Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/9919/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/9919/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9919/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.12.2025 включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 грн. 15 коп. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.12.2025 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та стягнути загальну суму 358 203 грн. 76 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з 27.04.2017 по 08.12.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.12.2025 відповідач не нарахував і не виплатив йому індексацію-різницю грошового забезпечення, передбачену абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала про відкриття провадження відповідачем отримано 02.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

На звернення представника позивача листом від 09.12.2025 № 01/02/130/02/4060 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення у період з 01.03.2018 нараховувалась у випадках, коли новий оклад був меншим за попередній з урахуванням індексації. Командування військової частини НОМЕР_1 діяло на підставі та відповідно до чинного законодавства України та у межах передбачених бюджетних асигнувань.

На обґрунтування розміру вимог позивач посилається на те, що грошове забезпечення за лютий 2018 року становило 8567,14 грн., а за березень 2018 року - 8400,28 грн. Дохід позивача у березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року не підвищився, а навпаки грошове забезпечення зменшилося на 166,86 грн. Сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4 463,15 грн., у зв`язку з чим щомісячна індексація-різниця, на думку позивача, також становить 4 463,15 грн.

Як установлено судом, позивач у період з 27.04.2017 по 08.12.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

У періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.12.2025 позивачу не було нараховано та виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення, що підтверджується картками особового рахунку військовослужбовця за спірні періоди та не заперечується самим відповідачем.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації військовослужбовця і підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

За визначенням, наведеним Верховним Судом, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: поточної індексації та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися одночасно та окремо одна від одної.

Право на поточну індексацію виникає, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Натомість право на індексацію-різницю виникає у місяці підвищення тарифної ставки або посадового окладу, якщо розмір підвищення доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці.

Абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок або посадових окладів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення не перевищує суму можливої індексації, сума індексації визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 визначена у місяці підвищення доходу індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок або посадових окладів, а до неї надалі додається поточна індексація, яка виникає після перевищення порогу індексації.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування та виплата індексації-різниці мають щомісячний характер, гарантуються законом і не є дискреційними повноваженнями відповідача.

Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача.

Для вирішення питання про право позивача на індексацію-різницю необхідно встановити: розмір підвищення його доходу у березні 2018 року; суму можливої індексації у березні 2018 року; співвідношення цих величин.

Розмір підвищення доходу у березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. До обох сум включаються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність порівнювати умовні розміри грошового забезпечення, обчислені в умовах березня 2018 року. Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 вимагає враховувати всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, однак не передбачає заміни фактично нарахованих доходів розрахунковими умовними величинами.

Такий підхід узгоджується зі структурою Порядку №1078 та з висновком, за яким розмір підвищення доходу визначається як різниця між фактичним грошовим забезпеченням у місяці підвищення доходу та у попередньому місяці.

Суд також не погоджується з доводом відповідача про неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди. За своєю правовою природою така винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому, якщо її нараховано за відповідний місяць, вона має враховуватися при визначенні фактичного доходу як виплата, що не має разового характеру.

З наданої відповідачем картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік вбачається, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8697,60 грн, у тому числі: посадовий оклад - 850,00 грн; оклад за військовим званням - 45,00 грн; надбавка за вислугу років - 179,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 537,00 грн; премія - 3825,00 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 3261,60 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 8528,20 грн, у тому числі: посадовий оклад - 3000,00 грн; оклад за військовим званням -740,00 грн; надбавка за вислугу років - 1122,00 грн; надбавка за особливості проходження служби - 486,20 грн; премія -3180,00 грн.

Усі зазначені виплати, за винятком одноразових виплат, належать до основних або щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Доказів того, що будь-яка із наведених складових мала одноразовий характер або була нарахована за інший розрахунковий період, відповідач суду не надав.

Отже, підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року не відбулося, натомість дохід зменшився на 169,40 грн.

Сума можливої індексації у березні 2018 року визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн на величину приросту індексу споживчих цін 253,30 відсотка та ділення отриманого результату на 100:

1 762,00 грн х 253,30 % ч 100 = 4 463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу (-169,40 грн.) є меншим за суму можливої індексації 4 463,15 грн., позивач набув право на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 4463,15 грн.

Судом установлено, що індексація-різниця у розмірі 4 463,15 грн. щомісячно підлягала виплаті з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.12.2025.

Вищевказані періоди у сукупності становлять 81 місяць і 8 днів. Загальна сума індексації-різниці за ці періоди становить:

(4463,15 грн. х 81)+(4463,15 грн./31х8)= 362 666,93 грн.

Суд не враховує розрахунок позивача у сумі 358203,76 грн., оскільки в ньому помилково визначено загальну кількість місяців і днів у спірних періодах.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Оскільки позивач правильно визначив правову підставу виплати, але допустив помилку у математичному розрахунку, належним та ефективним способом захисту є зобов`язання нарахувати і виплатити повний розмір індексації-різниці, визначений судом відповідно до обов`язкової формули Порядку №1078.

Щодо позовної вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, визначено умови та механізм відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Грошова компенсація виплачується, зокрема, військовослужбовцям та особам, звільненим із військової служби, для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з такого грошового забезпечення.

Отже, нарахування та виплата індексації-різниці грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача.

Військова частина НОМЕР_1 не довела правомірності ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми індексації-різниці у розмірі 358203,76 грн., то суд вважає її передчасною з огляду на те, що вказана сума індексації на виконання цього рішення суду ще не була нарахована позивачу, та не вбачає підстав для її задоволення.

Водночас, на переконання суду, належним, ефективним і достатнім способом захисту прав позивача у цій справі є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у загальному розмірі 362 666,93 грн. за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.204 по 08.12.2025.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.204 по 08.12.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у загальному розмірі 362 666,93 грн. за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.204 по 08.12.2025 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець