Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №520/13999/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Справа № 520/13999/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить: - визнати протиправним і скасувати відмову військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 2020 року проходить військову службу. Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджено належними доказами. До дисциплінарної, кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової винагороди, однак відповідач відмовив у зв`язку із тим, що прийнятий на військову службу до введення в Україні воєнного стану. Попри те, позивач наводить аргументи про те, що він набув права на таку допомогу: прийнятий на військову службу у віці до 25 років, станом на 13.02.2025 проходив військову службу, станом на 13.02.2025 брав безпосередню участь у бойових діях, що за сукупність становить не менше шести місяців. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що відповідно до п. 11 контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу позивач був прийнятий на військову на військову службу 25 березня 2020 року у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто, позивач у віці 21 року був прийнятий на військову службу за контрактом з 25 березня 2020 року, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022) та дати набрання Постановою №153 законної сили (13.02.2025). Твердження позивача у позовній заяві, що він «починаючи з 09.05.2022 році уклав контракт з військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України» не відповідає дійсності. Позивач 09.05.2022 був переміщений з військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України для подальшого проходження військової служби за контрактом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Однак, позивач не укладав новий контракт для проходження військової служби. Також зазначаємо, що військова служба за контрактом у позивача з 25.03.2020 не переривалась. Отже, відповідно до умов Постанови №153, право на отримання винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби, які на момент набрання чинності цією Постановою №153 були молодші 25 років та були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 року до 13 лютого 2025 року. Водночас військовослужбовцям, які на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі за контрактом, виплата винагороди не передбачена умовами Постанови №153. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 визначає умови набуття права на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах. Разом з тим зазначена норма не містить прямої заборони щодо виплати такої винагороди військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу до введення воєнного стану, але після його введення продовжували проходження військової служби, брали безпосередню участь у бойових діях та виконали інші встановлені державою умови для отримання відповідної соціальної гарантії. Фактично відповідач пропонує застосувати таке тлумачення Постанови №153, за якого військовослужбовці, які стали на захист держави ще до початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, перебували у районах ведення бойових дій та продовжили проходження військової служби після введення воєнного стану, опиняються у менш сприятливому правовому становищі порівняно з особами, які були прийняті на військову службу після 24.02.2022 року. Застосований відповідачем підхід фактично призводить до неоднакового ставлення до військовослужбовців, які перебували в однакових умовах проходження військової служби під час дії воєнного стану, виконували однакові бойові завдання, брали безпосередню участь у бойових діях та ризикували власним життям і здоров`ям, однак поставлені у різне правове становище виключно через дату укладення першого контракту. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

Суд установив, 25.03.2020 позивач прийняти на військову службу за контрактом про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу. Контракт укладено між позивачем та командиром військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Контракт є строковим на укладається за погодженням сторін на три роки (п. 3 контракту). Відповідно до п.11-2 контракту строк контракту продовжена до оголошення демобілізації. Дані обставини підтверджено копією контракту.

Отже, відповідно до підпункту 2 пункту 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дія контракту позивачу була продовжена понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

09.05.2022 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за контрактом із військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України та призначений наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.05.2022 №310/c на посаду стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ВОС -100915П), з 09 травня 2022 року.

23.02.2026 позивач звернувся до відповідача із рапортом стосовно нарахування та виплати одноразової грошові винагороди передбаченою постановою КМУ від 11.02.2025 №153.

27.04.2026 Військова частина НОМЕР_1 НГ України розглянула рапорт позивача від 23.02.2026. Згідно з пунктом 4 Постанови № 153, військовослужбовцям, які віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Старший сержант ОСОБА_1 був призваний на військову службу за контрактом 25.03.2020 у військовій частині НОМЕР_2 НГУ. Відповідно до витягів з наказу командира військової частини (по стройовій частині) про кількість діб участі та виплати винагороди 100 000 грн безпосередня участь у бойових діях у військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України становить 201 день, що дорівнює 6 повним сумарно обчисленим періодам (1 сумарно обчислений період 30 календарних днів). Висновок: старший сержант ОСОБА_1 був призваний на військову службу за контрактом 25.03.2020 року, до введення в дію воєнного стану. Згідно з пунктом 4 Постанови № 153, додаткова винагорода в розмірі 1 млн. грн передбачена військовослужбовцям, які віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого права із відповідним позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025р. №387 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

На момент розгляду цієї справи абзац другий пункту 4 Постанови №153 викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942.

Так, згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в чинній редакції установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.,2.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Суд звертає увагу, що обов`язкового умовою є, зокрема, безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою Кабінету Міністрів України №153.

Відповідно до протоколу відповідача від 27.04.2026 №321, зокрема установлено, що позивач брав безпосередня участь у бойових діях у військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України становить 201 день, що дорівнює 6 повним сумарно обчисленим періодам (1 сумарно обчислений період 30 календарних днів).

Разом із тим, відповідно до довідки відповідача від 10.06.2024 №188 та копії наказу відповідача від 09.05.2022 № 118 позивач проходить військову службу. Дана обставинами сторонами визнається, а відтак приймається судом до уваги.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942 пункт 4 Постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.»

За результатами аналізу змін до пункту 4 Постанови №153 суд вважає за необхідне вказати поступове розширення кола військовослужбовців осіб, яким під час реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, здійснюється виплата винагороди.

Разом із тим, суд вказує, що експериментальний проект передбачає тимчасове, тобто обмежене у часі, запровадження особливого правового режиму для апробації окремих управлінських рішень. Аналіз результатів реалізації експериментального проекту уможливлює прийняття рішення про запровадження відповідного правового режиму на постійній основі та/або в інших масштабах, або про припинення його дії.

Одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах, яка передбачена в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, спрямована на підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України осіб певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов військової служби під час воєнного стану та є складником експериментального проекту.

Одноразова грошова винагорода є заохочувальною виплатою особам певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов, та відповідають певним іншим умовам, а не соціальною гарантією встановленою усім військовослужбовцям на постійній основі.

За результатами аналізу пункту 4 Постанови №153 суд зазначає, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується громадянам України, за одночасного дотримання низки умов.

Так, під час реалізації експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується, зокрема, тим громадянам України, які (1) до набрання чинності Постановою у віці (2) до 25 років були (3) прийняті або призвані на військову службу (4) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.,2.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. 2022 р. №2102-IX.

Під час реалізації експериментального проекту і відповідно до його умов іншим особам, які не відповідають бодай одній з визначених умов, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень не виплачується.

Суд вважає за необхідне наголосити, що наведена вище умова є первинною і незмінною умовою експериментального проекту з дня набрання чинності Постанови №153. Довільна, поза аналізом результатів експериментального проекту і безвідносно до них, зміна умов реалізації проекту шляхом їх розширювального тлумачення заперечує функціональну спрямованість і практичне значення експериментального проекту.

Відповідно до положень частини 2 статті 23 Закону № 2232-XII для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема для осіб рядового складу - 3 роки.

При цьому, пунктом 2 частини 8 статті 23 Закону № 2232-XII визначено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Суд повторно зазначає, що позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби 25.03.2020 строком на три роки та дію такого продовжено понад встановлені строки до оголошення демобілізації.

Водночас, зважаючи на умови та тривалість експериментального проекту, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав прирівнювати автоматичне продовження контракту під час дії воєнного стану до первинного укладання контракту під час дії воєнного стану.

За таких обставин позивач не відповідає умовам експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153. Отже, відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди, яка спрямована на підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України осіб певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов військової служби під час воєнного стану.

Стосовно доводів позивача про те, що постанова КМУ №153 норма не містить прямої заборони щодо виплати такої винагороди військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу до введення воєнного стану, але після його введення продовжували проходження військової служби, брали безпосередню участь у бойових діях та виконали інші встановлені державою умови для отримання відповідної соціальної гарантії; різне ставлення до військовослужбовців, які перебували в однакових умовах проходження військової служби під час дії воєнного стану, виконували однакові бойові завдання, брали безпосередню участь у бойових діях та ризикували власним життям і здоров`ям, однак поставлені у різне правове становище виключно через дату укладення першого контракту, суд зазначає таке.

Метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

З огляду на викладене вище суд дійшов переконання про те, що позивач дійсно був призваний на військову службу у віці до 25 років, адже ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX», що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153, та є підставою стверджувати про відсутність протиправності відмови відповідача.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене доходжу висновку про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 27.08.2026.

Суддя М. І. Садова