Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №520/14681/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 серпня 2026 року № 520/14681/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України та Територіального управління БЕБ у Київській області, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення, у тому числі заохочення грошовою винагородою ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн., у 2026 році у розмірі 3328 грн., та без застосування коефіцієнту 28;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 у періоді проходження служби в Бюро економічної безпеки України грошове забезпечення у червні 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн. за рахунок фонду оплати праці;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Київській області, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 у періоді проходження ним служби в Територіальному управлінні БЕБ у Київській області грошове забезпечення та заохочення грошовою винагородою у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн. та з застосуванням у 2024, 2025, 2026 роках коефіцієнту 28 за рахунок фонду оплати праці;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Київській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток за 2024, 2026 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 3 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн. за рахунок фонду оплати праці;

- зобов`язати Територіальне управління БЕБ у Київській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошовий атестат для призначення пенсії ОСОБА_1 з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що під час проходження служби в Бюро економічної безпеки України відповідачі неправомірно визначали розмір його грошового забезпечення, застосувавши занижений коефіцієнт посадового окладу та розрахунковий показник прожиткового мінімуму 2102 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України. На його думку, це призвело до заниження посадового окладу, усіх похідних виплат, а також компенсації за невикористані відпустки при звільненні. Крім того, позивач вважає, що у зв`язку з неправильним визначенням складових грошового забезпечення відповідачем безпідставно оформлено грошовий атестат для призначення пенсії із недостовірними відомостями. Позивач просить визнати дії відповідачів протиправними, зобов`язати здійснити перерахунок і виплату належного грошового забезпечення, компенсації за невикористані відпустки, а також оформити та направити до органу Пенсійного фонду новий грошовий атестат із правильними розрахунками.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Від представника Бюро економічної безпеки України, до суду надійшов відзив, в якому він проти задоволення позовних вимог повністю заперечував та зазначив, що Бюро економічної безпеки України здійснювало нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу лише у період з 04.06.2024 по 30.06.2024, тоді як з 01.07.2024 по 01.06.2026 позивач проходив службу в Територіальному управлінні БЕБ у Київській області, яке є окремою юридичною особою та самостійним розпорядником бюджетних коштів. Також відповідач вказує, що посадові оклади працівників БЕБ правомірно визначалися із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, встановленого законами про Державний бюджет для працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а не 3028 грн чи 3328 грн, як стверджує позивач. Крім того, відповідач зазначає, що вимоги про застосування коефіцієнта 28 ґрунтуються на недопустимому застосуванні аналогії закону, а заявлений позивачем спосіб захисту фактично спрямований на повторне нарахування вже виплаченого грошового забезпечення без урахування раніше виплачених сум.

Від представника Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області, до суду надійшов відзив, в якому він проти задоволення позовних вимог повністю заперечував та зазначив, що грошове забезпечення позивача нараховувалося відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068 та затверджених Міністерством фінансів України штатних розписів. На думку відповідача, при визначенні посадового окладу правомірно застосовувався прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн, встановлений законами про Державний бюджет України на 2024– 2026 роки для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а тому посадовий оклад позивача як керівника ТУ БЕБ у Київській області був обґрунтовано визначений у сумі 51 499 грн (2102 грн Ч коефіцієнт 24,5). Відповідач також наголошує, що позивач під час призначення на посади був ознайомлений під підпис із розміром посадового окладу, не оскаржував його та не звертався із заявами про перерахунок грошового забезпечення протягом проходження служби. Крім того, відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, яка, на його думку, підтверджує правомірність застосування зазначеної розрахункової величини, а також зазначає, що виплати на виконання можливого судового рішення не можуть здійснюватися за рахунок фонду оплати праці, оскільки відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333, вони фінансуються за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах Бюро економічної безпеки України з 04 червня 2024 року по 01 червня 2026 року.

Відповідно до витягу з наказу Бюро економічної безпеки України від 03.06.2024 № 171-к/ДСК-ДП позивачу присвоєно спеціальне звання лейтенанта Бюро економічної безпеки України, а згідно з наказом Бюро економічної безпеки України від 23.01.2026 № 25-к – спеціальне звання полковника Бюро економічної безпеки України.

Згідно з наказом Бюро економічної безпеки України від 03.06.2024 № 170-к/ДСК-ДП позивача з 04.06.2024 призначено на посаду старшого інспектора з особливих доручень Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з посадовим окладом 44 142 грн на місяць.

Надалі, відповідно до наказу Бюро економічної безпеки України від 29.06.2024 № 288-к/ДСК-ДП, з 01.07.2024 позивача призначено на посаду керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області з посадовим окладом 51 499 грн на місяць.

Наказом Бюро економічної безпеки України від 01.06.2026 № 472-к позивача звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України з 01.06.2026 та видано грошовий атестат №4.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вважає, що для визначення посадового окладу керівника територіального управління БЕБ відповідачі безпідставно застосували коефіцієнт 24,5, виходячи із розрахункового показника 2102 грн, у зв`язку з чим до органів Пенсійного фонду були подані недостовірні відомості щодо його грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи вищевикладені дії відповідача протиправними, звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Частинами першою - третьою статті 31 Закону №1150-IX визначено, що заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 (далі Умови №1068) посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3328 гривень.

Незалежність Бюро економічної безпеки України гарантується визначеними Законом України №1150-ІХ та іншими законами України особливим порядком конкурсного відбору, призначення та звільнення Директора Бюро економічної безпеки України, його заступників, інших працівників, установленим законом порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення Бюро економічної безпеки України.

Однією з гарантій незалежності Бюро економічної безпеки України є створення необхідних умов для діяльності працівників БЕБ, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Як зазначалось вище, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону №1150-ІХ; пунктом 2 Умов №1068.

Таким чином, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти росії», заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» у частині, яка регламентує розмір окладу у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року, 01 січня 2026 року для цілей визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, немає.

Водночас Закони України «Про Державний бюджет України» на 2024, 2025 та 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону № 1150-ІX.

Закони України «Про Державний бюджет України» на 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.

У рішенні від 28 серпня 2020 року №10-p/2020 Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав i гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-p/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію a6o скасовувати їx, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-a сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного aбo множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068 відповідачем протиправно у 2024-2026 роках здійснювалась виплата грошового забезпечення позивачу з урахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні», протиправно застосовано «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні» при формуванні грошового атестату для призначення пенсії позивача, а також протиправно обраховано одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.

Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, на які посилаються відповідачі, не є релевантними до правовідносин у цій справі та не підлягають застосуванню в силу ч. 5 ст. 242 КАС України з огляду на таке.

По-перше, у справі № 240/9028/24 Велика Палата досліджувала правовий статус судді та розмір суддівської винагороди, що регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів". У законах України про Державний бюджет на відповідні роки для суддів існувала пряма прицільна норма, яка визначала "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді" у розмірі 2102 грн. Тобто законодавець чітко зазначив, що саме цей показник є "прожитковим мінімумом для цілей суддівської зарплати". Такий підхід Велика Палата підтвердила.

По-друге, стосовно працівників БЕБ жодна з норм бюджетних законів на 2024-2026 роки не містить аналогічної адресної вказівки. Абзац 6 ст. 7 цих законів встановлює показник для "інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами" - це загальна збірна категорія, що не є еквівалентом прицільної норми для суддів. При цьому ч. 3 ст. 31 Закону про БЕБ та п. 2 Умов № 1068 однозначно вказують на "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року", що відповідає загальному показнику (абз. 4 ст. 7 бюджетних законів), але аж ніяк не показнику абз. 6, запровадженому бюджетним законом в обхід спеціального закону.

По-третє, Велика Палата у справі № 240/9028/24 офіційно відступила виключно від висновків у справах, що стосувалися суддівської винагороди (справи № 280/1233/22 та № 620/4971/23). Від правових висновків у справах про грошове забезпечення працівників БЕБ (зокрема, справи № № 400/2031/21, 360/503/21, 400/4904/21, 280/9563/21 та ін.) Велика Палата не відступала і не вирішувала питань їх правомірності. Відповідно, практика щодо БЕБ залишається чинною.

Відтак, правовідносини, нормативне регулювання та предмет спору у справі № 240/9028/24 є істотно відмінними від спірних правовідносин у цій справі, що виключає можливість механічного застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, тому посилання відповідачів на відповідну постанову є необґрунтованим.

Щодо посилань позивача на неправильне визначення Територіальним управлінням БЕБ у Київській області коефіцієнту посадового окладу керівника територіального управління БЕБ, суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що під час визначення його посадового окладу, у період перебування на посаді керівника Територіального управління БЕБ у Київській області, відповідач безпідставно застосував тарифний коефіцієнт 24,5, який установлений для посади начальника управління (керівника структурного підрозділу) територіального управління БЕБ, у зв`язку з чим вважає, що його грошове забезпечення було визначене у заниженому розмірі.

У свою чергу відповідачі зазначили у своїх відзивах, що посадовий оклад позивача визначено відповідно до чинного нормативного регулювання та штатного розпису БЕБ. На їхню думку, посада керівника територіального управління за своїми функціональними характеристиками відповідає посаді начальника управління, у зв`язку з чим при обчисленні посадового окладу правомірно застосовано тарифний коефіцієнт 24,5. Відповідачі також вказують, що постанова Кабінету Міністрів України № 1068 не містить окремого тарифного коефіцієнта для посади керівника територіального управління БЕБ, а тому підстав для застосування коефіцієнта 28 не існувало.

Отже, надаючи оцінку викладеним вище обставинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 14 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України», Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Територіальні управління Бюро економічної безпеки України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Територіальні управління Бюро економічної безпеки України утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Кабінетом Міністрів України.

Структура Бюро економічної безпеки України може включати підрозділи детективів, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні та інші підрозділи.

Структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до положень статей 16 та 18 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України» керівництво діяльністю Бюро економічної безпеки України здійснює його Директор, а керівництво територіальних управлінь та підрозділів центрального апарату Бюро економічної безпеки України здійснюють відповідні керівники.

Керівники територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України та їх заступники, керівники підрозділів центрального апарату Бюро економічної безпеки України та їх заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Бюро економічної безпеки України за поданням кадрових комісій, що проводять конкурс на зайняття посад працівників Бюро економічної безпеки України у порядку, передбаченому цим Законом.

Наказом Бюро економічної безпеки України 21 січня 2022 року № 14 (у редакції наказу Бюро економічної безпеки України від 20 квітня 2023 року № 119), затверджено Положення про територіальні управління Бюро економічної безпеки України (далі – Положення №14).

Відповідно до положень, пункту 1 Положення №14, територіальні управління БЕБ (далі - територіальне управління) є територіальними органами БЕБ та йому підпорядковуються. Територіальне управління забезпечує реалізацію повноважень БЕБ на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

За змістом пунктів 7-8, 12 Положення №14 вбачається, що Територіальне управління очолює керівник, який призначається на посаду і звільняється з посади Директором БЕБ за поданням конкурсних комісій, що проводять конкурс на зайняття посад працівників БЕБ у порядку, передбаченому законодавством.

Керівником територіального управління може бути громадянин України, який має досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» і «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше ніж два роки у сфері протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави, вільно володіє державною мовою.

Керівник територіального управління може мати двох заступників (далі - заступники), які призначаються на посаду та звільняються з посади Директором БЕБ за поданням конкурсної комісії в порядку, передбаченому законодавством.

Розподіл обов`язків між керівником територіального управління та його заступниками затверджується наказом територіального управління.

Територіальне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, приміщення, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що законодавець визначив дві самостійні структурні ланки Бюро економічної безпеки України: центральний апарат та територіальні управління.

З відомостей розміщених на офіційному веб-сайті Бюро економічної безпеки України судом вбачається, що ТУ БЕБ України у Київській області за внутрішньою структурою територіального органу включає у себе: підрозділ детективів (на правах самостійного Управління); управління оперативно-технічних заходів; відділ бухгалтерського обліку; відділ матеріально-технічного забезпечення; відділ забезпечення документообігу та контролю; відділ цифрового розвитку та інновацій, цифрових трансформацій і цифровізації; сектор комунікацій; юридичний відділ; Управління аналізу інформації та управління ризиками; відділ оперативно-технічного реагування; відділ персоналу; режимно - секретний сектор; старший оперуповноважений з питань кіберзахисту; сектор запобігання та виявлення корупції.

Очолюють відповідні структурні одиниці територіального органу – начальники.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068 затверджено окремі таблиці посадових коефіцієнтів для працівників центрального апарату БЕБ та територіальних управлінь БЕБ.

Для працівників центрального апарату коефіцієнт 24,5 встановлений для посади керівника самостійного управління, керівника підрозділу детективів (на правах самостійного управління). Натомість для територіальних управлінь цей самий коефіцієнт передбачений виключно для посади начальника управління, керівника підрозділу детективів (на правах самостійного управління), тобто керівника структурного підрозділу у складі територіального управління, а не для керівника самого територіального управління. Поряд з цим, тарифний коефіцієнт посади заступника керівника територіального управління - 27.

Водночас позивач обіймав посаду керівника Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області, яка відповідно до статей 14, 18 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» є окремою керівною посадою.

Аналіз структури БЕБ свідчить, що керівник територіального управління є керівником окремого територіального органу БЕБ, тоді як начальник управління є лише керівником структурного підрозділу такого органу. Отже, зазначені посади належать до різних організаційних рівнів та мають різний обсяг управлінських повноважень.

Разом з тим, таблиця посадових коефіцієнтів затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068 не містить окремо визначеного коефіцієнту посадового окладу керівника територіального управління.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Бюро економічної безпеки України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Як вже зазначалось судом вище, у разі відсутності спеціальної норми, яка регулює конкретні правовідносини, використанню підлягають положення загальної.

Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Статтею 6 Закону України «Про державну службу» передбачено, що посади державної служби державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (зі змінами) затверджено Перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій.

Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затвердженого Постановою КМУ №15, посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів віднесено до категорії Б підкатегорії Б1. Так, до даної підкатегорії віднесено, зокрема, керівників самостійних структурних підрозділів (директоратів, генеральних департаментів, головних департаментів, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, департаментів, головних інспекцій, головних управлінь, служб, управлінь, відділів, відділень, секторів, експертних груп): Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, допоміжних, консультативно-дорадчих органів, утворених Президентом України, апаратів (секретаріатів) Ради національної безпеки і оборони України, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженого із захисту державної мови, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Рахункової палати, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, органів прокуратури, органів військового управління; керівники головних управлінь у складі директоратів Офісу Президента України.

Відтак, Кабінетом Міністрів України до спільної підкатегорії керівників самостійних структурних підрозділів державних органів віднесено і керівників департаментів, і керівників головних управлінь, що у свою чергу відповідає визначеній законодавцем у Законі України «Про Бюро економічної безпеки України» організаційній структурі БЕБ.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та №71378/10, §35)).

Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).

Суд в межах даної справи виходить із того, що посада керівника територіального управління Бюро економічної безпеки України є самостійною керівною посадою окремого територіального органу, яка за своїм правовим статусом, рівнем повноважень та місцем у системі БЕБ не є тотожною посаді начальника управління, як керівника структурного підрозділу. Водночас постанова Кабінету Міністрів України № 1068 не визначає окремого тарифного коефіцієнта для посади керівника територіального управління БЕБ, що свідчить про наявність прогалини у правовому регулюванні.

Також суд зазначає, що посадовий коефіцієнт керівника територіального управління, виходячи з кадрової ієрархічності посад, не може бути меншим за посадовий коефіцієнт його заступників.

За таких обставин, з урахуванням положень законодавства про державну службу щодо рівнозначності посад, а також необхідності застосування найбільш близького за правовим статусом нормативного регулювання, суд дійшов висновку, що при визначенні посадового окладу позивача підлягає застосуванню тарифний коефіцієнт 28, установлений для посадового окладу керівника департаменту центрального апарату БЕБ, передбачений для посадового окладу керівника структурного підрозділу територіального управління, відповідно до положень Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затвердженого Постановою КМУ №15.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідний коефіцієнт підлягав застосуванню до посадового окладу позивача лише у період його перебування на посаді керівника Територіальному управлінні БЕБ у Київській області, а саме у період з 01.07.2024 до 01.06.2026 року.

Також суд зазначає, що питання щодо видачі нового грошового атестату є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок грошового забезпечення.

Суд зауважує, що відповідач допустив протиправні дії щодо обрахунку грошового забезпечення позивача, а саме не визначив розмір грошового забезпечення, який належить до виплати. Відтак спір щодо надання атестату грошового забезпечення із оновленими сумами грошового забезпечення станом на час звернення до суду був відсутній, а тому такі вимоги є передчасними.

Окрім цього, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату належних позивачу сум саме за рахунок фонду грошового забезпечення Бюро економічної безпеки України також задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що предметом судового захисту у цій справі є відновлення порушеного права позивача на належний розмір грошового забезпечення шляхом проведення його перерахунку та виплати недоотриманих сум.

Водночас визначення джерела фінансування, бюджетної програми, фонду чи конкретних рахунків, за рахунок яких здійснюватиметься виконання судового рішення, належить до компетенції відповідача та не є предметом розгляду в цій справі.

При цьому, суд зазначає, що позивач проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні саме у Територіальному управлінні БЕБ у Київській області, тому саме цей суб`єкт владних повноважень здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та всіх його складових, компенсації за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою за період з 04 червня 2024 року по 01 червня 2026 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн; зобов`язання Територіальне управління Бюро економічної безпеки України у Київській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та всі його складові, компенсацію за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою за період з 04 червня 2024 року по 01 червня 2026 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн; а також визнання протиправними дій Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області щодо здійснення розрахунку грошового забезпечення всіх його складових, компенсації за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою позивача, виходячи з тарифного коефіцієнту посадового окладу – 24,5 у період з 01 липня 2024 до 01 червня 2026; зобов`язання Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та всі його складові, компенсацію за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою, виходячи з тарифного коефіцієнту посадового окладу – 28 у період з 01 липня 2024 до 01 червня 2026.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, буд. 31, м. Київ, 04116 ЄДРПОУ 44168316), Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області (вул. Хороброго Святослава, буд. 3Б, м. Київ, 03151 ЄДРПОУ 44923091) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових, компенсації за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою за період з 04 червня 2024 року по 01 червня 2026 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та всі його складові, компенсацію за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою за період з 04 червня 2024 року по 01 червня 2026 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 3 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Київській області щодо здійснення розрахунку грошового забезпечення всіх його складових, компенсації за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою ОСОБА_1 , виходячи з тарифного коефіцієнту посадового окладу – 24,5, у період з 01 липня 2024 до 01 червня 2026.

Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та всі його складові, компенсацію за невикористані дні відпусток та заохочення грошовою винагородою, виходячи з тарифного коефіцієнту посадового окладу – 28, у період з 01 липня 2024 до 01 червня 2026.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.