Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №520/12147/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 р. № 520/12147/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків щодо відмови позивачу у направленні до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 - неправомірними;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків направити до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відмова відповідача є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та доставлена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач), командир військової частини НОМЕР_1 , разом із своєю родиною: дружина - ОСОБА_2 , 1978 р.н., донька - ОСОБА_3 , 2000 р.н., донька - ОСОБА_4 , 2015 р.н. винаймає житло та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач має календарну вислугу понад 30 років, що підтверджується доданим до позову витягом з послужного списку, учасник АТО, ветеран війни-учасник бойових дій (довідка про безпосередню участь від 01.08.2025 № 691/14181, від 21.03.2025 № 1808/10/4784), Указом Президента України від 14.10.2022 року № 705/2022 присвоєно звання Герой України із врученням ордена «Золота Зірка», безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, брав участь у бойових діях під час повномасштабної агресії рф на територію України, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 19.03.2015 року.

Позивач перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні.

У зв`язку з проходженням військової служби, на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, позивачу та його родині було видано службовий ордер №0000755 від 27.04.2018 року на жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач у позові зазначає, що службовий статус квартири АДРЕСА_3 значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством житлових прав, як позивача так і членів його родини.

Для виключення квартири з числа службових, позивач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова (далі - відповідач) листом від 06.05.2026 вх. № 4951 про підготовку клопотання про виключення квартири з числа службових, але 11.05.2026 року за вих. № 583/4041 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Вважаючи, що відмова відповідача від підготовки та направлення до органу місцевого самоврядування клопотання про виключення квартири з числа службових, є протиправною, необґрунтованою та такою, що істотним чином порушує конституційні права позивача та його родини на житло та гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон № 2011-XII).

Згідно зі ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Відповідно до ч. 1 п. 3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (в подальшому - Порядок), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 календарних років і більше та члени їх сімей надається житло для постійного проживання.

Згідно із ч. 3 п. 3 Порядку, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Відповідно до п. 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 (в подальшому - Інструкція), військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку з скороченням штатів, інваліди першої чи другої групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями, незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на квартирному обліку. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району встановленим порядком.

Отже, на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену п. 10 Інструкції та ч. 3 п. 3 Порядку можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.

Згідно зі ст. ст. 5, 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як в воєнний так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судовим розглядом встановлено, що позивач має календарну вислугу понад 30 років, що підтверджується доданим до позову витягом з послужного списку, учасник АТО, ветеран війни-учасник бойових дій (довідка про безпосередню участь від 01.08.2025 № 691/14181, від 21.03.2025 № 1808/10/4784), Указом Президента України від 14.10.2022 року № 705/2022 присвоєно звання Герой України із врученням ордена «Золота Зірка», безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, брав участь у бойових діях під час повномасштабної агресії рф на територію України, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 19.03.2015 року, перебуває на квартирному обліку, що підтверджується відповідною довідкою, отже наявні усі, визначені п.10 Інструкції, умови для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.

Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Суд наголошує, що за наявності умов, визначених пунктом 10 Інструкції № 380, виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.

Так, пунктами 3-7 Інструкції № 380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

погодження надання постійного житла;

відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.

ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків).

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

З аналізу наведених вище положень вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов`язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення, яке займає позивач.

Крім того, пунктом 11 Порядку № 1081 передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Як встановлено судом, на даний час позивач проходить військову службу, є командиром військової частини НОМЕР_1 , підпорядковується військовій частині НОМЕР_3 - оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що потверджується довідкою про проходження служби (трудову діяльність).

Вислуга в календарному обчисленні позивача - більше 30 років.

У зв`язку з проходженням військової служби у військовій частині НОМЕР_4 , на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, позивачу та членам його родини було видано службовий ордер №0000755 від 27.04.2018 року на жиле приміщення, а саме службову квартиру АДРЕСА_1 . Службова квартира була надана для проживання родини у складі:

дружина - ОСОБА_2 , 1979 р.н.

син - ОСОБА_5 , 1998 р.н.

донька - ОСОБА_3 , 2000 р.н.

донька - ОСОБА_4 , 2013 р.н.

донька - ОСОБА_6 , 2015 р.н.

На підставі статей 124, 125 Житлового кодексу України (на час його дії), сім`я позивача не підлягала виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого житла.

Дані факти підтверджуються довідкою начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова від 09.04.2021 № 41.

Під час подальшого проходження позивачем військової служби у військових частинах НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 позивач не забезпечувався житлом (довідки від 13.11.2023 № 240, від 11.01.2024 № 105, від 24.12.2025 № 589 відповідно).

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2025 № 4, позивача зі складом сім`ї 5 осіб було зараховано на квартирний облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання: на загальну чергу на отримання житла - з 05.08.1999 р.; на першочергову чергу на отримання житла - з 28.07.2006 р.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2025 № 5 було змінено склад осіб родини позивача, які перебувають на обліку: дружина - ОСОБА_2 , 1979 р.н., донька - ОСОБА_4 , 2013 р.н., донька - ОСОБА_6 , 2015 р.н. (рішення затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 08.01.2026 № 8).

Командир військової частини НОМЕР_4 не заперечує про виключення з числа службових та надання для постійного проживання позивачу та членам його родини квартири АДРЕСА_1 (Лист від 17.12.2025 № 690/36494).

Начальник Львівського гарнізону погодив заяву позивача від 30.12.2025 щодо забезпечення останнього житловим приміщенням для постійного проживання шляхом виключення трикімнатної квартири АДРЕСА_1 з числа службових, та зазначив про відсутність потреби у використанні вказаної квартири як службової.

Житловою комісією військової частини НОМЕР_1 (протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2026 № 1) було прийнято рішення, про забезпечення позивача, з зазначеним складом родини, постійним житлом шляхом виключення трикімнатної квартири АДРЕСА_4 (рішення затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 19.01.2026 № 29).

Рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 відповідає положенням пункту 6 Порядку № 1081.

Отже, позивачем дотримано встановленої процедури розгляду питання про погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не подаючи відповідне клопотання, відповідач порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом 2011-ХІІ, в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови квартирно-експлуатаційного органу у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків щодо відмови позивачу у направленні до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 та зобов`язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова направити до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (вул. Григорія Сковороди, буд. 61, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61024, ЄДРПОУ 07923280) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харків щодо відмови позивачу у направленні до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 - неправомірними.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків направити до Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов