17 859 600 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, пояснюючи, що 1 грн/т - це вартість сировини, оціненої за принципом можливого використання на самому підприємстві відповідно до п. 2.14 Методичних рекомендацій №2 з бухобліку запасів. Ця сировина пройшла етап переробки (бухгалтерський рахунок 23 «Виробництво»), де до неї додались витрати роботи техніки, механізмів та праці робітників. І лише після завершення технологічного процесу утворилась готова продукція (рахунок 26 «Готова продукція») із собівартістю 23 грн/т. Позивач вважає, що ДПС безпідставно ототожнила сировину з готовою продукцією, не навівши в Акті власних розрахунків вартості.

Відповідач у відзиві та запереченнях, в свою чергу, наполягає на превалюванні економічної сутності над формою (бухгалтерськими проводками). Зазначає, що калькуляція на 23 грн/т затверджена за 3 місяці до інвентаризації, тобто платник достовірно знав реальну економічну вартість даного активу. Позивач не довів, що 1 грн/т відповідає чистій вартості реалізації або реальній вартості можливого використання. Відповідно, оприбуткування активу за ціною, заниженою у 23 рази порівняно з власною калькуляцією, є штучним заниженням бази оподаткування.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Згідно з п. 2.14 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів №2 (наказ Мінфіну від 10.01.2007) виявлені у процесі інвентаризації надлишки запасів оприбутковуються за чистою вартістю реалізації або в оцінці можливого використання.

Як вбачається з матеріалів справи та Акта перевірки, 07.03.2019 (за три місяці до інвентаризації, проведеної 27.06.2019) Позивачем було затверджено калькуляцію вартості 1 тонни відсіву вапнякового, де собівартість визначена на рівні 23 грн.

Позивач не надав суду економічного чи технологічного обґрунтування, чому один і той самий матеріальний ресурс (відсів фракції 0-20 мм), який згідно з власною калькуляцією підприємства коштує 23 грн., під час інвентаризації 27.06.2019 був раптово знецінений у 23 рази і оприбуткований за 1 грн/т. Сама по собі проводка через рахунок 23 «Виробництво» не наділяє підприємство правом безпідставно занижувати вартість активу під час його первинного визнання.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Оцінка активу (відсіву) у розмірі 1 грн/т. за наявності власної затвердженої калькуляції платника щодо ідентичного активу у розмірі 23 грн/т., не має зрозумілого економічного обґрунтування та свідчить про заниження вартості активу.

Посилання Позивача на те, що ДПС не навела власних розрахунків ринкової вартості у Акті, суд відхиляє, адже Відповідач базував свої доводи саме на первинному документі самого Позивача (калькуляції від 07.03.2019), який не був скасований чи змінений останнім.

Доказів наявності попередніх перевірок, які б погодили методологію оцінки в 1 грн/т, Позивач також не надав (про що сам зазначив у Заяві від 24.08.2026). Отже, Позивач не надав зрозумілого економічного розрахунку, який би доводив, що справедлива вартість чи ціна можливого використання 1 тонни вапнякового відсіву об`єктивно може становити 1 гривню (що очевидно не відповідає реаліям ринку видобутку та витратам).

Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що наслідки господарських операцій для цілей оподаткування визначаються виходячи з їх реального економічного змісту, а показники податкового обліку повинні формуватись на підставі первинних документів, що фіксують справжню вартість активів.

Відтак суд вважає, що Контролюючий орган правомірно використав калькуляцію підприємства як доказ справжньої вартості активу, відповідно, ППР №23632/2201-0708 (в частині донарахування податку на прибуток) та ППР №23635/2201-0708 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Що стосується ППР №23632/2201-0708 в частині завищення рядка 16 декларації на 33 241 грн., актом перевірки встановлено завищення суми сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів на суму 33 241 грн. через помилку в коді виду платежу.

Позивач зазначає, що у платіжному дорученні від 24.07.2018 №11465 кошти в сумі 30452,22 грн. були спрямовані на вірний казначейський рахунок, проте через механічну помилку замість коду платежу «125» (аванс з дивідендів) було вказано код «101» (податок на прибуток). Посилаючись на базу роз`яснень ДПС (ЗІР № 102.21), Позивач вважає, що такий платіж зараховується до бюджету і штраф не застосовується.

ДПС в свою чергу зазначає, що код «101» означає виконання зобов`язання саме з податку на прибуток, а не з авансового внеску. Оскільки Позивач не подавав заяви про зміну призначення платежу, податковий орган не міг самостійно перекваліфікувати цей платіж, отже обов`язок зі сплати авансу юридично не виконаний.

Згідно з п.п. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 ПК України емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Письмовими доказами підтверджено, що Позивач здійснив платіж на суму 30 452,22 грн. згідно з платіжним дорученням від 24.07.2018 №11465. Код бюджетної класифікації та розрахунковий казначейський рахунок були вказані вірно. Помилка полягала в зазначенні коду виду платежу (101 замість 125).

Суд виходить з того, що помилка під час перерахування податку (в тому числі у коді виду платежу) у встановлений строк має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Якщо кошти фактично зараховані до відповідного бюджету, економічні інтереси держави не порушуються. Помилка в реквізиті призначення платежу не є свідченням ухилення від сплати податку і не може бути самостійною підставою для застосування штрафних санкцій чи невизнання такого платежу. До того ж, Відповідач у запереченнях не спростував наявність відповідних роз`яснень самої ДПС.

Зважаючи на вказане, ППР №23632/2201-0708 форми «Р» підлягає скасуванню в частині висновків про завищення суми нарахованих та сплачених авансових внесків у зв`язку з виплатою дивідендів в поточному звітному (податковому) періоді на суму 33241 грн. та в частині пропорційного застосування суми штрафної санкції.

Що стосується заниження зобов`язань по ПДВ та факту нереєстрації податкових накладних, встановлені перевіркою порушення в цій частині стали підставою для прийняття спірних ППР №23625/2201-0708 (донарахування 170 296 грн ПДВ та штраф) та ППР №23629/2201-0708 (штраф за нереєстрацію ПН 95 654,93 грн).

Перевіркою встановлено, що платником не задекларовано суму податку на додану вартість та не складено/не зареєстровано податкові накладні (ПН) за операціями реалізації щебеню ТОВ «Версанд» (вересень-жовтень 2019, ПДВ 112 603 грн.), отримання авансу від ПАТ «Кривий Ріг цемент» (19.12.2019, ПДВ 57692 грн.) а також зарахування бюджетних коштів від окремих комунальних органів (ПДВ 21 014 грн).

Як видно зі змісту позову і пояснень позивача, останній зосередив аргументацію на контрагенті ТОВ «Версанд», надавши суду перелік номерів і дат податкових накладних, які, за його твердженням, були зареєстровані за правилом «першої події».

Відповідач зазначає про те, що відносини з ТОВ «Версанд» регулюються Договором №1/08-04-19, п. 4 якого передбачає відстрочку платежу на 60 днів. Першою подією є відвантаження товару. Перевіркою встановлено нові відвантаження у вересні-жовтні 2019. Натомість наведені Позивачем податкові накладні були складені у червні-серпні 2019, отже вони стосуються попередніх поставок, які сформували дебіторську заборгованість станом на 01.09.2019. На нові операції податкові накладні не реєструвались (номери і дати в базі ЄРПН відсутні або належать іншим накладним).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань є дата «першої події» (отримання коштів або відвантаження товарів). Згідно з п. 201.1 та 201.10 ст. 201 ПКУ платник зобов`язаний скласти та зареєструвати податкові накладні в ЄРПН на дату виникнення таких зобов`язань.

Дослідивши Договір поставки №1/08-04-19 з ТОВ «Версанд», суд встановив наявність умови про відстрочку платежу. За відсутності авансу податкові зобов`язання виникали суворо в дати відвантаження товару (вересень-жовтень 2019). Перелік податкових накладних, наданий Позивачем, дійсно охоплює періоди до 01.09.2019, що підтверджує позицію контролюючого органу про належність цих документів до попередніх господарських епізодів. Разом з тим, Позивач не надав суду копій податкових накладних або витягів з ЄРПН, які б беззаперечно ідентифікували виконання податкового обов`язку саме за спірними відвантаженнями восени 2019.

Розглядаючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в частині виявлених порушень за взаємовідносинами Позивача з ПАТ «Кривий Ріг цемент» та розрахунків за рахунок бюджетних коштів, суд виходить із такого.

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючим органом на підставі первинних документів (виписок банку, актів звірки, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 та 6811) встановлено, що ДП «Закупнянський кар`єр» на виконання договору №39288 від 31.10.2019 здійснювало постачання щебеню на адресу ПАТ «Кривий Ріг цемент». При цьому перевіркою зафіксовано, що у грудні 2019 покупець перерахував на банківський рахунок Позивача кошти, сума яких перевищувала вартість фактично відвантаженої продукції. Відтак, станом на 19.12.2019 у Позивача утворилася кредиторська заборгованість, тобто була отримана попередня оплата (аванс) за щебінь вапняковий у розмірі 346 155,00 грн. (у тому числі ПДВ 57 692,50 грн).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів. Згідно з п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідачем в Акті перевірки зазначено, що на дату отримання попередньої оплати від ПАТ «Кривий Ріг цемент» (19.12.2019) податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 57 692,50 грн. Позивачем не були задекларовані, податкова накладна не складалась та в ЄРПН не реєструвалась, чим порушено вимоги ст. 187, 201 ПКУ.

Надаючи оцінку цим обставинам, суд зазначає, що Позивач ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив, ані в додаткових поясненнях не навів належних доказів (як-то копії зареєстрованих податкових накладних, витяги з ЄРПН на вказану суму авансу чи альтернативні розрахунки сальдо взаєморозрахунків), які б спростовували висновки контролюючого органу в цій частині.

Як встановлено Актом перевірки, Позивачу на банківський рахунок надходили бюджетні кошти за поставлені товари/послуги від низки суб`єктів владних повноважень (КП «Городоккомунсервіс», Чемеровецька селищна рада, Вівсянська, Голенищівська, Кутковецька, Юрковецька та Закупненська сільські/селищні ради) на загальну суму 126089,10 грн. (в тому числі ПДВ 21 014,85 грн). Відповідач кваліфікував як порушення нескладання та нереєстрацію в ЄРПН податкових накладних на дату зарахування цих бюджетних коштів.

Позивач у позовній заяві не погодився з цим висновком та навів перелік податкових накладних, які були зареєстровані щодо вказаних контрагентів, стверджуючи про відсутність порушень.

Дослідивши вказані доводи, суд відхиляє аргументи Позивача з огляду на вимоги податкового законодавства щодо особливостей обліку бюджетних коштів. Так, загальне правило «першої події» (за відвантаженням або оплатою), закріплене у п. 187.1 ПКУ, має законодавчі винятки. Одним із таких винятків є положення пункту 187.7 статті 187 ПКУ, згідно з яким датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є виключно дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі. Тобто, незалежно від того, коли фактично відбулося відвантаження товару чи надання послуги бюджетній установі (раніше чи пізніше), податкове зобов`язання з ПДВ у платника виникає в день отримання бюджетних коштів на рахунок. Саме на цю дату платник зобов`язаний скласти та зареєструвати податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПКУ).

Зіставляючи дати фактичного надходження бюджетних коштів (вказані Позивачем у позові) з датами виписаних ним податкових накладних, суд констатує їх невідповідність, наприклад: кошти від Чемеровецької селищної ради надійшли 27.11.2018, тоді як Позивач посилається на ПН №237 від 31.07.2018; кошти від Вівсянської сільської ради надійшли 08.02.2019, а ПН №54 складена 05.02.2019; кошти від КП «Городоккомунсервіс» надійшли 31.10.2018, а Позивач посилається на ПН №147 від 24.10.2018, №148 від 25.10.2018 тощо.

Суд погоджується з доводами Відповідача про те, що податкові накладні, на які посилається Позивач, складені на інші дати (ймовірно, за фактом відвантаження товару), що є порушенням спеціальної норми п. 187.7 ПКУ щодо бюджетних коштів. На виконання вимог закону податкові накладні мали бути складені та зареєстровані безпосередньо на дати надходження коштів. Відсутність реєстрації податкових накладних, датованих днями отримання бюджетного фінансування, утворює склад податкового правопорушення.

Відтак, висновки контролюючого органу в цій частині є обґрунтованими. Податкові повідомлення-рішення №23625/2201-0708 та №23629/2201-0708 в частині вказаних обставин відповідають критеріям правомірності та скасуванню не підлягають.

Що стосується ППР форми «Д» №0237342408 (податок на доходи фізичних осіб, далі також ПДФО - 145 886,86 грн.) та № 0237352408 (військовий збір, далі також ВЗ - 8 838,4 грн.), суд виходить з такого.

Контролюючий орган під час перевірки встановив порушення строків перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору із заробітної плати (зокрема за травень 2021). Оскільки станом на 30.06.2021 (кінець періоду, що перевірявся) податки не були перераховані, ДПС прийняла рішення про стягнення цих сум як грошового зобов`язання. Штрафи не застосовувались через запровадження карантину.

Позивачем були надані платіжні доручення та банківські виписки (№№ 3954, 3957, 3970, 3985, 4000 тощо) за липень-серпень 2021, які підтверджують, що суми основного боргу були сплачені платником самостійно до моменту прийняття податкових рішень. Відповідач вважає, що ці платежі здійснені поза межами перевіряємого періоду, тому не можуть впливати на висновки Акта.

Судом встановлено, що Позивач дійсно допустив порушення строків сплати. Однак, згідно з наданими первинними банківськими документами ця заборгованість (основний платіж) була повністю погашена ним у липні-серпні 2021. Акт перевірки складений 03.09.2025, а спірні ППР форми «Д» (якими платнику визначається сума податкового зобов`язання) винесені 08.10.2025. Отже, на момент їх прийняття боргу з основного платежу вже не існувало.

Контролюючий орган при виявленні несвоєчасної сплати податків наділений правом застосовувати штрафні санкції (ст. 125-1 ПКУ) та нараховувати пеню (ст. 129 ПКУ). Як визнає сам Відповідач, такі санкції не застосовувались через мораторій (п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Водночас, винесення ППР на стягнення самої суми податку, який вже був фактично сплачений платником, призводить до неправомірного подвійного стягнення грошових коштів, тому у цій частині оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0237342408 та №0237352408 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення - рішення № 0237372408 (штраф 1 020 грн. за недостовірні відомості у 1ДФ) та Рішення №0237382408 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування ЄСВ на загальну суму 316 296,69 грн.) судом зі змісту Акту встановлено, що платником невірно вказано ознаки доходу (106, 157) у податковому розрахунку 1ДФ за 2018-2021, допущене несвоєчасне подання звітів та несвоєчасне нарахування ЄСВ за 2013-2016.

Надаючи правову оцінку правомірності вказаних рішень, суд виходить з такого.

Що стосується порядку подання Податкового розрахунку (форма 1ДФ), як вбачається з матеріалів справи та Акта перевірки, контролюючим органом під час дослідження податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) встановлено ряд порушень порядку їх заповнення ДП «Закупнянський кар`єр».

Зокрема, перевіркою встановлено, що у розрахунках за 3-4 квартали 2018, 1-4 квартали 2019, 1-4 квартали 2020 та 1-2 квартали 2021 Позивачем невірно відображались нараховані та виплачені доходи фізичним особам від надання рухомого майна в оренду за ознакою доходу «106». Крім того, у 2 кварталі 2019 невірно відображено за ознакою доходу «157» дохід фізичної особи (РНОКПП 2076612435) від оренди рухомого майна, а в 1 кварталі 2020 року Позивач помилково відобразив за ознакою доходу «157» дохід, виплачений юридичній особі (код за ЄДРПОУ 14152245), що суперечить суті податкового розрахунку за формою 1ДФ, який призначений для звітування виключно щодо доходів фізичних осіб. Зазначені факти Відповідач підтвердив наявними договорами найму транспортних засобів, платіжними інструкціями та картками рахунку 631.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та підпункту «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. Згідно з п. 119.1 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Оскільки Позивачем були допущені помилки щодо ідентифікації платників податків (зокрема, зазначення юридичної особи замість фізичної) та невірне визначення ознак доходу, Відповідач правомірно застосував фінансову санкцію, передбачену п. 119.1 ст. 119 ПКУ.

Позивач, в свою чергу, не надав фактичних чи правових аргументів, розрахунків чи належних доказів на спростування висновків податкового органу в цій частині.

Зі змісту Акта перевірки також вбачається, що податковим органом встановлене неодноразове несвоєчасне подання Позивачем звітів щодо сум нарахованого ЄСВ, а також несвоєчасне нарахування самого внеску за відповідні періоди. Загальна сума несвоєчасно нарахованого ЄСВ за даними перевірки становить 2 070 107,05 грн.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI) платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до органу доходів і зборів у встановлені строки. Звітним періодом згідно з абз. 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI є календарний місяць.

Частиною 11 статті 25 Закону №2464-VI (у редакціях, чинних на момент вчинення порушень) передбачено, що за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків (у редакції до 01.01.2015) та 10 відсотків (у редакції після 01.01.2015) зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Водночас, згідно з частинами 1-3 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, принцип змагальності покладає на Позивача обов`язок не лише заявити вимогу про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, але й навести фактичні та правові підстави, з яких він вважає таке рішення неправомірним, надавши суду відповідні докази. Обов`язок Відповідача з доказування правомірності рішення не звільняє Позивача від обов`язку доведення факту порушення його права.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що Позивач, включивши вимоги про скасування ППР №0237372408 (форма 1ДФ) та Рішення №0237382408 (штрафні санкції з ЄСВ) до прохальної частини позову, у поданих ним заявах по справі та під час судового розгляду не надав будь - яких належних доказів, які б дійсно доводили порушення його прав та спростовували висновки податкового органу в цій частині. Так, не надано докази своєчасного подання звітності з ЄСВ, відсутності заборгованості в спірних періодах чи правильності заповнення форми 1ДФ.

Разом з тим, формальна незгода платника податків з актом індивідуальної дії, яка не підкріплена належними, допустимими та достовірними доказами, не може слугувати достатньою підставою для його скасування судом. Враховуючи те, що факти несвоєчасного нарахування ЄСВ документально підтверджені під час перевірки, а розрахунок штрафної санкції не спростований належними доказами, суд не вбачає неправомірності у висновках податкового органу у цій частині.

Загальний аргумент Позивача про недоведення контролюючим органом його вини та умислу суд оцінює критично, адже фінансові санкції у цій справі застосовані за статтями 120-1, 123, 119 ПКУ, а ці норми (у відповідних редакціях, чинних на момент вчинення правопорушень) закріплюють об`єктивну відповідальність платника податків за сам факт порушення правил податкового обліку чи несплати податків. Контролюючий орган у даних конкретних випадках не зобов`язаний був доводити будь-яку форму вини Позивача (умисел чи необережність), оскільки відповідальність настає за сам факт невідповідності дій платника вимогам закону.

Зважаючи на встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Закупнянський кар`єр» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області:

від 08.10.2025 форми «Д» №0237342408,

від 08.10.2025 форми «Д» №0237352408,

від 08.10.2025 форми «Р» №23632/2201-0708 в частині висновків про завищення суми нарахованих та сплачених авансових внесків у зв`язку з виплатою дивідендів в поточному звітному (податковому) періоді на суму 33241 грн. та в частині застосування відповідної суми штрафної санкції.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 серпня 2026 року

Позивач:Державне підприємство "Закупнянський кар`єр" (вул. Центральна, 1Е,с-ще Закупне,Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.,31614 00373735)

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29001 44070171)

Головуючий суддя І.С. Козачок