Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №520/24896/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 серпня 2026 року №520/24896/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії (представник позивача - адвокат Бідний Борис Тихонович),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі №520/16387/25 з 01.02.2023 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) перерахувати та виплачувати у нарахованому розмірі пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі №520/16387/25 за оновленою довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області від 10.02.2025 №167 з урахуванням рішень Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 по справі №520/9951/23, від 07.03.2024 по справі №520/35159/23 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023.

Ухвалою від 14 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору та встановлено позивачу строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 169 КАС України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Ухвалою від 17 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/24896/26, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином. Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії відповідача щодо обмеження розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при перерахунку пенсії з 01.02.2023 за оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення є протиправними та порушують його конституційні права.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення з 01.10.2013.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту, обіймав на день звільнення зі служби посаду тимчасово виконуючого обов`язки начальника 27-ДПРЧ м. Харків Головного управління ДСНС України у Харківській області, мав спеціальне звання «підполковник», звільнений зі служби 30.09.2013, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01.10.2013 у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 25.10.2013 (пенсійна справа № 2004012394 (МНС)).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 520/35159/23, яке набрало законної сили 09.04.2024, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку позивачу з 01.02.2023 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 18.10.2023 № 719; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 згідно оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 18.10.2023 № 719, виходячи з 80 відсотків грошового забезпечення та без обмеження пенсії граничним розміром; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Цим самим рішенням зафіксовано, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 520/9951/23, яке набрало законної сили 08.08.2023, підтверджено розмір пенсії позивача 80 відсотків грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 520/16387/25, яке набрало законної сили 25.09.2025, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 10.02.2025 № 167; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 згідно оновленої довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 10.02.2025 № 167 зі збереженням показника розміру пенсії 80 відсотків грошового забезпечення; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У мотивувальній частині цього рішення зазначено, що суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, як заявленою передчасно, з посиланням на статтю 5 КАС України та на те, що захист прав передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

10 лютого 2025 року Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області складено довідку про розмір грошового забезпечення для перерахування пенсії позивача № 167 станом на 01 січня 2023 року, підставою складення якої в самій довідці зазначено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 520/24585/24 та постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, у якій зазначено: посадовий оклад згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 - 7940,00 грн; оклад за військовим (спеціальним) званням «підполковник» - 2150,00 грн; надбавка за вислугу років (50 відсотків) - 5045,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (50 відсотків) - 7567,50 грн; розмір щомісячної премії (169 відсотків) - 13418,60 грн, а всього для обчислення пенсії - 36121,10 грн. Зазначену довідку одержано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 17.02.2025 за вхідним № 6230/8.

Згідно з протоколом «Перерахунок пенсії» за пенсійною справою № 2004012394 (МНС), перерахованою з 01 лютого 2023 року (оформлено 25.12.2025), сума грошового забезпечення, з якої обчислюється пенсія, становить 36121,10 грн, основний розмір пенсії (80 відсотків) - 28896,88 грн, при цьому в протоколі зазначено: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 23243,60». Підставою перерахунку в протоколі вказано рішення суду. Такий самий розмір пенсії до виплати - 23243,60 грн - наведено і в інформації про розмір та складові пенсії позивача станом на 01.03.2023 та станом на 01.01.2024, викладеній у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.12.2025 № 2000-0203-8/207159.

Згідно з протоколом «Перерахунок пенсії», перерахованою з 01 грудня 2025 року (оформлено 25.12.2025), основний розмір пенсії з урахуванням індексації становить 31896,88 грн, а до виплати визначено 23610,00 грн. Згідно з протоколом «Перерахунок пенсії», перерахованою з 01 березня 2026 року (оформлено 21.05.2026), основний розмір пенсії з урахуванням індексації становить 34491,88 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати з 01.04.2026 визначено 25950,00 грн. Ці ж показники відображено у протоколі за пенсійною справою № 2004012394 (МНС) від 19.08.2026, доданому відповідачем до відзиву на позовну заяву: «ВСЬОГО ПРИЗНАЧЕНО: 34491,88», «ПРИЗНАЧИТИ згідно з Законом України № 2262-XII, 09.04.1992 загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі: з 01.10.2013 р. довічно - 25950,00».

22 грудня 2025 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження її розміру і виплату недоплаченої суми з 01.02.2023.

Листом від 26.12.2025 № 2000-0203-8/207159 відповідач повідомив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 520/16387/25 з 01.02.2023 здійснено перерахунок пенсії позивача згідно з оновленою довідкою від 10.02.2025 № 167 зі збереженням показника розміру пенсії 80 відсотків грошового забезпечення та нараховано різницю в пенсії; що поточний розмір пенсії позивача після перерахунку на виконання рішення суду не змінився; що рішенням суду зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на головне управління не покладено; а також що, оскільки за матеріалами пенсійної справи пенсію позивачу призначено до 12.04.2023 та він не надав документів про належність до осіб, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, підстави для проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Насамперед суд перевіряє, чи не є цей спір тотожним спорам, вирішеним судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ця підстава застосовується лише за одночасного збігу сторін, предмета і підстав раніше вирішеного та нового спорів, і наявність такого збігу суд перевіряє з власної ініціативи.

Предметом спору у справі № 520/35159/23 були дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 18.10.2023 № 719, а зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничним розміром стосується перерахунку саме за цією довідкою. Предметом цього спору є дії відповідача з обмеження розміру пенсії, перерахованої за іншою довідкою - від 10.02.2025 № 167, складеною на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 520/24585/24 і такою, що визначає інший склад та інший розмір грошового забезпечення позивача. Отже, предмет і підстави позовів не збігаються, а тотожності цього спору зі спором, вирішеним у справі № 520/35159/23, немає.

У справі № 520/16387/25 вимога про здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром позивачем заявлялася, проте суд відмовив у її задоволенні як заявленій передчасно, пославшись на статтю 5 КАС України та на те, що захист прав передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Відмова з мотивів передчасності означає, що ця вимога по суті не вирішувалася: суд не встановлював ані наявності, ані відсутності у відповідача права обмежувати розмір пенсії позивача граничним розміром. Така відмова не створює наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, і не позбавляє позивача права звернутися до суду після того, як обставина, відсутність якої стала причиною відмови, настане.

Після ухвалення рішення від 25.08.2025 у справі № 520/16387/25 відповідач перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01.02.2023 за довідкою від 10.02.2025 № 167 фактично провів і при цьому обмежив розмір пенсії, що підлягає виплаті, максимальним розміром, що підтверджується протоколом за пенсійною справою № 2004012394 (МНС) від 19.08.2026, доданим відповідачем до відзиву на позовну заяву: «ВСЬОГО ПРИЗНАЧЕНО: 34491,88», «ПРИЗНАЧИТИ згідно з Законом України № 2262-XII, 09.04.1992 загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі: з 01.10.2013 р. довічно - 25950,00». Саме цими діями порушено право позивача, і саме вони є підставою цього позову. Підстав для закриття провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, суд не встановив.

Не виходять заявлені у цій справі вимоги і за межі того, що вже присуджено рішенням від 07.03.2024 у справі № 520/35159/23. Тим рішенням відповідача зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її граничним розміром за довідкою від 18.10.2023 № 719, тобто за довідкою, у якій, як установлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі № 520/24585/24, не було відомостей про відсотковий розмір щомісячної премії і яку саме через це замінено довідкою від 10.02.2025 № 167 з іншим розміром грошового забезпечення - 36121,10 грн. Перерахунок, при якому відповідач застосував обмеження, проведено за довідкою № 167, а не за довідкою № 719, і виходячи з іншого розміру грошового забезпечення, а тому дії відповідача, вчинені при цьому перерахунку, рішенням у справі № 520/35159/23 не охоплюються і не можуть бути усунуті в порядку його примусового виконання. Крім того, ухвалене пізніше рішення від 25.08.2025 у справі № 520/16387/25, предметом якого була саме довідка № 167, зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром на відповідача не поклало, відхиливши цю вимогу як передчасну. З цих же причин заявлені у цій справі вимоги не можуть бути вирішені в порядку статей 382, 383 КАС України: судовий контроль за виконанням судового рішення охоплює дії, вчинені на виконання саме того рішення, яким на суб`єкта владних повноважень покладено відповідний обов`язок, тоді як обов`язку виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром при перерахунку за довідкою від 10.02.2025 № 167 на відповідача жодним із раніше ухвалених судових рішень покладено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому не підлягають повторному доказуванню у цій справі обставини, встановлені рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 520/9951/23, від 07.03.2024 у справі № 520/35159/23 і від 25.08.2025 у справі № 520/16387/25, а саме: розмір пенсії позивача - 80 відсотків грошового забезпечення, та обов`язок відповідача провести перерахунок і виплату пенсії позивача з 01.02.2023 згідно з оновленою довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 10.02.2025 № 167.

Норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України »Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб«, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» затвердив Порядок № 45 (далі - Порядок №45).

Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за містом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.

Так, пунктами 2, 3 Порядку №45 визначено, що Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Аналіз наведених норм щодо порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», свідчить про необхідність здійснення таких послідовних дій: відповідний державний орган повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки; довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено чинним нормативно-правовими актами.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача може бути здійснений відповідачем виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.

Наведене прямо випливає з пунктів 2 і 3 Порядку № 45.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ (у редакції з 01.01.2017) всі призначені за нормами цього Закону пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію, на умовах, у порядку та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що саме в такій редакції частину четверту статті 63 Закону №2262-ХІІ викладено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року.

Аналіз частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ (у редакції від 01.01.2017) дозволяє суду зробити висновок про те, що право на перерахунок пенсії мають особи, пенсії яким призначені за цим Законом, у разі підвищення розміру грошового забезпечення відповідних категорій працюючих військовослужбовців.

В той же час повноваження визначати умови, порядок перерахунку пенсій, а також розміри пенсій делеговані Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набирає чинності з 1 березня 2018 року, про що вказано у самій постанові (далі - Постанова КМУ №704).

Постановою КМУ №704 підвищено грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, посадових осіб начальницького складу податкової міліції апарату Державної фіскальної служби, головних управлінь в областях, м. Києві та органу з обслуговування великих платників податків Державної фіскальної служби та деяких інших категорій військовослужбовців.

Отже, у зв`язку з набранням чинності Постановою КМУ №704 у позивача виникло право на перерахунок його пенсії, оскільки зазначеною постановою Уряду підвищено грошове забезпечення військовослужбовців.

В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р (п. 2 постанови КМУ №103 від 21.02.2018).

З аналізу наведених вище положень слідує, що набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні ч. 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є обставиною, що тягне за собою зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону.

В даному ж випадку, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.

Частиною другою статті 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Довідку Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 10.02.2025 № 167 складено про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року, а тому у розумінні частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ право позивача на перерахунок пенсії за цією довідкою виникло з 01.02.2023 - з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Разом із тим, отримавши відповідну довідку та здійснивши на її підставі перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01.02.2023, відповідач обмежив розмір пенсії, що підлягає виплаті, максимальним розміром, зазначивши у протоколі перерахунку з 01.02.2023: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 23243,60» при основному розмірі пенсії 28896,88 грн, а в протоколі за пенсійною справою від 19.08.2026 - загальний розмір пенсії до виплати 25950,00 грн при нарахованих 34491,88 грн.

Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є довідка уповноваженого органу.

При цьому, суд зауважує, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами або позивачем довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.

Щодо обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним розміром суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Згідно із пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII.

Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

При цьому, розвиваючи зазначені юридичні позиції викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, «юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття «виправданого (леґітимного) очікування»]» [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань» [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії «Мірило правовладдя», CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішень Конституційного Суду України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19,від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21.

Згодом відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, від 08 листопада 2022 року у справі №580/6636/21, від 06 березня 2023 року у справі № 1340/6235/18.

Суд надає оцінку доводу позивача про те, що Закон № 2262-ХІІ запроваджує дві самостійні процедури - призначення пенсії за статтею 43 та перерахунок раніше призначеної пенсії за статтею 63, а обмеження максимальним розміром установлено саме частиною сьомою статті 43 цього Закону, тобто в нормі, що регулює призначення пенсії. Цей довід є обґрунтованим. У рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, Верховний Суд виснував, що внесені Законом № 3668-VI та Законом № 1166-VII зміни до Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії; процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення; нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону № 3668-VI та Закону № 1166-VII не зазнала. Отже, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, а застосування до процедури перерахунку норм, які регулюють призначення пенсії, є протиправним.

У цій справі відповідач провадив саме перерахунок раніше призначеної позивачу з 01.10.2013 пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 520/16387/25, а не призначав її вперше. За таких обставин застосування відповідачем до цієї процедури обмеження, встановленого частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції підпункту 7 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, є неправомірним і з цієї самостійної підстави.

Крім того, приписи статті 2 Закону № 3668-VI, якими відповідач обґрунтовує правомірність застосованого обмеження, Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), і згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення вони втратили чинність з 12 квітня 2023 року, на що вказує і сам відповідач у відзиві на позовну заяву. Отже, щонайменше з 12.04.2023 у законодавстві України взагалі відсутня чинна норма, яка дозволяла б обмежувати максимальним розміром пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ, а щодо періоду з 01.02.2023 по 11.04.2023 таке обмеження є неприпустимим з наведених вище мотивів вирішення колізії на користь особи. Посилання відповідача на відсутність законодавчого регулювання цього питання та на позицію Міністерства соціальної політики України, за якою без обмеження максимальним розміром підлягають виплаті лише пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, суд відхиляє, оскільки відсутність норми, яка дозволяє обмеження, унеможливлює його застосування, а позиція центрального органу виконавчої влади не є нормативно-правовим актом і не може створювати для позивача обмежень, не встановлених законом.

Відсутність у резолютивній частині раніше ухваленого судового рішення окремого застереження про граничний розмір пенсії не створює для органу Пенсійного фонду України самостійної правової підстави застосовувати обмеження, якого чинний закон не передбачає: обов`язок нараховувати і виплачувати пенсію в розмірі, визначеному законом, випливає із самого Закону № 2262-ХІІ. Рішення пенсійного органу, прийняте за наслідками перерахунку пенсії за попередній період, не впливає на подальші перерахунки пенсії, а наявність такого рішення не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи правильно нараховується і виплачується пенсія особі-пенсіонеру, зокрема після подальших перерахунків.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у справі, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним. Викладене свідчить про протиправність дій відповідача щодо обмеження позивачу пенсії максимальним розміром.

Стосовно строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Право позивача на перерахунок пенсії за довідкою про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року виникло з 01.02.2023. Проте довідку № 167 складено Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області лише 10.02.2025, одержано відповідачем 17.02.2025, а перерахунок пенсії позивача за цією довідкою відповідач оформив лише протоколом від 25.12.2025. Отже, перерахунок та виплату пенсії, на яку позивач має право з 01.02.2023, у визначені Порядком № 45 строки не проведено правильно та своєчасно з вини як державного органу, який видає довідки для перерахунку пенсії, так і органу Пенсійного фонду України, а тому за частиною третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ такий перерахунок провадиться з дати виникнення права на нього - з 01.02.2023 - без обмеження строком.

Отже, оскільки перерахунок та виплату пенсії, на яку позивач має право, не проведено правильно та своєчасно з вини органу Пенсійного фонду України, такий перерахунок та виплата пенсії за приписами частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ мають бути проведені з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Крім того, предметом цього спору є дії відповідача з обмеження розміру пенсії, що підлягає виплаті, максимальним розміром. Такі дії мають триваючий характер і вчиняються відповідачем щомісяця при кожній виплаті пенсії, а розмір пенсії до виплати відповідач визначав наново при кожному наступному перерахунку: з 01.12.2025 - протоколом, оформленим 25.12.2025, з 01.03.2026 - протоколом, оформленим 21.05.2026, яким до виплати з 01.04.2026 визначено 25950,00 грн при нарахованих 34491,88 грн. Позовну заяву подано до суду 12 серпня 2026 року, тобто в межах шестимісячного строку, обчисленого від дати останнього такого перерахунку.

Суд враховує також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.03.2021 у справі № 758/7700/17, за якою у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Оскільки строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, підстав для залишення позовної заяви без розгляду, передбачених частиною третьою статті 123 КАС України, суд не встановив. Питання строку звернення до суду відповідач у відзиві на позовну заяву не порушував і про залишення позову без розгляду з цієї підстави не заявляв.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій, доказів наявності чинної норми права, яка дозволяє обмежувати розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, максимальним розміром, а також розрахунку застосованих ним величин максимального розміру пенсії суду не надав. Водночас сам факт застосування до пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував, а обґрунтовував його правомірність, а тому за частиною першою статті 78 КАС України ця обставина доказуванню не підлягає. Натомість обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, зокрема доказами, поданими самим відповідачем.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-78, 90, 94-99, 122-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі №520/16387/25 з 01.02.2023 з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) провести перерахунок та виплату у нарахованому розмірі пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі №520/16387/25 за оновленою довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Харківській області від 10.02.2025 №167 з урахуванням рішень Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 по справі №520/9951/23, від 07.03.2024 по справі №520/35159/23 без обмеження її граничним розміром з 01.02.2023, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 серпня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар