Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №520/20382/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року, м. Харків справа № 520/20382/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, код ЄДРПОУ13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо проведення перерахунку, індексації та виплати позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2025 року, в порядку та розмірах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення на грудень 2025 року, з компенсацією втрати частини доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.12.2025 року по момент фактичної виплати заборгованості;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок, індексацію та виплату позивачу пенсії за вислугу років, починаючи з 01.12.2025 року, як непрацюючому Пенсіонеру та дитині війни, у порядку та розмірах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262 ХІІ, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення на грудень 2025 року, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, з підвищенням до пенсії, як ветерану війни-учаснику бойових дій, у розмірі 25% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з компенсацією втрати частини доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.12.2025 року по момент фактичної виплати заборгованості;

- допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми заборгованості по пенсії по день її фактичної виплати, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в 14-денний термін надати суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно зі ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 20.08.2017 (надалі постанова № 704), він має право на перерахунок пенсії, оскільки види грошового забезпечення змінились.

Відповідачем не здійснено перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечення відповідача

Відповідач у відзиві заперечив позов та зазначив, що перерахунок пенсії позивача, на підставі оновленої довідки, не проводився, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про перерахунок пенсії, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Звертає увагу, що оскільки в довідці грошове забезпечення визначено станом на 01.12.2025, відтак, першим числом місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії є 01.01.2026, а не 01.12.2025, як зазначає позивач.

Вказує, що позивачу встановлено надбавки, доплати, підвищення відповідно до вимог чинного законодавства. Тому позовні вимоги в означеній частині не підлягають задоволенню.

Щодо встановлення виплат дитині війни стверджує, що ані Позивач, ані його представник не зверталися до Головного управління з заявою про зміну виду надбавки, тому, відповідно, доводи апеляційної скарги в означеній частині є безпідставними та свідчать про повне нерозуміння представником Позивача нормативної бази, яка регулює спірні правовідносини.

Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів переконує, що вказана вимога заявлена передчасно, оскільки вказану компенсацію наведене регулююче законодавство та нормативноправові акти пов`язують з фактичним нарахуванням та виплатою пенсії, чого на час розгляду справи ще не відбулось. Отже, позовні вимоги цій частині задоволенню не підлягають.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.12.2025 від 12.05.2026 за №ФС-70597/09/01/1112, яку направлено до пенсійного органу, для здійснення перерахунку.

Проте, відповідного перерахунку на підставі довідки від 12.05.2026 за №ФС-70597/09/01/1112 відповідачем не було здійснено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення перерахунку пенсії, відповідно оновленої довідки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України ( п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абз. 7 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2001 №10-рп/2001).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

При вирішенні справи суд враховує клопотання позивача про невідкладний розгляд справи, в якому останній зазначає, що є особою похилого віку (1939 р.н.), що впливає на строки розгляду даної справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України ( п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абз. 7 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2001 №10-рп/2001).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон № 2262-XII.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ), яким визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі за текстом Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, згідно з ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затвердив порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 45 (далі по тексту - Порядок № 45).

Згідно з п. 1 Порядку № 45, пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку вказує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 складено на ім`я позивача довідку від 12.05.2026 за №ФС-70597/09/01/1112, станом на 01.12.2025, в якій зазначені такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 4090,00 грн., оклад за військовим званням - 1410,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) - 2475,00 грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 5183,75 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 409,00 грн., премія (420%) - 17178,00 грн.

При цьому суд зазначає, що премія у розмірі 420% була встановлена на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд, в той час як судом встановлено, що згідно складових пенсії позивача його премія становить 33,3%, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії, наявними в матеріалах справи.

Також, при ухваленні рішення суд застосовує загальноправовий приницп per incuriam.

Термін per incuriam (з лат. «через недогляд») позначає у загальному праві висновки, які не мають прецедентної ваги через те, що вони зроблені внаслідок неврахування деяких несумісних з висновком положень закону або обов`язкових прецедентів, у результаті чого певна частина висновку є очевидно помилкова. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

Водночас суд бере до уваги, що 09.01.2025 зметою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу виплати Міністр оборони України видав Окреме доручення № 156/уд, яким відповідним керівникам, зокрема Збройних Сил України, доручено в 2025 році встановити щомісячну премію військовослужбовцям (крім військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України) у розмірах згідно з Додатком 1 до цього доручення;

Питання правової природи Окремого доручення Міністра оборони та наявності підстав для оформлення і видачі недіючому військовослужбовцю довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за вислугу років з відсотковими розмірами премії та надбавки за особливості проходження служби, визначеними цим Окремим дорученням, було предметом розгляду Верховного Суду у подібних справах (постанови від 11.06.2024 у справі № 520/17087/23, від 12.09.2024 у справі № 260/9408/23, від 19.11.2024 від 20.11.2024 у справі № 520/10255/24). Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення у справах за позовами пенсіонерів-військовослужбовців до обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що стосуються:

- визнання протиправною бездіяльності щодо неподання ними до Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.2023, із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) і премії, визначених станом на 01.02.2023 Окремим дорученням №2683/з;

- визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку грошового забезпечення з урахуванням зазначених видів виплат (надбавки за особливості проходження служби - 65 %, премії - 390 %) для перерахунку пенсії з 01.02.2023,

Верховний Суд сформулював такі висновки: “рішення Міністра оборони України у формі окремого доручення, адресоване керівникам військових формувань, які входять складу Збройних Сил України, системи Міністерства оборони України, є розпорядчим актом, прийняття якого було зумовлене введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні”, та метою якого, є належна та своєчасна виплата у 2023 році грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, категорії яких чітко визначено в додатках до цього документу Міністра оборони України та не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов`язаний обов`язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Натомість зазначене рішення є відомчим, внутрішнім документом, який носить тимчасовий характер, не містить нормативно-правових приписів та не породжує будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсій.”.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 140/5557/22, а саме, що "рішення (телеграма) Міністра оборони України від 14.01.2022 № 248/269 щодо зазначення конкретного відсотка премії не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов`язаний обов`язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення".

Наведений висновок касаційного суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.05.2020 у справі № 592/5164/16-а, яка полягає у такому: “накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватися на колишніх військовослужбовців. Відтак встановлення премії, передбаченої наказами Міністра оборони України, не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців відповідно до Закону № 2262-XII.”.

Надалі відступу від такого правозастосування не здійснювалось.

У силу приписів норми ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що окреме доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд, не прирівнюється до збільшення грошового забезпечення на підставі рішення Кабінету Міністрів України та не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців в частини зміни розміру премії.

Такий висновок узгоджується з приведеними вище правовими позиціями, висловленими Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду у перерахованих вище постановах, і суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

Згідно з ч.3 ст. 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, суд вважає загальновідомою обставинною те, що розміри премій військовослужбовцям у 2025 обраховуються згідно з окремим дорученням Міністра оборони України від 09.01.2025 №156/уд.

Відтак, премія позивачу, вказана у довідці у розмірі 420%, була встановлена на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що у позивача відсутнє право на премію у розмірі 420%, у зв`язку із чим актуальним розміром його премії є 33,3%.

Вищевказане також свідчить, що відповідач не використав свої повноваження з метою, з якою це повноваження надано (пенсійне забезпечення позивача, який є пенсіонером військовослужбовцем), а тому бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ст. 2 КАС України.

За таких обставин, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки.

При цьому протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.

При цьому, суд враховує, що вимога провести перерахунок пенсії з 01.12.2025 суперечить статті 51 Закону № 2262-ХІІ, відповідно до якої перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Оскільки в довідці грошове забезпечення визначено станом на 01.12.2025, відтак, першим числом місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії є 01.01.2026, а не 01.12.2025, як зазначає позивач.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки із урахуванням того, що розмір його премії складає 33,3%.

Відносно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, індексацію та виплату позивачу пенсії за вислугу років, з підвищенням до пенсії, як ветерану війни-учаснику бойових дій, у розмірі 25% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, то в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає, оскільки перерахунок пенсії ще не проведений, отже вказана вимога є такою, що спрямована на майбутнє, тоді як з урахуванням положень ст.5 КАС України захисту підлягає порушене право.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.

В частині вимог, що стосуються компенсації втрати частини доходу, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а.

Таким чином, відповідач, одночасно з виплатою перерахованої пенсії має здійснити й виплату компенсації втрати частини доходів.

Щодо позовних вимог про негайне виконання рішення суду в частині присудження виплат позивачу пенсії у межах суми стягнення, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що предмет судового розгляду в цій справі не стосується стягнення з відповідача на користь позивача конкретної суми пенсії, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає таке.

У ст. 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

У свою чергу, позивачем, при зверненні до суду з цим позовом, не було наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених ст. 382 КАС України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги позивача.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, код ЄДРПОУ13486010) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.05.2026 за №ФС-70597/09/01/1112.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.05.2026 за №ФС-70597/09/01/1112, враховуючи премію у розмірі 33,3%, з компенсацією втрати частини доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.01.2026 по момент фактичної виплати заборгованості.

4. Іншу частину позовних вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант